12 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/696/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 (суддя Новікова Р. Г.) і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 (головуючий - Парусніков Ю. Б., Пархоменко Н. В., Верхогляд Т. А.) у справі
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС",
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про внесення змін до договору поставки № ЦЗВ-03-00317-01 від 03.03.2017,
у справі № 904/696/18
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС"
про стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 836 782,26 грн,
04.10.2018 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 904/696/18, подана 10.09.2018 через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 904/696/18 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами порушено приписи статті 165, частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС".
Судові рішення мотивовані тим, що зустрічну позовну заяву подано поза межами, встановленого законом строку на подання таких заяв.
Так згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
За приписами частини 1 цієї ж статті відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
У даному випадку у системному зв'язку з наведеними вище приписами застосуванню підлягають також норми статті 118 Господарського процесуального кодексу України за якими право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином у разі подання зустрічного позову поза межами строку встановленого судом для подання відзиву, а підстави пропуску такого строку визнані судом неповажними, суд повертає заяву заявнику.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 927/23/18, від 21.05.2018 у справі № 927/46/18 та від 16.07.2018 у справі № 911/3865/17.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2018 відкрито провадження у справі № 904/696/18 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 14.03.2018 і встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС" строк для надання відзиву на позовну заяву до 09.03.2018.
Ухвалу місцевого господарського суду від 22.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС" отримало 28.02.2018, про що свідчить поштове повідомлення № 4903812805015.
Таким чином, як вірно зазначено місцевим господарським судом, проміжок часу між датою отримання оскаржуваної ухвали і датою першого підготовчого засідання, в розумінні частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, є достатнім для звернення із зустрічною позовною заявою.
Водночас, відповідач із зустрічною позовною заявою звернувся лише 23.04.2018, тобто з порушенням строку, встановленого ухвалою місцевого господарського суду від 22.02.2018 та із пропуском строку, передбаченого частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, без зазначення причин, через які він пропустив строк на звернення із зустрічною позовною заявою.
Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо подання зустрічної позовної заяви з порушенням строків, встановлених частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про повернення заявнику зустрічної позовної заяви.
Доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права (частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене правильне застосування Господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваних судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", "очевидне застосування норм" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 904/696/18 та відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки у даній справі правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 2 абзацу 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2018 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 904/696/18.
2. Матеріали касаційної скарги з додатками на 11 (одинадцяти) аркушах, у тому числі оригінал платіжного доручення від 03.08.2018 № 2988 на суму 1 762,00 грн, повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "МДС".
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді: Т. Б. Дроботова
К. М. Пільков