справа№1340/4087/18
12 жовтня 2018 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (далі - відповідач) про визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду, просить визнати дії Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо надання недостовірної та неповної запитуваної інформації на запит №ВСП001/16/04/18 від 16.04.2018 року незаконними; зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області надати запитувану ОСОБА_1 інформацію письмово невідкладно і у повному обсязі; зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області у строк, встановлений судом вжити заходів для безумовного і невідкладного виконання вимог Закону щодо оприлюднення публічної інформації про свою діяльність на інформаційному стенді у приміщенні сільської ради та Інтернет-сайті; стягнути з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральну (немайнову) шкоду, що була спричинена йому внаслідок незаконних дій суб'єкта владних повноважень Стояричівської сільської ради щодо ненадання недостовірної та неповної інформації на запит в розмірі 10 000 (десять) тисяч грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він звернувся до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області із запитом на отримання публічної інформації, зокрема просив повідомити: у який спосіб сільська рада оприлюднює публічну інформацію про свою діяльність: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на офіційних стендах; будь-яким іншим способом. Також просив надати: інформацію про наявність у сільській раді Положення про порядок дотримання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», номер реєстрації та дату затвердження; інформацію про виконання розпорядником інформації вимог ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме: чи оприлюднюється інформація про діяльність та прийняті рішення; чи ведеться облік документів, що знаходиться у володінні розпорядника інформації; чи ведеться облік запитів на публічну інформацію; чи визначене спеціальне місце для роботи запитувачів з документами чи їх копіями (можливості проводити виписки, фотографування, копіювання, сканування, записування на будь-які носії). Проте, листом №225 від 19.04.2018 року відповідачем надано недостовірну та неповну інформацію. Вважає дії відповідача протиправними, з підстав порушення його прав на доступ та одержання публічної інформації в порядку, передбаченому чинним законодавством, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 12.09.2018 року відкрито спрощене провадження у справі.
Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не було подано.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
16.04.2018 року позивач звернувся до Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області із запитом на отримання публічної інформації, а саме просив:
-повідомити у який спосіб сільська рада оприлюднює публічну інформацію про свою діяльність:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на офіційних стендах;
будь-яким іншим способом;
-надати інформацію про наявність у сільській раді Положення про порядок дотримання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», номер реєстрації та дату затвердження;
-надати інформацію про виконання розпорядником інформації вимог ст.14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме:
чи оприлюднюється інформація про діяльність та прийняті рішення;
чи ведеться облік документів, що знаходиться у володінні розпорядника інформації;
чи ведеться облік запитів на публічну інформацію;
чи визначене спеціальне місце для роботи запитувачів з документами чи їх копіями (можливості проводити виписки, фотографування, копіювання, сканування, записування на будь-які носії).
19.04.2018 року листом за №225 відповідач повідомив позивача, що оприлюднення інформації про діяльність Стояричівської сільської ради здійснюється через засоби масової інформації, а саме в газеті «Життя і слово» та інформаційних стендах щодо розгляду конкретних питань на громадських слуханнях. Крім того, розпорядженням голови Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 26.12.2012 року №35 затверджено заходи щодо виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації». Створення сайту та оприлюднення інформації про діяльність та прийняття рішень ради, планується після створення об'єднаної територіальної громади.
23.04.2018 року позивач звернувся до головного редактора народного часопису «Життя і слово» із запитом, в якому просив повідомити чи відповідає дійсності інформація, викладена у листі Старояричівської сільської ради №225 від 19.04.2018 року.
Листом за вих.№28-в від 30.07.2018 року газета «Життя і слово» за підписом головного редактора надала відповідь, в якій зазначила, що протягом 2016-2017 років, а також у 2018 році інформація про діяльність Старояричівської сільської ради за винятком оголошень у Кам'янка-Бузьку районну газету «Життя і слово» не поступала і не оприлюднювалася.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 5 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно статті 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6)юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1)конфіденційна інформація; 2)таємна інформація; 3)службова інформація.
Отже, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб'єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.
Згідно із ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування (ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2)систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3)вести облік запитів на інформацію; 4)визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5)мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6)надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Перелік та види інформації яку розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати визначений в статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ст.18 вказаного Закону для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб'єктів владних повноважень, підлягають обов'язковій реєстрації в системі обліку, що має містити: 1)назву документа; 2)дату створення документа; 3)дату надходження документа; 4)джерело інформації (автор, відповідний підрозділ); 5)передбачену законом підставу віднесення інформації до категорії з обмеженим доступом; 6)строк обмеження доступу до інформації, у разі якщо вона віднесена до інформації з обмеженим доступом; 7)галузь; 8)ключові слова; 9)тип, носій (текстовий документ, плівки, відеозаписи, аудіозаписи тощо); 10)вид (нормативні акти, угоди, рішення, протоколи, звіти, прес-релізи); 11)проекти рішень (доповідні записки, звернення, заяви, подання, пропозиції, листи тощо); 12)форму та місце зберігання документа тощо.
