09 жовтня 2018 року
м. Рівне
Справа № 567/594/16-ц
Провадження № 22-ц/4815/37/18
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Ковальчук Н. М.
суддів: Бондаренко Н. В., Гордійчук С. О..
секретар судового засідання - Пиляй І. С.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом ОСОБА_3 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року у складі судді Назарука В.А., ухвалене в м. Острог о 08 год. 28 хв., повний текст рішення складено 02.05.2018р.,
ОСОБА_1 звернулася в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ними в період шлюбу було придбано житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, земельна ділянка 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, призначена для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельна ділянка площею 0,3026 га кадастровий номер НОМЕР_2, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1. Майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності і їх частки є рівними, але відповідач чинить їй перешкоди в користуванні спільним майном. Із цих підстав просила суд поділити майно, яке перебуває у спільній сумісній власності, виділивши їй частину спірного житлового будинку, що включає кімнати 1-1 та 1-2, залишивши надвірні будівлі у спільному користуванні, а також виділити їй по 1/2 частині кожної із земельних ділянок та визнати за нею право власності на зазначену частину будинковолодіння і земельних ділянок, а також визнати право власності на половину поголів'я тварин (свиней).
В подальшому подала заяви про збільшення та уточнення позовних вимог за якими просила поділити зазначене майно, виділивши для неї по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, 3785/10000 частку домоволодіння до складу якої входять зазначені на поверховому плані будинку, кухня 1-2 площею 20,2 кв.м., жила кімната 1-3 площею 22,1 кв.м., надвірні будівлі та споруди: сарай (б2), 41% сараю (б3) і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52272 грн. в якості грошової компенсації різниці у вартості часток у розмірі 12,2% від ідеальної частки, а також провести поділ земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1250 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 47,3-21,76 - по межі ділянки; 21,80-5,41-15,61-18,95-8,20-16,26 - по лінії розділу; 15,59-52,09 - по межі ділянки і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв.м. та провести поділ земельної ділянки площею 0,3026 га кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1513 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 48,92-32,73 - по межі ділянки; 50,34 - по лінії розділу; 28,54 - по межі ділянки і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв.м.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Проведено поділ житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, та виділено ОСОБА_1 по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, 3785/10000 частку домоволодіння до складу якої входять зазначені на поверховому плані будинку, кухня 1-2 площею 20,2 кв.м., жила кімната 1-3 площею 22,1 кв.м., надвірні будівлі та споруди: сарай (б2), 41% сараю (б3) і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 52272 грн. в якості грошової компенсації різниці у вартості часток у розмірі 12,2% від ідеальної частки.
Виділено ОСОБА_2 по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, 6215/10000 частку домоволодіння до складу якої входять зазначені на поверховому плані будинку, коридор 1-1 площею 9,9 кв.м., комора 1-4 площею 23,1 кв.м., кладова 1-5 площею 10,0 кв.м., надвірні будівлі та споруди: погріб (Пг/А1), сарай (Б), сарай (б), сарай (б1), 59% сараю (б3), сарай (В), колодязь (Г), вбиральня (Д) і визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначені 3785/10000 частки житлового будинку.
Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати вхідний ганок біля приміщення 1-2, влаштувати дверний проріз з вулиці в приміщення 1-2, утворити санвузол площею 3,8 кв.м. шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, утворити кухню площею 11,8 кв.м. шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, утворити коридор площею 7,6 кв.м. шляхом розділення перегородками приміщення 1-2, влаштувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-3, замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-2 та 1-3 з попереднім демонтажем дверей.
Зобов'язано ОСОБА_2 виконати необхідні роботи по переобладнанню будинку, а саме демонтувати частину перегородки між приміщеннями 1-1 та 1-5, утворити санвузол площею 3,8 кв.м. шляхом розділення перегородкою приміщення 1-5, утворити кухню площею 7,1 кв.м. шляхом розділення перегородкою приміщення 1-5 та 1-1, влаштувати віконний проріз в приміщенні 1-5, влаштувати віконні прорізи в приміщенні 1-4, провести опоряджувальні роботи в приміщенні 1-4, влаштувати підлогу в приміщенні 1-4, провести підшивку стелі в приміщенні 1-4 гіпсокартоном з подальшим шпатлюванням та фарбуванням.
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-1 та 1-2 з попереднім демонтажем дверей, влаштувати розмежування окремих інженерних мереж та санітарно-технічних зручностей.
Проведено поділ земельної ділянки площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1250 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 47,3-21,76 - по межі ділянки; 21,80-5,41-15,61-18,95-8,20-16,26 - по лінії розділу; 15,59-52,09 - по межі ділянки і визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв.м.
