08 жовтня 2018 року Справа № 915/512/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1, дов. № 18-0014/46766 від 29.08.2018
за участю представника відповідача - ОСОБА_2, дов. № 12/07-1 від 20.07.18,
за участю представника 3-ї особи - ОСОБА_3, дов. № 409 від 20.06.18.
в ході підготовчого засідання,
за позовом: ОСОБА_4 Банку України, вул.Інститутська, 9, м.Київ, 01601
до відповідача: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис”, узвіз Крутогірний, буд.14, м.Дніпро, 49044
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Приватбанк”, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1д; адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50
про: звернення стягнення на предмет іпотеки
04.06.2018 ОСОБА_4 України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №18-0016/28140 від 22.05.2018 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог №18-0016/41911 від 02.08.2018) в якій просить суд:
- в рахунок часткового погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк” за Кредитним договором №19 від 03 березня 2009 року (з усіма змінами та доповненнями до нього) перед ОСОБА_4 Банком України в сумі 2 674 478 038,00 грн., звернути стягнення на майно ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис” - предмет іпотеки за Іпотечним договором №45 від 30.07.2014, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №3356, а саме: нежитлові приміщення підвалу загальною площею 1747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ.А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Мостобудівників, буд.17/11, що належить йому на праві власності на користь ОСОБА_4 Банку України;
- встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною 6 125 903,00 грн. без ПДВ.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2009 року між ОСОБА_4 Банком України та Закритим акціонерним товариством комерційний банк “Приватбанк” (правонаступником прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”), укладено Кредитний договір №19 до якого також укладались додаткові угоди. Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання кредиту за Кредитним договором виконав, надавши ПАТ КБ “Приватбанк” кредит у порядку та на умовах визначених Кредитним договором. ПАТ КБ “Приватбанк” зобов'язання за Кредитним договором не виконані, внаслідок чого заборгованість за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 становить 2 674 478 038,00 грн.
Також, 30.07.2017 між ОСОБА_4 Банком України та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Спектрум - Енерго” в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 укладено Іпотечний договір №45, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі №3356. Згідно з Статутом ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис” товариство є єдиним правонаступником ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Спектрум - Енерго”, тому до ТОВ “Приватофіс” перейшли права та обов'язки іпотекодавця за Іпотечним договором. Відповідно до п.5 Іпотечного договору, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно згідно опису, що міститься в додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, а саме: нежитлові приміщення підвалу загальною площею 1 747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ.А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 59452748101 за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Мостобудівельників,буд.17/11. Враховуючи, що позичальником та іпотекодавцем зобов'язання за кредитним договором не виконані, позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.09.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Вказує, що 03.03.2009 між національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір №19, який забезпечений заставним майном ТОВ «Приватофис» відповідно до договору іпотеки №45 від 30.07.2014. Відповідно до п.1.2 Кредитного договору №19 в редакції додаткової угоди №66 від 12.06.2014 за цим договором кредитор надає позичальнику кредит на строк з 03.03.2009 по 23.12.2016. Тобто строк виконання всіх зобов'язань ПАТ КБ «Приватбанк» перед ОСОБА_4 банком України за кредитним договором №19 від 03.03.2009 настав 23.12.2016. Із визначення поняття застави (ст.572 ЦК України) випливає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Обов'язок заставодавця (майнового поручителя) виконати за боржника обов'язок перед кредитором, з'являється, зокрема у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником. З правової конструкції застави, в тому числі із договору застави №45 від 30.07.2014 не вбачається ризику безумовної втрати власності (за наслідком звернення стягнення на предмет застави) у випадку умисних протиправних дій з боку боржника щодо не погашення заборгованості та умисних дій (бездіяльності) щодо не стягнення та не списання заборгованості у безспірному порядку з боку кредитора. Зазначає, що внаслідок невиконання ПАТ КБ «Приватбанк» зобов'язань за кредитним договором №19 від 03.03.2009 у визначений договором строк, у ПАТ КБ «Приватбанк» існує обов'язок невідкладно виконати такий кредитний договір, погасити залишок заборгованості перед ОСОБА_4 банком України. В той же час, при наявності заборгованості у сумі 3 674 478 038,00 грн. станом на 31.03.2018 на рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» в НБУ обліковується залишок у розмірі 8 027 млн. грн., в підтвердження чого посилається на «Окрему проміжну скорочену фінансову звітність за три місяці що закінчилися 31 березня 2018 року». На рахунку ПАТ КБ «Приватбанк» в НБУ обліковується сума, що більш ніж в 2 рази перевищує заявлену НБУ суму заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №19 від 03.03.2009, що свідчить про безумовну фінансову можливість станом на даний час погасити заборгованість за кредитним договором №19 від 03.03.2009. Зазначає, що на момент укладення Іпотечного договору у додатку №1 до іпотечного договору сторонами зазначено ринкову вартість предмета іпотеки у розмірі 51 846 630,00 грн. В свою чергу, до позовної заяви національним банком України долучено висновки ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» про вартість майна, відповідно до яких станом 01.11.2017 ринкова вартість визначеного в іпотечному договорі майна становить вже 6 125 903,00 грн. Тобто вартість предмета іпотеки за оцінкою позивача менше на 45,7 млн. грн. від оцінки проведеної у 2014 році. Відповідач вважає, що станом на момент розгляду даної справи предмет іпотеки може мати вищу вартість, що суттєво вплине на обсяг зобов'язання за кредитним договором, який може бути погашений за рахунок предмета застави. Відповідач не приймав участі у проведенні оцінки, і з моменту складання висновку наданого НБУ минуло вже пів року. Відтак вартість майна, на яке позивач просить звернути стягнення є необґрунтованою.
Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Приватбанк” у наданих до суду поясненнях вказує, що
- списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку є
правом, а не обов'язком НБУ ;
- ані умови Кредитного договору, ані умови Іпотечного договору, ані чинне законодавство України не встановлюють черговість дій кредитора щодо використання способів стягнення заборгованості за кредитом, строк виконання якого настав;
- АТ КБ «Приватбанк» здійснював платежі за Кредитним договором, а НБУ приймав усі такі здійснені платежі;
- факт зміни корпоративних прав позичальника, наслідком чого стало
об'єднання в одній особі власників позичальника і кредитора, не призводить до зміни прав і обов'язків сторін за Кредитним договором;
- АТ КБ «Приватбанк» в повній мірі визнає зазначений НБУ та
документально підтверджений розмір заборгованості за Кредитним договором;
- відсутні обставини недобросовісності виконання своїх обов'язків НБУ та АТ КБ «Приватбанк» за Кредитним договором;
- НБУ та АТ КБ «Приватбанк» не порушували умов Кредитного договору.
Відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання про призначення оціночно - будівельної експертизи в якому просить суд призначити у справі №915/512/18 судову оціночно-будівельну експертизу для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором №45 від 30.07.2014, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення оціночно - будівельної експертизи поставити наступне питання: Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу загальною площею 1 747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ.А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Містобудівників, буд.17/11 та зупинити провадження у справі №915/512/18 на підставі п.2 ч.1 ст.228 ГПК України.
В обґрунтування клопотання зазначає, що позивач у позовній заяві просить суд, зокрема, в рахунок погашення заборгованості ПАТ КБ «Приватбанк» за Кредитним договором №19 від 03.03.2009 звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №45 від 30.07.2014. Як вбачається з Іпотечного договору його предметом є об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення підвалу загальною площею 1 747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Містобудівників, буд.17/11. Визначаючи вартість предмета іпотеки, на які позивач просить звернути стягнення, позивач посилається на висновок про вартість об'єкта оцінки складений ТОВ «ЕССЕТ ЕКСПЕРТАЙЗ» , відповідно до якого ринкова вартість вказаного об'єкта нерухомості складає 6 125 903,00 грн. На момент укладення Договору іпотеки на 30.07.2014, відповідно до Додатку №1 до договору, ринкова вартість об'єкта нерухомості складає 51 846 630,00 грн. - тобто на 45 720 727,00 грн. більше ніж наразі стверджує позивач, що є суттєвою різницею. Відповідач заперечує проти прийняття судом при розгляді справи за основу наведеної позивачем вартості заставленого майна, оскільки не погоджується з вартістю предмета іпотеки, визначеною залученими позивачем суб'єктами оціночної діяльності та вважає її необґрунтованою, суттєво заниженою та такою, що не відповідає дійсній ринковій ціні предмета іпотеки. Станом на момент розгляду даної справи предмет іпотеки має вищу вартість, що може бути доведено відповідачем висновком експертизи. Встановлення реальної ринкової вартості предмета іпотеки має суттєве значення для визначення суми, на яку вартість предмета іпотеки покриває розмір основного зобов'язання за Кредитним договором №19 від 03.03.2009. У разі, якщо дійсна вартість предмета іпотеки буде встановлена більшою за вартість запропоновану позивачем, відповідач буде спроможний погасити більший розмір заборгованості, що суттєво впливає на результат вирішення спору у цій справі. Таким чином, при розгляді справ про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно визначити вартість предметами іпотеки на момент такого звернення на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, що в ході розгляду справи можливе шляхом призначення судової експертизи. З огляду на те, що між сторонами наявний спір щодо оцінки вартості предмета іпотеки, на який звертається стягнення у межах цієї справи, а для визначення його вартості необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, при цьому наданий позивачем висновок про оцінку майна викладає обґрунтовані сумніви щодо його правильності, то єдиним способом для встановлення дійсної ринкової вартості предмета іпотеки є призначення відповідної судової експертизи.
Відповідач у наданих до суду доповненнях до клопотання про призначення оціночно - будівельної експертизи зазначає, що ціна продажу предмета іпотеки незалежно від того чи встановлена вона за згодою чи на підставі оцінці майна завжди повинна встановлюватись на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Встановлення ринкової ціни предмету іпотеки входить до кола обставин, що мають значення для справи, тому для встановлення ринкової ціни предмету іпотеки потрібні спеціальні знання, які у суду відсутні. Відповідно до п.1.2 «Процедура виконання оцінки» ОСОБА_7 про оцінку визначення вартості об'єкта оцінки включало, серед іншого, огляд об'єкта. Однак, єдиним документом щодо огляду предмета іпотеки є Додаток 4 до ОСОБА_7 - Акт огляду майна, який проведено інспектором Мензетул Т.В. 11.12.2017. В той же час, оцінка проводилась оцінювачем ОСОБА_8 Таким чином, оцінювач ОСОБА_8 повинен був особисто провести огляд об'єкта оцінки, що зроблено не було та є грубим порушенням проведення оцінки майна та впливає на об'єктивність та достовірність інформації про вартість предмета іпотеки. Вказує, що оскільки позовні вимоги НБУ є конкретними та чіткими в частині початкової ціни предмета іпотеки, суд зобов'язаний з'ясувати правильність такої ціни позову та зазначити її в рішенні . За умови не зазначення такої ціни, буде порушено принцип диспозитивності та порушення норм процесуального права в частині вимог щодо обґрунтованості рішення.
Позивач надав до суду заперечення проти призначення судової оціночно -будівельної експертизи у справі в яких вважає, що відсутні підстави для призначення по даній справ судової експертизи, а її проведення є недоцільним. В обґрунтування зазначає, що експертиза призначається судом виключно за наявності існування двох умов разом, а саме жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань, або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. Позивач до позовної заяви додано ОСОБА_7 про оцінку майна АЕ/2017/240-68 від 01.11.2017, отже позивачем надано висновок експерта з цих самих питань. Посилання відповідача про втрату чинності вказаним звітом у відзиві на позовну заяву є надуманим. Термін дії ОСОБА_7 про оцінку визначено оцінювачем у 12 місяців. Вказує, що загальнообов'язкового значення визначення ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні у резолютивній частині рішення суду самостійного значення немає. Відповідач не позбавлений права під час здійснення виконавчого провадження заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж така, що зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо така вартість майна змінилась. У зв'язку з викладеним просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно - будівельної експертизи.
Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “Приватбанк” у наданих до суду запереченнях проти клопотання відповідача про призначення оціночно - будівельної експертизи заперечує, з огляду на наступне:
- при поданні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом
його реалізації на прилюдних торгах позивачу необов'язково зазначати початку ціну та надавати звіт про оцінку предмета іпотеки. У випадку, якщо позивач вирішить зазначити таку ціну, чинне законодавство не забороняє йому керуватися вартістю предмета іпотеки, погодженою сторонами іпотечного договору.
- при винесенні рішення про задоволення такого позову суд може не
зазначати початкову ціну предмета іпотеки у грошовому вираженні, вказавши, що остання визначається на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У випадку, якщо суд вирішить зазначити таку початкову ціну, чинне законодавство не вимагає проведення судової експертизи майна.
- якщо іпотекодавець буде не згідний із зазначеною судом початковою
ціною предмета іпотеки (якщо така була зазначена), він має право заявляти клопотання про визначення вартості іпотечного майна на етапі проведення виконавчих дій.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 08.10.2018 підтримав клопотання про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи та просив суд його задовольнити.
