справа №813/1896/17
03 жовтня 2018 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за
позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2
до Львівського апеляційного адміністративного суду, представник - не з'явився
про визнання відсутності повноважень, визнання протиправним і скасування наказу
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якому просила:
- визнати відсутність повноважень голови Львівського апеляційного адміністративного суду на відрахування позивача із штату суду;
- визнати протиправним і скасувати наказ голови Львівського апеляційного адміністративного суду № 73-к/тв від 16.03.2017 року «Про відрахування із штату суду судді Левицької Н.Г.».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2016 року позивач звернулась до Верховної Ради України із заявою про її звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.
15.12.2016 року позивач повторно звернулась вже до Вищої ради правосуддя із заявою про її звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров'я.
25.04.2017 року Вищою радою правосуддя прийнято ухвалу, якою заяву позивача про звільнення з посади за станом здоров'я залишено без розгляду. Зі змісту вказаної ухвали позивач дізналась про існування спірного наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року за № 73-к/тв.
Вказаний наказ на думку позивача є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки згідно вимог чинного законодавства лише Вища рада правосуддя уповноважена ухвалити рішення про звільнення судді з посади. На думку позивача, голова суду може видати наказ про припинення повноважень судді лише після прийняття відповідного рішення ВРП.
Крім цього, спірний наказ порушує майновий інтерес позивача на отримання довічного грошового утримання або пенсії.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові докази та пояснення, просили суд позов задоволити повністю.
Позиція відповідача викладена у запереченнях, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років.
Згідно вимог чинного на час прийняття спірного наказу закону, припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
В межах наданих законом повноважень та враховуючи, що 15.03.2017 року позивачу виповнилось 65 років, відповідачем видано спірний наказ про відрахування із штату суду позивача.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, в запереченні відповідач зазначив про розгляд справи у відсутності його представника.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що розгляд справи не одноразово відкладався у зв'язку із клопотаннями позивача та її представника.
Судом встановлені наступні обставини:
16.03.2017 відповідачем видано наказ за №73-к/тв «Про відрахування із штату суду судді Левицької Н.Г.», в якому згідно ст. 120, 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» наказано:
1. Відрахувати суддю Левицьку Наталію Георгіївну із штату Львівського апеляційного адміністративного суду з 16 березня 2017 року у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років.
2. Фінансово-економічному відділу, відповідно до ст. 83 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 компенсацію за:
частину щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 10.07.2015 по 09.07.2016 тривалістю 15 календарних днів;
частину щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 10.07.2016 по 16.03.2017 тривалістю 15 календарних днів, всього 30 календарних днів.
16.03.2017 відповідачем вчинено запис в трудову книжку позивача про відрахування судді Левицької Н.Г. із штату Львівського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років, відповідно до наказу №73-к/тв від 16.03.2017.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, вищевказаний наказ протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки згідно вимог чинного законодавства лише Вища рада правосуддя уповноважена ухвалити рішення про звільнення судді з посади. На думку позивача, голова суду може видати наказ про припинення повноважень судді лише після прийняття відповідного рішення ВРП.
Вказані обставини, та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами: копією наказу від 16 березня 2017 року №73-к/тв «Про відрахування із штату суду судді Левицької Н.Г.» та копією трудової книжки позивача.
Докази надані позивачем, а саме копії: заяви позивача про звільнення адресованої Верховній Раді України, такої ж заяви, адресованої Вищій раді юстиції, ухвали Вищої ради правосуддя від 25.04.2017, листка непрацездатності, довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, пенсійного посвідчення та інші докази (складені після дати прийняття спірного наказу) та обґрунтування позивачем позовних вимог судом також не враховуються, оскільки такі, на думку суду, виходять за межі предмету доказування у даній справі.
Судом не враховуються аргументи наведені позивачем, з огляду на наступне.
Так, правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при прийняті ухваленні судового рішення у справі.
Нормами закону, які діяли на момент спірних правовідносин встановлено, що повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років, а також, що припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Як встановлено судом, 16.03.2017 року відповідачем, саме на виконання вимог ст. ст. 120, 125 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видано спірний наказ про відрахування із штату суду позивача з 16 березня 2017 року у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років.
Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача про визнання відсутності повноважень голови Львівського апеляційного адміністративного суду на відрахування позивача із штату суду та визнання протиправним і скасування наказу голови Львівського апеляційного адміністративного суду № 73-к/тв від 16.03.2017 року «Про відрахування із штату суду судді Левицької Н.Г.», оскільки наявними у справі доказами підтверджено, що позивач 15.03.2017 року досягла шістдесяти п'яти років, відповідно, її повноваження як судді припинилися з наступного дня, а саме 16.03.2017 року, що згідно закону є обов'язковою умовою для припинення трудових відносин з виданням відповідного наказу.
Інші докази та обґрунтування позивачем позовних вимог судом також не враховуються, оскільки такі, на думку суду, виходять за межі предмету доказування щодо предмету спору у даній справі.
З цих же підстав, судом враховуються заперечення відповідача.
Норми права, які застосував суд, наступні:
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури.
Згідно ч. 7 ст. 126 Конституції України, повноваження судді припиняються у разі:
1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
4) смерті судді;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
Згідно 119 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), повноваження судді припиняються виключно з підстав, визначених частиною сьомою статті 126 Конституції України.
Згідно ст. 120 цього ж Закону, повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Про наявність підстави для припинення повноважень судді голова суду, в якому суддя обіймав посаду, не пізніш як за місяць до дня, зазначеного в частині першій цієї статті, повідомляє Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України. До повідомлення додаються документи на підтвердження факту досягнення суддею шістдесяти п'яти років.
Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Згідно ст. 125 цього ж Закону, припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.
Мотиви застосування вказаних норм наступні: зазначені норми встановлюють підстави та порядок припинення повноважень судді у зв'язку із досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Аналіз наведених норм вказує на імперативний обов'язок відповідача щодо видання наказу про припинення трудових відносин судді із судом у разі припинення повноважень, а саме досягнення шістдесяти п'яти років. Тому доводи позивача, що голова суду може видати наказ про припинення повноважень судді лише після прийняття рішення ВРП про звільнення, суд вважає помилковими.
Крім цього, суд не застосовує норми ч.3 ст.40 КЗпП України, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності, оскільки дія даної норми на спірні правовідносини не поширюється.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, із врахуванням повноважень суду згідно ст. 245 КАС України, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат, суд зазначає, що позивач є інвалідом ІІ групи і звільнена від сплати судових витрат відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак правила розподілу судових витрат судом не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» КАС України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 (79044, АДРЕСА_1) до Львівського апеляційного адміністративного суду (79005, м. Львів, вул. Саксаганського, 13) про визнання відсутності повноважень, визнання протиправним і скасування наказу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне рішення суду складено 16.10.2018 року.
Суддя Гавдик З.В.