Виділено ОСОБА_2 по варіанту розподілу №2 висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1250 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 15,61-5,41 - по лінії розподілу; 35,32-29,19 - по межі ділянки; 16,26-8,20-18,95 - по лінії розділу і визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1250 кв.м.
Проведено поділ земельної ділянки площею 0,3026 га кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1513 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 48,92-32,73 - по межі ділянки; 50,34 - по лінії розділу; 28,54 - по межі ділянки і визнано за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв.м.
Виділено ОСОБА_2 по висновку №170717/1_30 судової будівельно-земельно-технічної експертизи, земельну ділянку площею 1513 кв.м., яка має розміри по периметру за годинниковою стрілкою з північно-східного кута в метрах: 50,34 - по лінії розподілу; 30,64-52,01-28,54 - по межі ділянки і визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку площею 1513 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3201 грн. 40 коп. витрат на сплату судового збору, 16600 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.
Повернуто ОСОБА_1 381 грн. 40 коп. переплаченого судового збору. Виконання рішення у частині повернення судового збору доручено управлінню Державної казначейської служби України в Острозькому районі Рівненської області.
Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, ОСОБА_2, через свого представника - адвоката ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Додає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Доводить, що позивачка не надала суду будь-яких доказів щодо джерела набуття коштів, за які було придбане спірне майно, а місцевий суд не встановив джерело набуття коштів, за яке було придбане спірне майно. Зазначає, що клопотанням представника відповідача ухвалою суду від 27 квітня 2017 року було роз'єднано в самостійні провадження вимоги поєднані в одному провадженні щодо розірвання шлюбу та поділу майна подружжя, і представник відповідача частково визнав позов, але лише в частині розірвання шлюбу, але аж ніяк щодо поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Додає, що суд помилково встановив, що відповідач та його представник визнали позов повністю, ніяких доказів щодо даного факту немає. Зауважує, що позивачка просила поділити майно (житловий будинок та земельні ділянки), що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, в рівних частках - по 1/2 частині, тобто предметом позову є спір про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, проте, суд проводить поділ майна подружжя не визнаючи ідеальні частки, а здійснює поділ майна в натурі з визнанням права власності на частки. Вказує, що суд з власної ініціативи виділив відповідачу частку у майні, визнав за відповідачем право власності на частку у майні, зобов'язав провести роботи по облаштуванню та переобладнанню будинку, сплатити позивачу компенсацію у вартості часток від ідеальної частки, чим вийшов за межі позовних вимог. Зазначає, що у судовому засіданні 20.04.2018 року під звукозапис представником відповідача було заявлено клопотання щодо поданої представником позивача заяви від 05.03.2018 року «Про уточнення позовних вимог», оскільки судом не було розглянуто дану заяву та не прийнято по ній рішення. При цьому, підготовче засідання було закінчено і відбувався розгляд справи по суті. Дана заява «Про уточнення позовних вимог» не відповідає приписам процесуального права. Клопотання представника відповідача про відхилення заяви «Про уточнення позовних вимог» було залишено судом поза увагою і суд перейшов до закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами. Пояснює, що з оскаржуваного рішення чітко вбачається, що суд задовольнив саме останню заяву представника позивача від 05.03.2018 року «Про уточнення позовних вимог», що є грубим порушенням норм ЦПК України. Крім того, в додаткових поясненнях представником відповідача було заявлено клопотання про те, що позивачем у 2015 році була написана заява про відмову від своєї частки спірного майна, яка посвідчена нотаріально, яку відповідач знайшов випадково, коли звільняв кімнату від старих меблів, де були знайдені різні записи позивача, а тому просив суд оголосити перерву на декілька днів, для надання можливості надати суду як письмовий доказ, вказану заяву, оскільки вона стосується безпосередньо предмету позову, проте суд відхилив дане клопотання, а тому відповідач долучає її до апеляційної скарги і просить прийняти як письмовий доказ - заява позивача від 21.05.2015 року. Звертає увагу, що з тексту даної заяви вбачається відсутність предмету спору, оскільки позивач, діючи добровільно, відмовляється від права у частці майна, а саме житлового будинку та земельних ділянок, що є спільною сумісною власністю подружжя, на користь відповідача і наголошує, що не претендує на свою частку у майбутньому. Стверджує, що цією заявою позивач фактично визнає право власності на спірне майно повністю за відповідачем. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення повністю із закриттям провадження у справі, та вирішити питання розподілу судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_4 вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 26 жовтня 2007 року і який рішенням суду під час розгляду даної справи розірвано.
