Провадження № 2-о/679/28/2018
Справа № 679/1214/18
про відмову у відкритті провадження
20 вересня 2018 року м. Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Гавриленко О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - виконавчий комітет Нетішинської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просить суд встановити факт належності нерухомого майна - будівлі торгівельного павільйону «АВС», яка розташована на АДРЕСА_1, на праві приватної власності для ОСОБА_1
В обґрунтування заяви зазначає, що вона придбала вищезазначену будівлю згідно договору купівлі-продажу від 11 червня 2004 року. Для належного оформлення права власності їй необхідно провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказує, що оскільки правовстановлюючим документом набуття нею права власності на річ (майно) є договір купівлі-продажу магазину (тимчасової споруди), то це унеможливлює проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що позбавляє її повноцінно здійснювати своє право на володіння, розпорядження та користування ним на власний розсуд.
Крім того, зазначає, що згідно висновку ПП «Експерт-Рівне-Консалдінг» від 07 листопада 2012 року вище зазначена будівля є нерухомим майном, яка завершена будівництвом, що також встановлено рішенням Нетішинського міського суду від 15 липня 2013 року, в зв'язку з чим, на її переконання, в неї виникло право власності вже не на тимчасову споруду, а на нерухоме майно.
Також вказує на поновлення дії договору оренди земельної ділянки до 21 листопада 2020 року, на якій розташований вказаний торгівельний павільйон, та наявність технічного паспорта на будівлю.
Вважає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, в даному випадку є похідним правом від права власності на нерухоме майно. Метою подання вказаної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, заявниця зазначає створення умов для здійснення нею особистих майнових прав щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю, що дасть їй можливість в подальшому провести реєстрацію такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та розпорядитись ним.
Ознайомившись із заявою ОСОБА_1, суддя приходить висновку, що у відкритті провадження за вказаною заявою слід відмовити зважаючи на таке.
Згідно статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частин 1 та 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин 1, 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Відповідно до п.п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Із змісту заяви вбачається, що встановлення факту належності нерухомого майна, заявник пов'язує із захистом своїх майнових прав щодо володіння, користування і розпорядження своєю власністю - будівлею торгівельного павільйону «АВС», яка розташована на АДРЕСА_1, в зв'язку з чим остання має намір фактично визнати право власності на майно, набуте нею на договірних засадах.
Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Враховуючи характер даних правовідносин, вимоги, що ставить заявник, суддя приходить висновку, що відповідно до вимог ЦПК України дане питання має вирішуватись у порядку позовного провадження, у зв'язку з чим відмовляє у відкритті провадження, оскільки із викладених у заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.
Керуючись ст. 260, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя
У відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1, що вона має право звернутись до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М.Гавриленко