Представник позивача та третьої особи в підготовчому засіданні 08.10.2018 проти клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи заперечили та просили суд відмовити в його задоволенні.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:
1) верховенство права;
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
4) змагальність сторін;
5) диспозитивність;
6) пропорційність;
7) обов'язковість судового рішення;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;
9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;
10) розумність строків розгляду справи судом;
11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;
12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ст.7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Призначений судом експерт невідкладно повинен повідомити суд про неможливість проведення ним експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.2, 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 р. №4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Так, згідно роз'яснень, наведених в п.9.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 23 березня 2012 року №6 «Про судове рішення» (із змінами та доповненнями) у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) зазначаються дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".
При цьому в ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 23.03.2012 року № 4 визначено, що господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання.
Експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Стаття 86 ГПК передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, у позовній заяві позивачем вказана початкова ціна предмета іпотеки в розмірі 6 125 903,00 грн. без ПДВ, натомість у наданому позивачем до суду Іпотечному договорі вартість предмета іпотеки складає 51 846 630,00 грн.
Враховуючи те, що відповідачем оспорюється вказана позивачем початкова ціна предмету іпотеки, господарський суд вважає за необхідне призначити по справі оціночну-будівельну експертизу.
Дослідивши клопотання відповідача, заслухавши представників сторін, надані сторонами пояснення та враховуючи, що при розгляді справи про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно визначити вартість предмета іпотеки на момент такого звернення, а для встановлення ринкової ціни предмету іпотеки потрібні спеціальні знання, наданий позивач ОСОБА_7 про оцінку мана викликає сумнів щодо його правильності, а відповідачем оспорюється вказана позивачем початкова ціна предмету іпотеки, то суд дійшов висновку про задоволення клопотання щодо призначення судової експертизи з урахуванням встановлення остаточних питань господарським судом.
Суд не приймає до уваги заперечень позивача та третьої особи проти призначення судової експертизи з посиланням на копію ОСОБА_7 про оцінку майна №АЕ/2017/240-68 від 01.11.2017, наданий позивачем до позовної заяви.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 98 ГПК України встановлено вимоги до висновку експерта, зокрема, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Наданий представником позивача до матеріалів справи ОСОБА_7 про оцінку майна №АЕ/2017/240-68 від 01.11.2017 не відповідає вимогам до висновку експерта, який може бути прийнятий в якості доказу вартості предмету іпотеки для визначення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, оскільки в ньому відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність.
Частиною 3 статті 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Відповідно до п.1.6 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, експертизи та дослідження проводяться експертними установами за зонами регіонального обслуговування згідно з Переліком регіональних зон обслуговування науково-дослідними установами судових експертиз Міністерства юстиції України, наведеним у додатку 1 до цієї Інструкції.
За наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в експертній установі за зоною регіонального обслуговування, орган (особа), який (яка) призначає експертизу (залучає експерта), зазначивши відповідні мотиви, доручає її виконання експертам іншої експертної установи.
У наданому до суду клопотанні відповідач просить суд доручити проведення експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Вирішуючи питання щодо експертної установи, враховуючи місце розташування об'єкту дослідження, суд вважає за доцільне доручити проведення експертизи Миколаївському відділенню Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 27), як компетентній установі, спеціалісти якої володіють спеціальними знаннями.
Згідно ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема призначення судом експертизи.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.
Враховуючи, що клопотання відповідача про призначення у справі судової оціночно - будівельної експертизи задоволено, то провадження у справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи.
Керуючись ст.ст. 2, 7, ч.8-12 ст.8, ст.13 - 15, 99, 100, 103, 169, п.2 ч.1ст. 228, 229, 232, 234, 235, Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис” за №24/09-4 «Про призначення судової оціночно-будівельної експертизи» - задольнити.
2.Призначити по справі №915/512/18 судову оціночно - будівельну експертизу, проведення якої доручити Миколаївському відділенню Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз (54038, м. Миколаїв, вул. Карпенка,27).
2. На вирішення експерта поставити наступне питання:
2.1. Яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу загальною площею 1 747,8 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. А-9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 59452748101, за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Містобудівників, буд.17/11.
3. Попередити судових експертів до початку проведення судової експертизи про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
4. Витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис”. Зобов'язати ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Приватофис” оплатити рахунок експертної установи за проведення судової експертизи, докази оплати надати до суду.
5. Провадження у справі №915/512/18 зупинити до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
6. Копію ухвали направити сторонам по справі, а також експертній установі разом з матеріалами справи № 915/512/18.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текс ухвали складено та підписано 12.10.2018
Суддя Н.О. Семенчук