ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2018Справа № 910/5554/18
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9)
до Проектно-будівельного концерну "Укрмонолітспецбуд" (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, 60-А,Б)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Дніпровський проектний інститут" (49008, м. Дніпро, вул. Театральна, 6)
про стягнення 594 869,00 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Каратун Т.В., Матвієнко А.А. (на підставі довіреності)
від відповідача: Коноваленко Є.Л., Загоруйко В.Г. (на підставі довіреності)
від третьої особи: не з'явився
Національний банк України (надалі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Проектно-будівельного концерну "Укрмонолітспецбуд" (надалі також - відповідач) про стягнення 594 869,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 2269 від 07.05.2010 позивачу завдано збитки у загальному розмірі 594 869,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 судом залишено позовну заяву без руху; зобов'язано позивача усунути недоліки та надати суду докази надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів до 21.05.2018.
18.05.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків з доказами надіслання на адресу відповідача всіх доданих до позовної заяви документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 13.06.2018.
12.06.2018 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, заяву про залучення третьої особи та заяву про витребування доказів.
Судове засідання, призначене на 13.06.2018, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Трофименко Т.Ю. у відрядженні.
Оскільки 14.06.2018 суддя Трофименко Т.Ю. повернулася з відрядження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 призначено підготовче засідання на 02.07.2018, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Дніпровський проектний інститут", витребувано у Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" належним чином завірену копію журналу авторського нагляду під час будівництва "Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровоград", а саме, примірника проектувальника, та оригінал для огляду в судовому засіданні.
22.06.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
27.06.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
02.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та про витребування доказів.
02.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
У підготовче засідання 02.07.2018 з'явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи до суду не з'явився.
В підготовчому засіданні 02.07.2018 Судом оголошено перерву до 16.07.2018.
09.07.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшла заява про відкладення розгляду справи.
09.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та додаткові пояснення по справі.
16.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про витребування доказів.
У підготовче засідання 16.07.2018 з'явились представники сторін, представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача підтримав заяву в частині витребування доказів у позивача, а саме, актів на закриття прихованих робіт за 2010-2015 р.р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018, занесеною до протоколу судового засідання, заяву відповідача про витребування доказів задоволено.
В підготовчому засіданні представник відповідача подав заяву про продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.08.2018.
16.07.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про витребування доказів та заперечення на відповідь на відзив.
17.07.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшли повідомлення.
23.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів.
26.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
В підготовче засідання 01.08.2018 з'явилися представники сторін. Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила, про причини його неявки суд не повідомила.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 28.08.2018, витребувано у Державного підприємства "Дніпровський проектний інститут" належним чином завірену копію журналу авторського нагляду під час будівництва "Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровоград", а саме, примірника проектувальника, та оригінал для огляду в судовому засіданні.
13.08.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшов лист про здійснення подальшого розгляду справи без її участі.
20.08.2018 через канцелярію суду від третьої особи надійшов лист про надання належним чином засвідченої копії журналу авторського нагляду під час будівництва "Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровоград" та про розгляд справи без участі третьої особи.
23.08.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та додаткові пояснення із урахуванням витребуваних судом доказів.
В підготовче засідання 28.08.2018 з'явились представники сторін. Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила.
У підготовчому засіданні 28.08.2018 Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
28.08.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 17.09.2018.
В судове засідання 17.09.2018 з'явились представники сторін. Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила.
В судовому засіданні 17.09.2018 Судом оголошено перерву до 26.09.2018.
В судове засідання 26.09.2018 з'явились представники сторін. Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила.
В судовому засіданні 26.09.2018 Судом оголошено перерву до 03.10.2018.
В судове засідання 03.10.2018 з'явились представники сторін. Третя особа в судове засідання уповноваженого представника не направила.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зважаючи на те, що третю особу було належним чином повідомлено про розгляд справи, враховуючи її клопотання про здійснення розгляду справи без її участі, оскільки її неявка не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 03.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.05.2010 між Національним банком України (замовник) та Проектно-будівельним концерном "Укрмонолітспецбуд" (генпідрядник) укладено Договір № 2269 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого генпідрядник у межах договірної ціни зобов'язується виконати на свій ризик та власниками силами і засобами (із залученням у разі потреби інших виконавців) у строки обумовлені у цьому договорі, роботи по Реконструкції з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді (об'єкт) та постачання обладнання, вказаного в специфікації, з дотриманням будівельних норм і правил.
