ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2018Справа № 910/9486/18
За позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Павла Васильовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс»
про стягнення 50 000,00 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Репа Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Фізична особа-підприємець Ніколаєв Павло Васильович (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (відповідач) про стягнення 50 000,00 грн. авансового платежу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період дії Договору про надання послуг № ПС-041116-2 від 04.11.2016 (далі - Договір), укладеного між Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Павлом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», Фізична особа-підприємець Ніколаєв Павло Васильович, відповідно до платіжного доручення № 176 від 15.11.2016, перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» авансовий платіж в сумі 50000,00 грн. (далі - авансовий платіж) згідно вказаного договору. Позивач стверджує, що в період дії Договору сторони не погоджували конкретні якісні параметри замовлень, які відповідно до Договору повинні були бути відображені у специфікаціях до Договору. Враховуючи, що строк дії Договору закінчився 31.12.2017, позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для утримання грошових коштів, а саме авансового платежу, а відповідно, відповідач зобов'язаний повернути його позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Павла Васильовича залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
13.08.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Павла Васильовича до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9486/18 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та позивачу - відповіді на відзив.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 про відкриття провадження у справі № 910/9486/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
Зокрема, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/9486/18 було направлене відповідачу за адресою: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 5, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв'язку до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.08.2018 у справі № 910/9486/18 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, та яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адреси одержувача, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (відповідач, виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєвим Павлом Васильовичем (позивач, замовник) був укладений Договір № ПС-041116-2 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по розпилу круглого лісоматеріалу (далі - сировина) на пиломатеріал (далі - товар) та по сушінню пиломатеріалів та заготовок з деревини (далі - товар). Конкретні якісні параметри замовлення на кожну партію сировини та/або товару встановлюються у відповідних доповненнях (специфікаціях) до даного Договору (п. 1.3 Договору).
Пунктом 2.2 Договору, сторони погодили, що оплата здійснюється за фактично надані послуги в межах максимального строку розпилу встановленого сторонами для окремої партії товару.
Згідно п. 6.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2017, при умові повного виконання сторонами договірних зобов'язань.
В позовній заяві позивач зазначив, що з моменту укладання Договору № ПС-041116-2 про надання послуг від 04.11.2016 позивач та відповідач не погоджували конкретних якісних параметрів замовлення, які відповідно до Договору повинні були бути відображені у специфікаціях до замовлення.
15.11.2016 на прохання колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» позивач здійснив авансовий платіж за послуги в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується позивачем доданою до позовної заяви копією платіжного доручення № 176 від 15.11.2016.
Як зазначає позивач, процедура здійснення авансових платежів не була передбачена Договором, проте позивач вирішив прискорити співробітництво та здійснив сплату авансу. Одразу після здійснення авансового платежу позивачу стало відомо, що у відповідача відбулися події, які повністю унеможливили будь-яке співробітництво, а саме різка незапланована зміна власників, звільнення старого та призначення нового директора, неможливість зв'язатися з керівництвом відповідача.
01.08.2017 позивач направив відповідачу пропозицію № 081, відповідно до якої позивач обґрунтував неможливість подальшого співробітництва та запропонував укласти додаткову угоду стосовно дострокового припинення Договору № ПС-041116-2 про надання послуг від 04.11.2016. В якості додатку до пропозиції позивач направив на адресу відповідача Додаткову угоду № 1 від 01.08.2017 до Договору № ПС-041116-2 про надання послуг від 04.11.2016. Факт отримання відповідачем 05.08.2017 зазначеної пропозиції підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, як вказує позивач у позовній заяві, відповідач вказану пропозицію проігнорував.
Керуючись п. 6.1 Договору та враховуючи, що строк дії Договору сплив, позивач 15.01.2018 направив на адресу відповідача лист-вимогу № 01/15 про повернення авансового платежу.
Факт отримання відповідачем 25.01.2018 зазначеного листа-вимоги підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, відповідач зазначену вимогу проігнорував, відповіді не надав та грошові кошти не повернув.
Позивач стверджує, що в рамках укладеного Договору № ПС-041116-2 про надання послуг від 04.11.2016 жодних послуг позивач у відповідача не замовляв та жодних послуг відповідач позивачу не надавав. На думку позивача, оскільки Договір припинив свою дію, а зобов'язання сторін припинилися, у зв'язку із закінченням строку дії Договору, то відповідач зобов'язаний повернути позивачу авансовий платіж, який був ним отриманий від позивача в рамках дії Договору.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 50 000,00 грн. авансового платежу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № ПС-041116-2 від 04.11.2016 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг, зокрема, послуг по розпилу круглого лісоматеріалу на пиломатеріал та послуг по сушінню пиломатеріалів та заготовок з деревини.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
15.11.2016 позивач здійснив авансовий платіж за послуги в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 176 від 15.11.2016.
По матеріалам справи судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № ПС-041116-2 від 04.11.2016 діяв до 31.12.2017. Судом також встановлено, що протягом строку дії Договору, жодних послуг позивач у відповідача не замовляв та жодних послуг відповідач позивачу не надавав.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічні норми містять статті 525, 526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що дія Договору № ПС-041116-2 від 04.11.2016 закінчилася 31.12.2017, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для утримання грошових коштів, а саме авансового платежу.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, враховуючи, що відповідач належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача авансового платежу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 50 000,00 грн.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач разом із заявою про усунення недоліків подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, який складається тільки з суми судового збору у розмірі 1762,00 грн. Інші судові витрати у наведеному попередньому розрахунку позивач не вказав.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 5; ідентифікаційний код 19103582) на користь Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Павла Васильовича (49000, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) авансового платежу, 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 17.10.2018.
Суддя Гумега О.В.