221/6537/18
3/221/2530/2018
11 жовтня 2018 року м. Волноваха
Суддя Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В., за участю секретаря судового засідання Чемезової Г.О., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, паспорт ВЕ661602, виданий Ленінським РВ м. Донецьк від 20.02.2002 року, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив :
До суду надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно якого він 25.08.2018 року о 03.30 годині в м. Волноваха, по вул. Центральній, буд. 6 керував власним транспортним засобом Рено Меган, номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9а ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав. Просив закрити провадження у справі та зазначив, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, його не було відсторонено від керування автомобілем, права йому не роз'яснені, лікар його не обстежував, що підтверджує відсутність підписку у висновку, свідків не було, що все разом свідчить про грубе порушення процедури оформлення притягнення особи до відповідальності.
Вислухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, вважаю необхідним провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до ст.280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення.
Так, згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п.2.9а ПДР України.
Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться мова у п.2.9а ПДР, є визначена у ст.266 КУпАП, «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», пунктом 12 Розділу II якої визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції від 09.11.2015 N 1452/735 висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази стану сп'яніння ОСОБА_1М.а саме належний медичний висновок, оскільки висновок, доданий до матеріалів протоколу не містить підпису обстежуваної особи, акту про відмову від підпису в присутності двох свідків, не зазначено яким чином лікарем встановлено алкогольне сп'яніння (клінічно чи за допомогою технічних засобів), та на ньому відсутній вихідний номер установи, що унеможливлює суд прияти даний документ у якості належного доказу вчинення правопорушення.
Крім того, до суду не було передано та не долучено до протоколу відео правопорушення, відсутні свідки, що позбавляє суд можливості зробити висновок щодо винності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол аж ніяк не свідчить про його стан сп'яніння.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності..
Згідно зі ст. 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зокрема, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Таким чином, обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо перебування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, не знайшли свого підтвердження, тобто що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджений належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за обставин відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись, статтями 130, 221, 247, 280, 284, суд
постановив:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.В. Безрук