Згідно з п. 1.2 Договору, роботи з будівництва об'єкту включають загально будівельні, пусконалагоджувальні, спеціалізовані, реставраційні роботи та постачання обладнання.
Строк виконання (введення в експлуатацію) в повному обсязі робіт з будівництва об'єкта 30 календарних місяців (п. 2.1 Договору)
До обов'язків генпідрядника відповідно до п. 5.2 Договору, з-поміж інших, належать такі: виконати роботи якісно і своєчасно відповідно до тендерної пропозиції, до умов цього договору, з дотриманням будівельних норм і правил, календарним графіком робіт (п.п. 5.2.1); здійснювати періодичні перевірки і випробування якості робіт, матеріалів і конструкції та інформувати про це замовника за 3 дні до їх проведення. Результати перевірок і випробувань оформляти атом за підписом сторін. при відсутності представника замовника генпідрядник проводить їх самостійно (п.п. 5.2.5); усувати за свій рахунок у погоджені з замовником терміни допущені недоліки, (в тому числі субпідрядними організаціями) або використання неякісних матеріалів, виявлені замовником при здійснення ним контролю і технічного нагляду за відповідністю обсягу, вартості і якості виконуваних робіт проектам і кошторисам (п.п. 3.2.10).
До прав замовника відповідно до п. 5.3 Договору з-поміж інших, належать такі: здійснювати протягом будівництва об'єкта контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і вартості виконуваних робіт проекту, кошторису, і правилам, а матеріалів, конструкцій, виробів - державним і технічним умовам. З метою здійснення контролю проводити перевірки, утому числі за участю експертів (п.п. 5.3.2); вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням цього договору (п.п. 5.3.4); вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених генпідрядником порушень, або виправити їх своїми силами, якщо інше не передбачено договором підряду. У такому разі збитки, завдані Замовнику, відшкодовуються Генпідрядником, у тому числі за рахунок відповідного зниження договірної ціни (п.п. 5.3.8).
За приписами п. 13.1 Договору, при виконанні будівельних робіт Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) з усіма необхідними підтверджуючими документами (акти маркшейдерського заміру, акти на приховані роботи, акти випробування бетону, сертифікати та накладні на матеріали, калькуляції та вартість машин та механізмів, виконавчі схеми, креслення та інше) генпідрядник надає щомісячно і передає для підписання уповноваженому представнику замовника помісячно у термін не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника на протязі 5-ти днів перевіряє відповідність даних, зазначених у акті, фактичним обсягам виконаних робіт та їх вартості визначеної в договірній ціні і, у разі відповідності, підписує його.
Довідка (форма № КБ-3) та акти (форма №КБ-2в) підписуються уповноваженими представниками сторін та завіряються печатками.
Монтаж обладнання підтверджується документами за формами, затвердженими Мінрегіонбуду України.
У разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, Замовник має право за участю Генпідрядника виправити помилку, незалежно від часу виявлення та скоригувати суму виконання, що підлягає оплаті.
Відповідно до п.п. 15.1, 15.2 Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 1 грудня 2012 року (з урахуванням гарантійного терміну). У разі невиконання умов цього договору у встановлений термін він діє до повного виконання сторонами свої зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Надалі до вказаного Договору сторонами було укладено ряд додаткових угод № 1/1 від 18.06.2010, № 2 від 18.11.2010, № 3 від 21.01.2011, № 4 від 24.02.2011, № 5 від 31.10.2011, № 6 від 28.02.2012, № 7 від 27.06.2012, № 8 від 31.07.2012, № 9 від 25.01.2013, № 10 від 27.02.2013, № 11 від 24.12.2013, № 12 від 11.06.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору генпідрядник виконав, а замовник прийняв роботи по реконструкції з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді за період з грудня 2010 по травень 2015, що підтверджується поданими позивачем актами форми №КБ-2в та довідками форми № КБ-3.
Виконані генпідрядником роботи були оплачені замовником, що підтверджується меморіальними ордерами.
Відповідно до Рішення Правління Національного банку України від 14.02.2018 № 96-рш «Про припинення робіт за об'єктом «Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 33» на виконання постанови Правління Національного банку України від 13 жовтня 2015 року № 692 "Про централізацію функцій та виключення зі структури Національного банку України Управління Національного банку України в Кіровоградській області", у зв'язку з припиненням Національним банком України касового обслуговування в Кіровоградській області, враховуючи рішення Комітету з управління змінами Національного банку України про закриття проекту "Реконструкція з добудовою адмінбудівель в Кіровоградській області" (протокол від 11 грудня 2017 року, зареєстрований 14 грудня 2017 року за № 11/550-пк), Правління Національного банку України вирішило припинити проектні та будівельні роботи за об'єктом "Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 33".
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у липні 2015 року під час здійснення позивачем контролю і технічного нагляду за відповідністю якості, обсягу і вартості виконуваних робіт проекту, кошторису щодо об'єкту було виявлено неякісне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором. Посилаючись на висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 34 від 07.08.2017, позивач зазначає, що роботи за Договором відповідачем були проведені неякісно, з порушенням умов Договору, складеної проектно-кошторисної документації, в наявності недоліки збудованого об'єкта, у зв'язку з чим від не є придатним до експлуатації, внаслідок чого позивачу завдано збитки на суму 594 869,00 грн. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 594 869,00 грн., які визначені експертизою як вартість відновлювального ремонту незавершеного будівництвом об'єкта.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що під час виконання ним робіт за Договором відхилення від проектної документації не допускались, роботи за Договором виконувались належним чином, про що свідчать підписані з боку замовника акти виконаних робіт та відсутність зауважень до цих робіт. Окрім того, відповідач вказує на бездіяльність позивача щодо збереження прийнятих протягом 2010-2015 р.р. робіт від відповідача, що виявилося у неприйнятті рішення про консервацію об'єкта та тривалим зволіканням щодо усунення наслідків потрапляння води до приміщень. Також відповідач не вважає висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 34 від 07.08.2017 належним, допустимим та достовірним доказом у справі. Окрім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
За приписами ч.ч. 1-4 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно зі ст. 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові; результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до п. 29 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, замовник, з-поміж іншого, зобов'язаний негайно повідомити підрядника про виявлені недоліки в роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору генпідрядник виконав, а замовник прийняв роботи по реконструкції з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді за період з грудня 2010 року по травень 2015 року, що підтверджується поданими позивачем актами приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в та довідками форми № КБ-3, які підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Виконані генпідрядником роботи за вказаними актами були оплачені замовником, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.
У зв'язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 13 жовтня 2015 року № 692 "Про централізацію функцій та виключення зі структури Національного банку України Управління Національного банку України в Кіровоградській області" будівельні роботи за Договором припинилися. Ця обставина визнається обома сторонами спору.
Як встановлено Судом, останнє прийняття робіт за Договором відбулося у травні 2015 року, що підтверджується матеріалами справи (акт приймання виконаних будівельних робіт №95 від 07.05.2015) та поясненнями сторін. Доказів наявності претензій у позивача щодо якості цих робіт матеріали справи не містять.
Як стверджує позивач, у липні 2015 року під час здійснення позивачем контролю і технічного нагляду за відповідністю якості, обсягу і вартості виконуваних робіт проекту, кошторису щодо об'єкту, було виявлено неякісне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.
За приписами частин 3, 4 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Проте, Суд зазначає, що жодні належні та достатні докази відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували виявлення у липні 2015 року (або ж протягом 2016 року) недоліків виконаних робіт, характер цих недоліків та повідомлення відповідача в порядку умов Договору та ст. 853 ЦК України про такі недоліки проведених робіт, в матеріалах даної справи відсутні.
Більше того, у Відгуку Національного банку України від 10.09.2017 № 64-0002/64323 по роботі ПБК «Укрмонолітспецбуд» по реконструкції з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області вказано, що за результатами виконання комплексу роботі на об'єкті будівництва замовник за Договором оцінює будівельно-монтажні роботи, виконані ПБК «Укрмонолітспецбуд» як такі, що виконані якісно, у повному обсязі та в порядку і строки, передбачені тендерною пропозицією та договором, з дотриманням будівельних норм і правил.
Натомість, лише листом від 18.10.2017 № 61-0036/70743 Національним банком України повідомлено відповідача про те, що через виявлення недоліків виконаних будівельних робіт під час передачі об'єкту до центрального апарату банку замовлено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої встановлено факти неякісного виконання підрядником робіт та невідповідність збудованого об'єкта запроектованим рішенням.