Доступ до системи обліку, що містить інформацію про документ, що знаходиться у суб'єкта владних повноважень, забезпечується шляхом: 1) оприлюднення на офіційних веб-сайтах суб'єктів владних повноважень такої інформації, а в разі їх відсутності - в інший прийнятний спосіб; 2) надання доступу до системи за запитами.
Система обліку публічної інформації не може бути віднесена до категорії інформації з обмеженим доступом. Розпорядники інформації несуть відповідальність за забезпечення доступу до системи обліку відповідно до закону.
З комплексного аналізу зазначених норм, можна дійти висновку, що вимогами чинного законодавства на суб'єктів владних повноважень покладено обов'язок формувати розповсюджувати та забезпечувати доступ осіб до загальнодоступної публічної інформації, яка виникає та створюється в процесі здійснення ними своїх владних, делегованих повноважень, шляхом розміщення та оприлюднення такої інформації у спосіб встановлений законодавством.
Зазначене за своєю суттю і є тим самим механізмом встановленим на забезпечення дотримання суб'єктами владних повноваження права громадян на доступ до публічної інформації.
Відповідно до положень ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1)відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2)відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4)надання недостовірної або неповної інформації; 5)несвоєчасне надання інформації; 6)невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7)інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 24 цього ж Закону встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації згідно якої відповідальність несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно достатті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Згідно матеріалів справи, 19.04.2018 року листом за №225 відповідачем надана відповідь на запит позивача від 16.04.2018 року в якій він повідомив, що оприлюднення інформації про діяльність Старояричівської сільської ради здійснюється через засоби масової інформації, а саме в газеті «Життя і слово» та інформаційних стендах щодо розгляду конкретних питань на громадських слуханнях. Крім того, зазначає, що розпорядженням голови Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 26.12.2012 року №35 затверджено заходи щодо виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації». Створення сайту та оприлюднення інформації про діяльність та прийняття рішень ради, планується після створення об'єднаної територіальної громади.
Відповідь відповідача на запит позивача не відповідає критеріям, наведеним у Законі України "Про доступ до публічної інформації", оскільки надана інформація є неповною та недостовірною.
Так, недостовірність та неповнота інформації полягає в тому, що згідно листа газети «Життя і слово» за вих.№28-в від 30.07.2018 року протягом 2016-2017 років, а також у 2018 році інформація про діяльність Старояричівської сільської ради за винятком оголошень у Кам'янка-Бузьку районну газету «Життя і слово» не поступала і не оприлюднювалася. Крім того, відповідачем на запит ОСОБА_1 повідомлено лише про затвердження заходів Старояричіською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідачем не зазначено, які саме заходи затвердженні, у чому вони полягають, не надано належних доказів про виконання останніх.
Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Старояричівська сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх дій щодо надання інформації на запит ОСОБА_1С від 16.04.2018 року, а відтак, такі дії відповідача є протиправними, оскільки порушили право позивача на доступ до публічної інформації.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо надання недостовірної та неповної інформації на запит №ВСП001/16/04/18 від 16.04.2018 року; зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у повному обсязі; зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області вжити заходів для виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо оприлюднення публічної інформації про свою діяльність на інформаційному стенді у приміщенні сільської ради та Інтернет-сайті.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10000,00 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Зі змісту цієї норми випливає, що основною умовою такого розгляду є те, що моральна шкода повинна бути заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови).
Позивач не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням моральної шкоди (у вигляді душевних страждань, психологічних переживань, тощо).
Саме лише твердження позивача про те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконних дій відповідача щодо ненадання достовірної та повної інформації на інформаційний запит не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та безпідставною, а тому не підлягає задоволенню.
Судові витрати позивач не поніс, тому відсутні підстави для їх відшкодування.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати протиправними дії Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області щодо надання недостовірної та неповної інформації на запит №ВСП001/16/04/18 від 16.04.2018 року.
Зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області надати ОСОБА_1 запитувану інформацію у повному обсязі.
Зобов'язати Старояричівську сільську раду Кам'янка-Бузького району Львівської області вжити заходів для виконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо оприлюднення публічної інформації про свою діяльність на інформаційному стенді у приміщенні сільської ради та Інтернет-сайті.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Старояричівської сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області на користь ОСОБА_1 моральної (немайнову) шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Крутько О.В.