ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2018Справа № 910/7031/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА ДЛЯ БІЗНЕСУ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС"
про стягнення 147703,54 грн.
за участю представників:
від позивача: Романовський О.В.
від відповідача: Кирчун А.М., Биба В.П.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА ДЛЯ БІЗНЕСУ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" про стягнення 147703,54 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 95000,00 грн., 3% річних у сумі 10725,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41977,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ВХ 158-01 від 17.12.2015 в частині оплати за товар поставлений згідно із видатковою накладною №2501/00016 від 25.01.2016 по вказаному договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
18.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7031/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
11.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Також у своїй заяві відповідачем зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" визнає наявність зобов'язань перед позивачем за договором поставки №ВХ 158-01 від 17.12.2015 на суму 95000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" про розгляд справи №910/7031/18 у порядку загального позовного провадження, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2018.
06.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
В судовому засіданні 06.08.2018 представники учасників судового процесу зазначили про можливість мирного врегулювання спору в зв'язку з чим, суд, на підставі 183, 233 ГПК України, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 06.09.2018.
В судове засіданні 06.09.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2018 продовжено підготовче провадження у справі № 910/7031/18 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 25.09.2018.
25.09.2018 через відділ діловодства суду позивача надійшли докази здійснення відповідачем часткових оплат.
В судовому засіданні 25.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.10.2018, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Направлено відповідачу ухвалу про виклик у судове засідання з розгляду справи по суті.
Присутній в судовому засіданні 11.10.2018 представник позивача надав суду пояснення щодо здійснених відповідачем оплат та суми боргу та зазначив, що сума основної заборгованості відповідача становить 65000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 11.10.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити з урахуванням здійснених відповідачем оплат.
Представники відповідача зазначили, що відповідач визнає суму основного боргу за договором у розмір 65000,00 грн.
В судовому засіданні 11.10.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
17.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА ДЛЯ БІЗНЕСУ" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №ВХ 158-01 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується постачати покупцю товар, в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату, відповідно до умов даного договору.
Датою постачання товару вважається дата, вказана у накладній. Право власності на товар, а також ризики його пошкодження або втрати переходять від постачальника до покупця з моменту отримання товару Покупцем та підписання видаткової накладної. Підтвердженням отримання товару є накладна підписана уповноваженими представниками сторін (п. 4.7., п. 4.8., п. 4.9 договору).
Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору загальна сума договору становить суму вартості всіх партій товару, що постачаються відповідно до даного договору.
Згідно із п. 3.2. договору ціна товару визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 3.4. договору розрахунки за цим договором між постачальником та покупцем здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника 40% вартості товару, згідно із специфікаціями до цього договору, протягом 3-х робочих днів з моменту письмового замовлення товару, решту вартості поставленого товару (60%) протягом 3-х робочих днів з моменту поставки товару, що підтверджується актами прийому-передачі товару і/або товарними (товаротранспортними) накладними.
У відповідності до умов договору сторонами погоджено Специфікацію згідно із якою сторонами погоджено найменування та ціну товару. Згідно із погодженою сторонами Специфікацією вартість товару, поставку якого здійснює позивач становить 853 796,40 грн.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок №324465 від 18.12.2015 на оплату обладнання згідно договору №ВХ158-01 від 17.12.2015 на суму 853796,40 грн.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 853796,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2501/00016 від 25.01.2016 на суму 853 796, 40 грн. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №2 від 22.01.2016.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар у загальній сумі 758796,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наданими ПАТ "Кредобанк" згідно із довідкою №154-19695/18 від 10.05.2018 .
Таким чином, залишок заборгованості відповідача за договором станом на час звернення до суду становила 95000,00 грн.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення 3% річних у сумі 10725,64 грн. (за загальний період з 29.01.2016 по 03.05.2018) та інфляційні втрати у розмірі 41977,90 грн. (за загальний період з лютого 2016 року по березень 2018 року).
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно із видатковою накладною № 2501/00016 від 25.01.2016 поставив відповідачу товар на загальну суму 853796,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом пункту 3.4. договору остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту поставки товару.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №ВХ 158-01 від 17.12.2015 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із доданими до матеріалів позовної заяви платіжними дорученнями, у період з 21.12.2015 по 18.09.2017 відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений позивачем товар у загальній сумі 758796,40 грн.
Як встановлено судом та підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою, 12.06.2018 відповідач здійснив оплату заборгованості за договором поставки №ВХ 158-01 від 17.12.2015 у сумі 5000,00 грн. Отже, що заборгованість у розмірі 5000,00 грн., що заявлена позивачем до стягнення була сплачена відповідачем до відкриття провадження у справи, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.
Також, судом встановлено, під час розгляду справи, відповідач частково сплатив на користь позивача суму заборгованості у сумі 25000,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 25000,00 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі №910/7031/18 в частині позовних вимог про стягнення 25000,00 грн., у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 65000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 65000,00 грн. підлягає задоволенню.
Окрім того, сума заборгованості за договором поставки №ВХ 158-01 від 17.12.2015 у розмірі 65000,00 грн. визнана відповідачем.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10725,64 грн. (за загальний період з 29.01.2016 по 03.05.2018) та інфляційні втрати у розмірі 41977,90 грн. (за загальний період з лютого 2016 року по березень 2018 року).
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Розрахунки 3% річних у сумі 10725,64 грн. та інфляційних втрат у сумі 41977,90 грн. є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА ДЛЯ БІЗНЕСУ" про стягнення боргу у сумі 65000,00 грн., 3% річних у сумі 10725,64 грн. та інфляційних втрат у сумі 41977,90 грн. та про закриття провадження у справі №910/7031/18 в частині позовних вимог про стягнення 25000,00 грн.
У відповідності до п. 2 ч. 1. ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд справи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
При цьому, суд зазначає позивачу, що відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору в частині позовних вимог щодо яких закрито провадження у справі повертається особі, яка його сплатила за її клопотанням.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Закрити провадження у справі №910/7031/18 в частині позовних вимог про стягнення боргу у сумі 25000,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАСИСТЕМС" (04201, м. Київ, ПРОСПЕКТ МАРШАЛА РОКОСОВСЬКОГО, будинок 3, офіс 5, ідентифікаційний код 35149612) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНІКА ДЛЯ БІЗНЕСУ" (79041, Львівська обл., місто Львів, вулиця ГОРОДОЦЬКА, будинок 154, ідентифікаційний код 22396671) борг у сумі 65000,00 грн., 3% річних у сумі 10725,64 грн., інфляційні втрати у сумі 41977,90 грн. та судовий збір у розмірі 1765,55 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 16.10.2018.
Суддя О.В. Гулевець