10 жовтня 2018 року м. Рівне №817/1461/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рожко З.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представники ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача: представник ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Костопільського лісгоспу Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Костопільський лісгосп Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління ДФС у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2018 №0000841306. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що не згідний з нарахуванням штрафних санкцій та пені по податку з доходів фізичних осіб за період 2015 - 9 місяців 2017 року. Відповідно до витягу з електронного кабінету та даних про нарахування загальна сума недоїмки складає 57514,63грн.х75% штрафу, до сплати 43135,97грн. Вказує, що суми розраховані в акті перевірки несплаченого податку з доходів фізичних осіб не відповідають дійсності, оскільки пп.5 п.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що сума нарахованого податку сплачується у межах місячного податкового періоду. Відтак, при складанні акту перевірки контролюючим органом в акті перевірки використані необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення, які не мають підтверджуючих доказів та належного обґрунтування. Позивач зазначає, що штрафні санкції нараховані оскаржуваним рішенням в сумі 546841,78грн. є непосильними для лісгоспу. На підставі викладеного позивач просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче провадження.
У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме несплата (неперерахування) податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків у сумі 848380,24грн., по періодах 2014-2017 років. При перевірці використано та опрацьовано оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, касові документи, платіжні документи, розрахунки форми 1ДФ, відомості по рахунку 641, 661, інтегровані картки платника по податку з доходів фізичних осіб за кодом платежу 11010100 за період 2014-2017 роки. Відповідач вказує, що досліджувались надані платником копії інтегрованих карток платника за період 2014-2017 роки та проведено співставлення з даними, що наведені у розрахунку своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, та встановлено, що в акті перевірки від 13.03.2018 №726/17-00-14-01/38957772 та наданих позивачем додаткових матеріалів розбіжностей не встановлено, наявні сплати враховані при винесенні оскаржуваного рішення. За несплату податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, позивачу нарахована пеня. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що при виплаті заробітної плати своїм працівникам своєчасно сплачувався податок з доходів фізичних осіб до бюджету. Зазначає, що не заперечує допущення порушень термінів сплати ПДФО у певних випадках, однак в розрахунку відповідача не наведено обставин, якими відповідач керувався визначаючи суму штрафних санкцій в розмірі 546841,78грн., зазначену в оскаржуваному повідомленні-рішенні. Позивачем здійснено власний розрахунок штрафних санкцій, та визначено суму штрафних санкцій у розмірі 158140,76грн. за період 2015-2017 роки. За 2014 рік позивач вважає, що відповідачем пропущений строк нарахування грошового зобов'язання.
Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали в повному обсязі, надали пояснення, тотожні викладеним в позовній заяві та відповіді на відзив. Додаткового пояснили, що як встановлено з розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку доходів фізичних осіб, контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 50% та 75% суми податку, що була несвоєчасно перерахована до бюджету, при тому відповідачем не надано доказів винесення податкового повідомлення-рішення, яким позивачу була б збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб двічі протягом 1095 днів, що передували прийняттю спірного податкового повідомлення-рішення. Таким чином, контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки попередньо не застосовував до позивача штрафних санкції у відповідності до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах. Представники позивача зазначили, що акт перевірки контролюючого органу, в якому встановлено порушення платником податку статті 127 Податкового кодексу України, має містити чіткі факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, та, як наслідок, факти, які ґрунтуються на належних доказах (платіжні доручення, відомості нарахування та виплати заробітної плати), щодо несплати податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу. Однак, вказаної інформації акт перевірки не містить. На підставі викладеного, представники позивача просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Костопільський лісгосп Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» зареєстрований 30.10.2013, взятий на облік як платник податків 31.10.2013 та перебуває на обліку в Рівненській ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечується.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 13.02.2018 по 26.02.2018 на підставі направлень від 09.02.2018 №307/17-00-14-01, №305/17-00-14-01, №306/17-00-14-01 та №308/17-00-14-01, наказів від 01.02.2018 №393 та від 23.02.2018 №672, відповідно до статті 20 розділу І, статей 75, 77, 82 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, уповноваженими особами Головного управління ДФС у Рівненській області проведена планова виїзна документальна перевірка Костопільського лісгоспу Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат», код ЄДРПОУ 38957772, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2017.
За результатами перевірки складений акт від 13.03.2018 №726/17-00-14-01/38957772, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57,п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено несплата (неперерахування) податків податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків у сумі у сумі 848380,24грн., а саме: в сумі 16907,02грн. термін сплати до 28.01.2014; в сумі 12489,99грн. термін сплати до 27.02.2014; в сумі 13440,29грн. термін сплати до 31.03.2014; в сумі 15297,59грн. термін сплати до 24.04.2014; в сумі 15544,09грн. термін сплати до 29.05.2014; в сумі 2625,28грн. термін сплати до 26.06.2014; в сумі 5475,16грн. термін сплати до 29.07.2014; в сумі 14339,49грн. термін сплати до 28.08.2014; в сумі 12460,24грн. термін сплати до 30.09.2014; в сумі 2821,27грн. термін сплати до 25.11.2014; в сумі 5701,34грн. термін сплати до 26.01.2015; в сумі 2783,72грн. термін сплати до 23.10.2015; в сумі 900,98грн. термін сплати до 26.11.2015; в сумі 1959,86грн. термін сплати до 01.02.2016; в сумі 33776,84грн. термін сплати до 12.04.2016; в сумі 32946,20грн. термін сплати до 31.05.2016; в сумі 48228,12грн. термін сплати до 13.06.2016; в сумі 40369,05грн. термін сплати до 29.07.2016; в сумі 38863,89грн. термін сплати до 31.08.2016; в сумі 47158,47грн. термін сплати до 22.09.2016; в сумі 34909,92грн. термін сплати до 25.10.2016; в сумі 68306,73грн. термін сплати до 14.11.2016; в сумі 52741,93грн. термін сплати до 29.12.2016; в сумі 67770,27грн. термін сплати до 25.01.2017; в сумі 61787,33грн. термін сплати до 27.02.2017; в сумі 44625,72грн. термін сплати до 16.03.2017; в сумі 28249,17грн. термін сплати до 11.04.2017; в сумі 42877,86грн. термін сплати до 19.05.2017; в сумі 49353,69грн. термін сплати до 21.06.2017; в сумі 16185,87грн. термін сплати до 17.07.2017; в сумі 17482,86грн. термін сплати до 15.09.2017.