Відтак, позивачем у односторонньому порядку без попереднього повідомлення генпідрядника було замовлено будівельно-технічну експертизу за об'єктом незавершеного будівництва «Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кропивницькому» шляхом укладення Договору № К-7450 від 27.01.2017 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ті Консалтинг», яке зобов'язалось на свій ризик власними силами і засобами (із залученням у разі потреби сторонніх виконавців) у строки, обумовлені у цьому Договорі, провести будівельно-технічну експертизу та експертне дослідження в обсягах передбачених калькуляцією відповідно до Завдання на виконання судової будівельно-технічної експертизи зі встановлення винних осіб (організації) під час виконання робіт з реконструкції з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді за договором від 07.05.2010 № 2269, укладеним Національним банком України з Проектно-будівельним концерном "Укрмонолітспецбуд".
Так, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Ті Консалтинг» судовим експертом Федоровим Дмитром Федоровичем було проведено будівельно-технічно експертизу та 07.08.2017 складено експертний висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 34, на який посилається позивач, обґрунтовуючи неякісне виконання робіт генпідрядником за Договором, їх наслідки та суму нанесеної шкоди.
У відповідь на поставлене експерту запитання № 4: «Яка технічна характеристика пошкоджень та руйнувань елементів та конструкцій об'єкта нерухомого майна - незавершеної будівництвом добудови адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Велика Перспективна, 33, в м. Кіровограді - внаслідок їх затоплення?» експерт дійшов висновку, що технічною причиною пошкоджень та руйнувань елементів та конструкцій об'єкта нерухомого майна - незавершеної будівництвом добудови адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді - внаслідок їх систематичного затоплення - є зворотній тік дощової води через зовнішній трубопровід каналізації, що стало наслідком сукупного впливу особливостей проектного рішення: прокладання мережі каналізації через допоміжні приміщення сховища цінностей; і неякісного виконання робіт: улаштування колодязя № 2 з відхиленням від проекту.
У відповідь на запитання №6: «Який можливий склад та орієнтовна вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень незавершеної будівництвом добудови адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Велика Перспективна, 33, в м. Кіровограді?» експерт зробив висновок, що на підставі проведених досліджень та розрахунків розмір матеріальної шкоди унаслідок затоплення (залиття) складає на дату проведення дослідження 594 869,00 грн.
Дійсно, у висновку експерт зазначає про те, що колодязь каналізації фактично влаштований на відстані 2,8 м від стіни прибудови, тоді як згідно проекту, розробленого ДП «ДПІ» у 2008 році (11199/3-1-О.Р1-НВК1 зі змінами), відстань до колодязя має бути 7,15 м.
Разом з тим у тексті висновку вказано, що вихідною умовою для залиття підвальних приміщень об'єкту дослідження є забиття або перевантаження каналізації у колодязі № 2. Серед можливих причин цього є відхилення розташування цього і суміжних колодязів від проектного рішення.
Відтак, Суд зазначає, у змісті вказаного висновку не вбачається однозначності у встановленні причин залиття приміщень та вини у цьому виключно Проектно-будівельного концерну "Укрмонолітспецбуд" через неякісне виконання ним робіт, оскільки як у мотивувальній частині висновку, так і в резолютивній, вказано про можливі причини та сукупність умов, що призвели до залиття.
Більше того, з огляду на те, що витрати на відновлення майна позивачем понесені не були, а також зміст поставленого експерту запитання № 4, розмір матеріальної шкоди є орієнтовним.
Суд також звертає увагу, що обстеження спірного об'єкту відбулося без участі представника відповідача, якого не було повідомлено про проведення експертизи.
Окрім того Суд зауважує, що проведення експертизи відбулося лише в серпні 2017 року, в той час як за твердженнями позивача, недоліки у виконаних роботах виявлено ним було ще у липні 2015 року.
Крім того, Суд критично оцінює висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 34 від 17.08.2017, оскільки він не є висновком судової експертизи, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), та експертне дослідження проведено за ініціативою позивача та за кошти останнього, без повідомлення відповідача.
