ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
17 жовтня 2018 року м. Київ№ 826/10623/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Дарницької районної державної адміністрації у місті Києві,
Відповідальної посадової особи за відповіді ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління житлово-комунального господарства Дарницької РДА
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) про визнання протиправною бездіяльність Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві та виконуючого обов'язки голови, заступника голови Дарницької районної державної адміністрації у м. Києві Лозового Віктора Борисовича з приводу розгляду заяв від 18.02.2016 та 22.04.2016 та не видачу свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях на ОСОБА_5, ОСОБА_3 (прізвище у шлюбі - ОСОБА_3), ОСОБА_1 (прізвище після зміни - ОСОБА_1) та ОСОБА_4 (прізвище після зміни - ОСОБА_4), на підставі діючого розпорядження Харківської районної державної адміністрації в місті Києві № 29325 від 30.01.2001 про передачу у порядку приватизації у приватну спільну сумісну власність у рівних долях ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та про зобов'язання Дарницьку районну державну адміністрацію у м. Києві через її структурний підрозділ - Відділ з питань майна комунальної власності та приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації оформити, зареєструвати та видати позивачу свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях на ОСОБА_5, ОСОБА_3 (прізвище у шлюбі - ОСОБА_3), ОСОБА_1 (прізвище до зміни - ОСОБА_1) та ОСОБА_4 (прізвище до зміни - ОСОБА_4), на підставі діючого розпорядження Харківської районної державної адміністрації в місті Києві № 29325 від 30.01.2001 про передачу у порядку приватизації у приватну спільну сумісну власність у рівних долях ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Ухвалою суду від 06.11.2017 справу прийнято до свого провадження суддею Бояринцевою М.А.
З огляду на не явку в судове засідання 17.10.2018 представників позивача та третіх осіб, а також клопотання представника відповідачів про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час звернення позивача до суду) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За правилами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
За приписами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, чинного на час виникнення спірних відносин, прямо встановлено правило про захист прав, що виникають, зокрема, із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства.
Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Місцеві державні адміністрації можуть бути як суб'єктами приватних правовідносин, так і суб'єктами публічних правовідносин. Причому статус державних органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 466/6696/16-а та постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №826/15164/15.
При цьому, суд зазначає, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією житлових прав громадян, зокрема права власності на квартиру, її приватизації, тобто із цивільним правом. Права, за захистом яких звернувся до суду ОСОБА_1, виникають із житлових правовідносин.
Оскільки у позовній заяві йдеться про те, що Дарницькою районною державною адміністрацією у місті Києві не вчинено дій щодо видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних долях на ОСОБА_5, ОСОБА_3 (прізвище у шлюбі - ОСОБА_3), ОСОБА_1 (прізвище після зміни - ОСОБА_1) та ОСОБА_4 (прізвище після зміни - ОСОБА_4), на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації в місті Києві №29325 від 30.01.2001 про передачу у порядку приватизації у приватну спільну сумісну власність у рівних долях ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, позаяк вони є цивільно-правовими.
У цьому випадку той факт, що відповідачем є місцева державна адміністрація, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року № 11-124апп18.
З урахуванням наведеного, спір, який розглядається, не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому його не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного та враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, питання щодо повернення судового збору буде вирішено у разі надходження відповідного клопотання позивача.
Керуючись положеннями ст.ст. 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної державної адміністрації у місті Києві, Відповідальної посадової особи за відповіді ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління житлово-комунального господарства Дарницької РДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя М.А. Бояринцева