справа№1340/3829/18
12 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.
розглянувши у спрощеному провадженні у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просить:
- визнати неправомірними дії щодо припинення з 01.09.2017 року виплату призначеної пенсії за віком;
- визнати неправомірними дії щодо затягування із виплатою заборгованості по невиплаченій пенсії за віком, що виникла за період з вересня 2017 по червень 2018 включно;
- зобов'язати виплатити заборгованість по пенсії за віком, що виникла за період з вересня 2017 по червень 2018 включно, шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Позовні вимоги позивач аргументує тим, що органом Пенсійного Фонду України неправомірно не виплачено їй пенсію (підтверджується випискою по рахунку відкритому в АТ «Ощадбанк») за період з вересня 2017 року по червень 2018 року включно, тобто за 10 місяців. Окрім того, зазначає позивач, відповідач припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що прийняття рішень про припинення чи відновлення виплати внутрішньо переміщеним особам не входить до повноважень органів Пенсійного фонду України. Також, відповідач стверджує, що, оскільки на сьогодні Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідного нормативного акта щодо виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, він не може виплатити таку заборгованість.
Позивач у відповіді на відзив додатково зазначає, що твердження органу Пенсійного фонду України про те, що рішення про припинення виплати пенсій позивачу приймалось відповідними органами соціального захисту населення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до змісту листа від 26.06.2018 року за №1582/35/Є20/02.12.14 рішення про припинення виплати пенсії позивачу було прийнято Залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м.Львові (Франківський район).
Ухвалою від 12.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, судом встановлено такі обставини.
29.05.2018 року ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду України з вимогою надати інформацію з приводу припинення виплати пенсії з вересня 2017 року.
Листом від 26.06.2018 року за №1582/35/Є20/02.12.14 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача, що листом від 01.08.2017 року за №260309-93 Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради повідомив управління Фонду про те, що згідно з даними СБУ та ДПС України про припинення дії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Враховуючи наведене, Залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м.Львова (Франківський район) з 01.09.2017 року було припинено виплату пенсії за віком. Окрім того, згідно витягу до протоколу №13 від 11.06.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної у Франківській районній адміністрації м.Львова та у зв'язку з тим, що утворився період невиплати пенсії з підстав припинення соціальних виплат з причини скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» і рішень Комісії про відновлення виплат згідно з п.18 Порядку контролю, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №9 здійснено нарахування пенсії за період з 01.09.2017 року. Доплата за минулий час (з часу припинення виплати до місяця звернення за поновленням виплати або до місяця, зазначеного у рішеннях комісій для поновлення виплати пенсій) будуть включатись у відомості в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із припиненням виплати пенсії за віком та невиплатою позивачу суми нарахованої пенсії за період з вересня 2018 року по червень 2017 року включно.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Щодо правомірності припинення виплати пенсії за віком.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.05.2018 року ухвалено рішення у зразковій адміністративній справі за №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), відповідно до якого позовні вимоги особи-пенсіонера до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Ознаками типової справи є:
1) позивач є громадянином України;
2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;
3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухвалені рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатам розгляду зразкової справи, суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатам розгляду зразкової справи.
Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, суд при її вирішенні враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 03.05.2018 року за №805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18).
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України ч. 1 ст. 46 Конституції України.
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами «досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися» права та принципи, що закріплені у Хартії.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Статтею 8 даного Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 цього ж Закону визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до наведеної норми Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Частиною 1 ст. 49 згаданого Закону визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Такими підставами, зокрема є: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст. 49 Закону, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
В той же час, як вбачається з листа відповідача від листа від 26.06.2018 року за №1582/35/Є20/02.12.14, виплату пенсії позивача з вересня 2017 року було припинено на підставі п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, зокрема у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10. 2014 року за 1706-VII.
Дані обставини сторонами не заперечуються, а тому у відповідності до ч.1 ст.78 України КАС України, не досліджуються судом.
За таких обставин, суд вважає, що, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що припинення чи відновлення виплати внутрішньо переміщеним особам не входить до повноважень органів Пенсійного фонду України, оскільки, відповідно до ч.1 ст.49 згаданого Закону, виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Окрім того, відповідач своїм листом від 26.06.2018 року за №1582/35/Є20/02.12.14 сам зазначив про те, що рішення про припинення виплати пенсії позивачу було прийнято Залізничним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у м.Львові (Франківський район).
Щодо виплати заборгованості по пенсії за віком, що виникла за період з вересня 2017 по червень 2018 включно, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року за №1706-VII, з наступними змінами та доповненнями, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 даної статті передбачено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як передбачено п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року за №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», з наступними змінами та доповненнями, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10. 2014 року за № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».
Згідно з п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за № 365, з наступними змінами та доповненнями, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, відповідач повідомив позивача про те, що доплата за минулий час (з часу припинення виплати до місяця звернення за поновленням виплати або до місяця, зазначеного у рішеннях комісій для поновлення виплати пенсій) будуть включатись у відомості в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Однак, суд не може погодитись із вищенаведеними діями відповідача з огляду на наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до ч.1 ст.7 даного Закону, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом, та обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 9 ч.1 ст.16 цього ж Закону передбачено, що застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
З аналізу вищенаведених норм можна прийти до висновку, що порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Відповідно до п.3 і п.8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача з відмови у виплаті пенсії з 01.09.2017 року по червень 2018 року включно є протиправними, оскільки не відповідають зазначеним критеріям правомірності.
Як наслідок, задоволенню підлягають вимоги про зобов'язання здійснити виплату пенсії.
За таких обставин, позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
При цьому, суд, у відповідності до ч.2 ст.9 та ч.2 ст.245 КАС України, вважає за необхідне в резолютивній частині зазначити про визнання протиправними дій відповідача в контексті задоволених позовних вимог.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення з 01.09.2017 року ОСОБА_1 виплати призначеної пенсії за віком.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості по невиплаченій пенсії за віком, що виникла за період з вересня 2017 по червень 2018 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість по пенсії за віком, що виникла за період з вересня 2017 по червень 2018 включно, шляхом перерахування цих коштів на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 12 жовтня 2018 року.
Суддя Мартинюк В.Я.