Поряд з викладеним, оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань за Договором № 2269 від 07.05.2010, що призвели до залиття об'єкта нерухомості, в тому числі і щодо розташування колодязя № 2, Суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано його листи, адресовані відповідачу, щодо виявлених недоліків та їх усунення за Договором № 19-003/3910 від 23.09.2014, № 19-003/3910 від 29.09.2014, № 19-003/2429 від 13.06.2014, № 19-003/1564 від 15.04.2014, №№ 13-003/3910 від 29.09.2014, №19-003/2429 від 13.06.2014, № 19-003/1564 від 15.04.2014, № 19-003/3054 від 12.08.2013, № 19003/307 від 24.01.2017, № 19-003/604 від 12.02.2014, № 19-003/968 від 06.03.2014, № 19-003/1111 від 07.04.2015, проте, докази їх направлення Проектно-будівельного концерну "Укрмонолітспецбуд" відсутні.
Враховуючи наявну в матеріалах справи лист-відповідь відповідача № 10/06-16-72 від 13.02.2014 на листи Національного банку України № 19-003/307 та № 19-003/604, Суд приймає лише останні в якості доказів заявлення про недоліки виконаних робіт.
В будь-якому разі, усі зазначені листи позивача датовані періодом виконання відповідачем робіт за Договором, які в результаті були прийняті позивачем за актами, що свідчить про усунення генпідрядником заявлених недоліків.
Доказів, які б підтверджували факт невиконання відповідачем заходів з усунення виявлених та зазначених у вказаних листах недоліків, в матеріли справи не подано.
Окрім того, Суд враховує, що в період виконання робіт за Договором сторонами були підписані акти огляду прихованих робіт та акти закриття прихованих робіт, у яких зазначено, що роботи виконані відповідно до проектної документації, стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов і відповідають вимогам їх прийняття.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 93, цей Порядок визначає механізм здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, а також технічного переоснащення діючих підприємств).
Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими особами (далі - генеральний проектувальник) відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником) протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.
За приписами п.п. 5, 6 вказаного Порядку, результати авторського нагляду фіксуються в журналі, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника, а другий - у генерального проектувальника.
Представник групи авторського нагляду під час відвідування об'єкта архітектури вносить в обидва, примірники журналу зауваження щодо виявлених відхилень від затвердженого проекту разом з пропозиціями стосовно їх усунення та ознайомлює з ними під розписку відповідального представника підрядника.
У разі відмови підрядника виконати роботи з усунення виявлених відхилень генеральний проектувальник письмово повідомляє про це замовнику (забудовнику) та відповідній інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття ними заходів згідно із законодавством.
Згідно з п.п 3.5, 3.6 ДБН А.2.2-4-2003 "Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд", представники авторського нагляду вносять у журнал записи щодо відступів від проектних рішень, які допущені підрядником.
Представники підрядника і замовника зобов'язані відмічати в журналі авторського нагляду факт ознайомлення із зауваженнями, а також вносити записи щодо виконання вказівок спеціалістів, які здійснюють авторський нагляд.
Відповідно до п. 4.1 ДБН А.2.2-4-2003 "Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд", спеціалісти, які здійснюють авторський нагляд, мають право:
Вносити в журнал авторського нагляду зауваження, що відносяться до відступів від проектних рішень при будівництві, забороняти застосування конструкцій, деталей, виробів, будівельних матеріалів і обладнання, які не відповідають проектним рішенням, державним будівельним нормам і стандартам. (підпункт 4.1.1);
Повідомляти у разі відмови підрядника від усунення зауважень, замовника і відповідну інспек цію Державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів згідно із чинним законодав ством. (підпункт 4.1.2);
Давати вказівки щодо припинення виконання підрядником окремих видів робіт, що виконуються з порушеннями проектних рішень та будівельних норм і письмово повідомляти замовника і відповідну інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю. (підпункт 4.1.3)
Суд зазначає, що в поданих позивачем та Державним підприємством "Дніпровський проектний інститут" журналах авторського нагляду за будівництвом (згідно з ДБН А.2.2-4-2003) на об'єкті Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Карла Маркса, 33 в м. Кіровограді, складених за періоди 12.05.2010-25.03.2011, 12.05.2010-07.10.2011, 19.10.2011-12.06.2013, 27.07.2010-25.03.2011, 11.04.2011-07.10.2011, 19.10.2011-11.06.2013, 28.03.2014-12.12.2014, відсутні будь-які записи чи зауваження стосовно відступів від проектної документації в частині влаштування каналізації та розташування колодязя № 2 а ні від автора проекту, а ні від замовника.
