Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
16 жовтня 2018 р. № 2040/7520/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в письмову провадженні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 2040/7520/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування повідомлення та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- скасувати повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання;
- стягнути із Міністерства юстиції України моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018 винесено з порушенням норм чинного законодавства України та є таким, що підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не прибув.
Представник відповідача в судове засідання не прибув.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 820/5260/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано бездіяльність Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 44549599, у якому протягом трьох років розмір заборгованості за Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України щодо заяви ОСОБА_1 № 4862 від 03.01.2013 визначений без врахування вартості 10 видів продуктів. Зобов'язано Міністерство юстиції України у виконавчому провадженні ВП № 44549599 вжити заходів відповідно до ст.9 Конституції України, Закону № 1404-VІІІ, Закону № 1403- VІІІ, Закону № 3477-ІV та інших нормативно-правових актів щодо визначення розміру заборгованості компенсації продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України, за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 у справі № 2002/2-а-464/11 з урахуванням вартості відсутніх 10 видів продуктів, та виконати у повному обсязі Рішення Європейського суду з Прав Людини від 31.07.2014 у справі Штефан та інші проти України щодо заяви ОСОБА_1 № 4862 від 03.01.2013. Зобов'язано Міністерство юстиції України надати звіт про виконання судового рішення строком тридцять днів з дня набрання законної сили цим рішенням суду.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 820/5260/17 залишено без змін.
Як вбачається з матеріалів справи 19.04.2018 ОСОБА_1 видано виконавчий лист по справі № 820/5260/17.
Повідомленням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 15.05.2018 повернуто виконавчий документ, а саме, виконавчий лист по справі № 820/5260/17, стягувачу без прийняття до виконання.
З програми "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що 31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, в якому, з підстав протиправності рішення, просить суд: скасувати повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. №56382729 від 15.05.2018 року, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання та стягнути із Міністерства юстиції України моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 820/4258/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування повідомлення та стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Скасовано повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рубель І.В. № 56382729 від 15.05.2018, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання. В частині позовних вимог щодо стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. - відмовлено.
Зі змісту вказаного рішення судом встановлено, що оскаржуване повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання прийняте на підставі п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, у виконавчому документі не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 820/4258/18 залишено без змін.
Судом встановлено, що повідомленням державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Яковенка В.А. № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018 повернуто виконавчий документ, а саме, виконавчий лист № 820/5260/17, ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання, яке прийняте з посиланням на приписи п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у виконавчому документі не зазначено прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, що видала виконавчий лист.
Щодо вирішення спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 по справі № 820/5260/17 набрала законної сили 29.01.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КАС України виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
З аналізу вказаних норм вбачається, що виконавчий лист за судовим рішенням в адміністративних справах видається відповідним судом, а не посадовою особою.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон України № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 4 Закону України № 1404-VIII унормовані вимоги до виконавчого документу, а саме частиною 1 передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Отже, частиною 1 статті 4 фактично визначено зміст реквізитів виконавчого документу.
При цьому, приписи пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 1404-VIII щодо зазначення у виконавчому документі назви і дати видачі документа, найменування органу, прізвища, ім'я, по батькові та посади посадової особи, яка його видала, містять загальні вимоги до всіх видів виконавчих документів - як тих, які видаються уповноваженими органами, так і тих, які видаються уповноваженими на те посадовими особами.
Відповідно, у разі видання виконавчого документу органом - зазначається його найменування, а в разі видання посадовою особою - її прізвище, ім'я, по батькові та посада.
Таким чином, виконавчий лист по адміністративній справі видається судом, то в ньому зазначається найменування відповідного суду, який його видав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України № 1404-VIII виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
З наданої до суду копії виконавчого листа по справі № 820/5260/17, судом встановлено, що він виданий 19.04.2018 Харківським окружним адміністративним судом, який підписаний суддею, який розглянув дану справу та помічником судді (секретарем) з зазначенням їх прізвищ та ініціалів, скріплений печаткою суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виконавчий лист по справі № 820/5260/17, складений та підписаний у відповідності до норм чинного законодавства України, а тому, підстави у державного виконавця для винесення спірного повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - відсутні.
Таким чином, позовні вимоги в частині скасування повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Яковенко В.А. № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання підлягають задоволенню.
Щодо стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок душевних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до підпункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, виходячи з наведених норм матеріального права, суд вважає, що обставинами справи не підтверджено та позивачем не надано належних обґрунтувань, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності ((пункт 13 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (Абзац 2 пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5).
Враховуючи те, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а судом таких фактів при розгляді справи по суті встановлено не було, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог позивача про стягнення із Міністерства юстиції України моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності винесення повідомлення № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018 про повернення виконавчого документу ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код: 00015622) про скасування повідомлення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати повідомлення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. № 57026641/6-20.1 від 16.08.2018, яким повернутий виконавчий документ ОСОБА_1, як стягувачу, без прийняття до виконання.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.С. Мороко