Позивачем подано заперечення на акт перевірки за результатами розгляду якого висновки акта залишені без змін.
03.04.2018, Головним управління ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки від 13.03.2018 №726/17-00-14-01/38957772 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000841306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у томі числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на 553088,63грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на 546841,78грн. та нарахована відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України пеня в розмірі 6246,85грн.
Позивачем оскаржене вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку за результатами якого скарга позивача залишена без задоволення, а спірне рішення - без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно допп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Пункт 162.1 ст.162 Податкового кодексу України визначає, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету регламентує ст.168 Податкового кодексу України, п.168.1, якої передбачає порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Відповідно до пп.168.1.1 та пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України).
Для цілей цього розділу та п.54.2 ст.54 цього Кодексу під терміном «граничний термін сплати до бюджету податку» розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом (пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України).
Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом (п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України), тобто в строки вказані у ст.168 Податкового кодексу України.
Таким чином, положення Податкового кодексу України чітко визначають момент узгодження грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та строки перерахування податку до бюджету. У разі несплати сум узгоджених грошових зобов'язань у строки, встановленні податковим законодавством, вони набувають статусу податкового боргу і платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу за порушення строків перерахування податку.
Відповідальність платників податків за податкові правопорушення регламентується главою 11 Податкового кодексу України, яка серед іншого, передбачає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) податків (ст. 126 Податкового кодексу України) та за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати (ст. 127 Податкового кодексу України).
Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Вказане правопорушення полягає у виконанні платником податків обов'язку щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання після закінчення встановлених Податковим кодексом України строків їх сплати, тобто таке порушення може мати місце, якщо контролюючий орган встановить, що платник податків сплатив узгоджене грошове зобов'язання, але несвоєчасно.
Згідно з ст.127 Податкового кодексу України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється, як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з не нарахуванням, неутриманням та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №820/4767/17, адміністративне провадження №К/9901/46393/18.
Згідно з пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Таким чином, факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як на підставі перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.
Підвищені розміри штрафів у разі повторного виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення діянь за обставин, передбачених, зокрема, підпунктом 54.3.5 пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України.
Отже, повторне порушення платником податків вимог податкового законодавства в частині оподаткування доходів, матиме місце у разі вчинення таким платником протиправних дій у попередніх звітних (оподатковуваних) періодах протягом 1095 днів, що передують звітному (податковому) періоду, який підлягає перевірці, має стосуватись тих самих правовідносин.
Позивачем не заперечується допущення порушень термінів сплати податку на доходи фізичних осіб.
Як встановлено з розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, відповідачем на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України за несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб за жовтень 2015 року застосована штрафна санкція вперше в розмірі 25%, що становить 695,93грн. (від суми несплаченого податку 2783,72грн.); за листопад 2015 року вдруге 50% - 450,49грн. (від суми несплаченого податку 900,98грн.). Надалі, за лютий 2016 року та період з квітня 2016 року по липень 2017 року та за вересень 2017 року, відповідачем застосована штрафна санкція в розмірі 75 %, як за дії, що вчинені втретє та більше на загальну суму - 545695,36грн.
Виходячи з розрахунку штрафної санкції, загальна сума штрафної санкції згідно з п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України становить 546841,78грн., з яких штрафна санкція в розмірі 25% - 695,93грн.; в розмірі 50% - 450,49грн.; в розмірі 75% - 545695,36грн.
Суд не бере до уваги покликання позивача на те, що нарахування за 2014 рік здійсненні відповідачем з порушенням строку встановленого ст.102 Податкового кодексу України, оскільки судом встановлено, що позивачу нарахування штрафних санкцій здійснювалось за порушення, починаючи з жовтня 2015 року.
Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Враховуючи, що судом встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, тому відповідачем правомірно нарахована позивачу пеня у відповідності до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України.
З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.04.2018 №0000841306 в повній мірі відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС України, а відтак жодних правових підстав для його скасування немає. В зв'язку з викладеним у позові Костопільському лісгоспу Державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» слід відмовити повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача не стягуються.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Костопільського лісгоспу Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 03 квітня 2018 року №0000841306 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - Костопільський лісгосп Державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Рівненська, 70, код ЄДРПОУ 38957772);
2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).
Повний текст рішення складений 12 жовтня 2018 року.
Суддя Комшелюк Т.О.