Окрім того, доказів відмови підрядника від усунення тих зауважень, які вносилися в журнал авторського нагляду відповідальними особами, та повідомлення про це замовника або інспек ції Державного архітектурно-будівельного контролю, матеріали справи також не містять.
Поряд з викладеним, Суд зазначає, що позивачем не доведено належними доказами того, що відхилення від проектної документації в частині розміщення каналізації, зокрема, і колодязя № 2, неможливо було встановити замовником при прийнятті робіт та підписанні відповідного акту приймання виконаних будівельних робіт ще у 2010 році, і заявити про них генпідряднику, як це передбачено статтею 853 ЦК України.
Крім того, Суд звертає увагу, що будівельні роботи за Договором не були закінчені остаточно та об'єкт не було здано в експлуатацію не з вини відповідача, а у зв'язку із прийняттям постанови Правління Національного банку України від 13 жовтня 2015 року № 692 "Про централізацію функцій та виключення зі структури Національного банку України Управління Національного банку України в Кіровоградській області".
При цьому, незважаючи на фактичне припинення робіт у травні 2015 року, лише 14.02.2018 Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про припинення робіт за об'єктом «Реконструкція з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 33", у якій вирішено припинити проектні та будівельні роботи за цим об'єктом.
Відповідно до Положення про порядок консервації та розконсервації об'єктів будівництва, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 21.11.2005 № 2, консервації підлягають об'єкти, будівництво та прийняття в експлуатацію яких не забезпечене фінансуванням або технічний рівень яких не відповідає сучасним вимогам. Положення є обов'язковим для використання під час проведення консервації та розконсервації об'єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також за рахунок кредитів, наданих під державні гарантії, та має рекомендаційний характер для об'єктів, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування.
Згідно з п. 1 вказаного Положення консервація об'єкта - комплекс робіт та заходів, пов'язаних із забезпеченням зберігання на визначений довготривалий час об'єкта, на якому припинено будівництво, що включає тимчасові та постійно діючі захисні або конструктивні заходи, які запобігають руйнації об'єкта.
За приписами п.п. 2.1, 2.2 Положення, рішення про консервацію об'єкта приймаються органами виконавчої влади - головними розпорядниками бюджетних коштів, за поданням відповідних органів виконавчої влади - розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, та суб'єктами господарської діяльності - замовниками будівництва, які приймали рішення про будівництво об'єкта, що консервується.
Органи виконавчої влади, суб'єкти господарської діяльності, зазначені в пункті 2.1, які прийняли рішення про консервацію об'єкта, видають наказ або інший розпорядчий документ (далі - розпорядчий документ) про консервацію об'єкта.
Розпорядчий документ про консервацію об'єкта підлягає обов'язковому узгодженню з усіма інвесторами, що забезпечували фінансування будівництва.
Суд зазначає, що консервацію об'єкта будівництва у встановленому Положенням порядку після припинення будівельних робіт за Договором у 2015 році здійснено не було та погоджується з позивачем, що вимоги вказаного Положення не підлягали обов'язковому застосуванню у даному випадку.
Проте, за переконанням Суду, з огляду на рекомендаційний характер згаданого Положення та можливість його застосування у даному випадку, вчинення заходів забезпечення зберігання об'єкта на довготривалий час могло бути суттєвим фактором для попередження та уникнення завдання збитків, означених позивачем.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
- наявність реальних збитків;
- вина заподіювача збитків;
- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Відтак, оцінивши вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України порушення Проектно-будівельним концерном "Укрмонолітспецбуд" зобов'язань за Договором № 2269 від 07.05.2010 щодо належного та якісного виконання робіт, яке стало безпосереднім наслідком завдання збитків позивачеві, які визначені у Висновку будівельно-технічного дослідження № 34 від 07.08.2017.
Отже, на підставі викладеного Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в неналежному виконанні договірних обов'язків, та завданими збитками, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 594 869,00 грн.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, Судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, мотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу не прийняті Судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, Суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить Суд у позові, відповідачем не порушено, і Суд відмовляє позивачу у позові по суті у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.10.2018
Суддя Т.Ю. Трофименко