За час перебування у шлюбі сторонами придбано майно, зокрема будинок та земельні ділянки.
Як вбачається з договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельних ділянок від 13 грудня 2007 року, державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.06.2008 року, державного акту на право власності на земельну ділянку від 12.06.2008 року, в період шлюбу позивачкою ОСОБА_1 набуто житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,3026 га кадастровий номер НОМЕР_2, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1.
Статтею 60 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 та спірні земельні ділянки, які знаходяться за тією ж адресою, є спільною сумісною власністю позивача та відповідача.
Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Апеляційний суд відхиляє посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, та відсутність відомостей про джерела набуття коштів, за які було придбане спірне майно як такі, що суперечать нормам закону та спростовуються обставинами справи.
Так, частиною ч. 1 ст. 70 СК України закріплено принцип рівності часток майна дружини та чоловіка у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності. Апелянтом не надано жодних доказів укладення сторонами шлюбного договору, так само, як і наявності будь-якої іншої домовленості між ними щодо поділу спільного майна, та судом їх також не здобуто. Окрім цього, заперечуючи висновок суду щодо рівності часток подружжя в придбаному за період шлюбу майні, відповідач не навів жодного доказу, що таке майно було придбано за рахунок його особистих коштів.
Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду щодо поділу належного сторонам будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1, та земельної ділянки, яка призначена для будівництва та обслуговування зазначеного житлового будинку на двох співвласників, по варіанту 2 висновку будівельно-технічної експертизи №170717/1_30 та по варіанту №2 судової будівельно-земельно-технічної експертизи щодо розподілу земельної ділянки.
Відповідно до п. 2.22 Державних будівельних норм України щодо житлових будинків визначено, що у квартирах повинні бути передбачені такі приміщення: житлові кімнати і підсобні приміщення - кухня, передпокій, санвузли, внутрішньоквартирні коридори, вбудовані комори, антресолі, літні приміщення тощо.
Саме варіант розподілу №2 передбачає такий поділ житлового будинку, при якому будуть дотримані будівельні норми, а також зазначений варіант є єдиним варіантом поділу житлового будинку по лінії осі перпендикулярній до АДРЕСА_1, при якому наявна можливість проведення добудов до житлового будинку та є єдиним з можливих варіантів поділу житлового будинку по лінії осі перпендикулярній як до АДРЕСА_1, так і до лінії поділу іншої спірної земельної ділянки - площею 0,3026 га кадастровий номер НОМЕР_2, призначеної для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1, при якому довжина виділених кожному із співвласників земельних ділянок в місці їх прилягання одна до одної є найбільшою та становить відповідно 28,54 до 35,32 метра для одного співвласника та 28,54 до 21,76 метра - для іншого співвласника, що є оптимальним для їх використання. При цьому, судом враховано рід заняття відповідача (відгодівля свиней), думку обох сторін щодо поділу саме за варіантом 2, наданим висновком судової будівельно-земельно-технічної експертизи.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд встановив, що відповідачем було визнано позов повністю, апеляційним судом оцінюються критично. Як вбачається із мотивувальної частини оскаржуваного рішення, в його основу судом покладено законодавчо закріплений принцип рівності часток подружжя в майні при його поділі, а також вимоги Державних будівельних норм України щодо житлових будинків та взято до уваги Висновок судової будівельно-земельно-технічної експертизи №170717/1_30. Мотивувальна частина рішення не містить жодних покликань на те, що відповідачем позов визнано і саме з цих підстав позов підлягає задоволенню, а тому відповідні доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються.
Покликання відповідача у апеляційній скарзі на відсутність предмету спору у зв'язку із наявністю нотаріально посвідченої заяви позивачки ОСОБА_1 про відмову від своєї частки спірного майна, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги і не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки така заява датована 21.05.2015 року (як вказує апелянт), а звернення до суду з даним позовом мало місце в червня 2016 року. Крім того, зазначений документ не був досліджений судом першої інстанції, а тому в цій частині апеляційним судом не може бути переглянутий у відповідності до вимог ч. 3ст. 367 ЦПК., котра передбачає, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Таких доказів апелянтом не надано, і більш того, заявлене ним клопотання про доручення даного документа було вирішено місцевим судом.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником - адвокатом ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 20 квітня 2018 року - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено 11 жовтня 2018 року.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н. М.
Судді: підпис Бондаренко Н. В.
підпис Гордійчук С.О.
Копія вірна: суддя-доповідач ОСОБА_5