ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 жовтня 2018 року № 826/9412/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві щодо нездійснення нарахування судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в місті Києві нарахувати та виплачувати судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розміру мінімальної заробітної плати, щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, та здійснити перерахунок за січень- червень 2017 року, з урахуванням раніше проведених виплат;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за січень-червень 2017 року включно з урахуванням раніше проведених виплату у загальному розмірі 134 709,68 грн., з яких 96 000,00 грн. (16 000 грн. * 6 місяців) - сума недоплаченого посадового окладу за січень-червень 2017 року, 38 709,68 грн. ((8000 грн.*4 місяців) + 6 709,68 грн.) - сума недоплаченої щомісячної доплати за вислугу років за період з 01.01.2017 року по 26.05.2017 року.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки не погоджується із розміром нарахованої суддівської винагороди, мотивуючи позовні вимоги наступним: розмір винагороди судді визначається лише Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами; з урахуванням того, що позивач не проходила кваліфікаційне оцінювання, суддівська винагорода має визначатись виходячи із посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII.
Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що відповідно до пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ чітко вказано, що мінімальна заробітна плата, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітних плат, не застосовується.
У судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у письмовому провадженні на підставі ч. 6 статті 128 КАСУ (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року) та на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.240 КАС України, з урахуванням наступного.
ОСОБА_1 є суддею Голосіївського районного суду м. Києва.
Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п'ять років.
Наказом голови Голосіївського районного суду м. Києва № 88 від 07.06.2004 року зараховано на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва з окладом згідно штатного розкладу.
Постановою Верховної Ради України від 22 жовтня 2009 року № 1681- VI ОСОБА_1 обрано суддею безстроково.
Частиною другою статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 частини третьої статті 135 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 1 статті 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI.
Частина третя статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI передбачає, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 не проходила кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3 200,00 грн., з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1 600,00 грн.
Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII передбачено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
Пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII передбачено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Частиною першої статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що розмір посадового окладу судді місцевого суду до проходження кваліфікаційного оцінювання становить 16 000,00 грн.
При цьому суд звертає увагу, що норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, впливаючи на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, оскільки ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати при обрахунку суддівської винагороди.
Суд вважає, що нормами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати при обрахунку розмірів посадових окладів, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою. Оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII не внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI в частині розміру суддівської винагороди, а відтак її число залишилося сталим - 10 мінімальних заробітних плат.
Суд зауважує, що положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено саме зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути безпосередньо враховано при визначенні її величини.
За змістом статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 01 січня - 1 378,00 грн., з 01 травня - 1 450,00 грн., з 01 грудня - 1 600,00 грн.
З урахуванням норм статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI розмір суддівської винагороди, починаючи з 01 січня 2017 року, у порівнянні його з розміром, що діяв протягом 2016 року, не змінився.
Тому, посилання позивача на звуження його соціальних гарантій та незалежного матеріального забезпечення є безпідставними.
З огляду на викладене право позивача на передбачений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", не порушене.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 травня 2018 року у справі №820/3218/17 (адміністративне провадження №К/9901/27583/18) та від 30 травня 2018 року у справі №820/1857/17 (адміністративне провадження №К/9901/23113/18).
При цьому відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачу суддівської винагороди, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік", у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача суддівської винагороди є необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (03189, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур