справа №1340/4387/18
про повернення позовної заяви
12 жовтня 2018 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Качур Р.П. одержала позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії по інвалідності позивачу за період з 01.07.2014 по 19.03.2017.
Ухвалою суду від 27.09.2018 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків такої шляхом подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду таких документів:
- заяву, у якій зазначити електронну пошту позивача, за наявності, а якщо така відсутня - про це здійснити відмітку; ідентифікаційний код юридичної особи - відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси або адреса електронної пошти, а якщо такі невідомі - про це здійснити відмітку;
- належно засвідчені на відповідність оригіналу (підписом позивача із зазначенням дати такого засвідчення) копії письмових доказів, доданих до позовної заяви;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважність причин його пропуску та підтвердити це відповідними доказами
Позивачу також роз'яснено, що у випадку неусунення у встановлений строк недоліків, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
10.10.2018 за вх. № 32005 від позивача надійшла заява, у якій позивач повідомив про відсутність у нього електронної адреси, а також про те, що відомості щодо засобів зв'язку, ідентифікаційного коду відповідача, офіційної електронної пошти відповідача йому невідомі.
10.10.2018 позивачем завірено копії документів, що долучені до позовної заяви на відповідність оригіналу у приміщенні суду.
10.10.2018 за вх. № 32006 від позивача надійшла заява, у якій позивач просив поновити строки звернення до адміністративного суду, який пропущено з поважних причин. Як зазначив позивач він знаходився за кордоном в Чеській Республіці на роботі та лікуванні, що підтвердив копією дозволу на проживання.
На переконання судді, позивач усунув недоліки позовної заяви частково, з огляду на таке.
Судом з'ясовано, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про поновлення виплати пенсії.
Згідно з відповіддю від 03.02.2016 за № 61-М-02 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено про те, що для поновлення виплати пенсії позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, слід звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем реєстрації або фактичного проживання.
21.11.2017 за вх. № 15677/М-11 Пенсійний фонд України надав відповідь на звернення позивача щодо пенсійного забезпечення. У цій відповіді зазначено, що позивач звернувся у грудні 2016 до Управління Кам'янка-Бузького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області за переведенням виплати пенсії. Рішенням комісії з питань (відновленням) пенсій соціальних витрат внутрішньо переміщеним особам, позивачу відновлено виплати з 20.03.2017, пенсію за період з 20.03.2017 по 31.05.2017 виплачено у червні 2017 разом із пенсією за червень 2017. Повідомив, що для поновлення виплати пенсії за період з 01.07.2014 по 19.03.2017 без відповідного рішення Комісії підстави відсутні.
Не зважаючи, що така відповідь надана у листопаді 2017, позивач із зазначеним позовом звернувся до суду лише 20.09.2018 (такий здано для пересилання у відділення поштового зв'язку), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Слід звернути увагу позивачу на те, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися» про порушене право, що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права в сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 77 КАС України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач, навпаки, повинен довести, що інформацію про порушення прав можна було отримати раніше.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
В силу закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Розглянувши матеріали позову та доданих до нього документів суддя вважає, що наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не доведено та судом з матеріалів позовної заяви не встановлено.
Позивач у свої заяві не спростував факту, що йому саме з листа від 21.11.2017 за № 15677 стало відомо про порушення його прав.
Крім того, у ОСОБА_1 у своїй заяві просив поновити пропущений строк, що свідчить про те, що факт пропуску строку звернення до суду ним визнається. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовом зазначено про перебування на лікуванні та за кордоном, що підтверджує дозволом на проживання у Чеській Республіці.
З огляну на наведене, позивачем не обґрунтовано поважності причин пропуску звернення до суду із позовом. Факт наявності дозволу на проживання у позивача, не підтверджує факту його перебування за кордоном чи на лікуванні.
Таким чином, оскільки позивачу було відомо про порушення його прав, свобод та інтересів, обставини, на які покликається позивач, як на підставу для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними та підтвердженими будь-якими доказами, відтак, попущений строк поновленню не підлягає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Водночас, слід звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права позивача на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на викладене, оскільки причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом визнані судом неповажними, цю позовну заяву слід повернути позивачеві.
Відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги.
Відповідно до ч. 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
До матеріалів справи долучено квитанцію № 25 від 06.09.2018 на суму 704,80 грн., що з врахуванням викладеного підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 248, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка подала позовну заяву.
2. Повернути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 грн., сплачений згідно з квитанцією № 25 від 06.09.2018
3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дати підписання ухвали.
Суддя Качур Р.П.