08 жовтня 2018 року Справа № 915/942/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,
при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”, вул. Громадянська, 119, оф.109, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 32719869
до відповідача: Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект”, пр.-т Богоявленський, 42-А., м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31821381
про: стягнення грошової заборгованості в сумі 8872,67 грн.
за участі представників учасників провадження:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 17.08.17
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №17/1-3342 від 12.05.18
В судовому засіданні 08.10.2018 згідно ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
встановив:
28 серпня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №236 від 28.08.2018 (вх. № 10814/18), в якій просить суд:
-стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” заборгованість у розмірі 8872,67 грн., яка складається з 7768,11 грн. заборгованості за поставлений товар, 1015,82 грн. - пені, 88,74 грн. - 3% річних;
-стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” судові витрати в розмірі 1762,00 грн.
-справу за даною позовною заявою розглядати у порядку спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги грунтуються на: умовах договору поставки № 2354 від 07.06.2017, специфікації № 3 від 19.02.2018 до Договору №2354 від 07.06.2017; нормах ст. ст. 11, 526, 530, 549, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 216, 217 Господарського кодексу України.
Ухвалою суду від 31.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/942/18, задоволено клопотання позивача та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання ухвали для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розгляд справи здійснювати без проведення судового засідання, роз'яснено відповідачу право в 15-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду відзив на державній мові з посиланням на номер справи, оформлений у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
07.09.2018 відповідачем подано до господарського суду відзив за вих. №17/1-6398 від 07.09.2018 з доказами направлення копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Відзивом відповідач просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.
Відзив відповідача від 07.09.2018 не містив вимог, які визнаються відповідачем, що є обов'язковим відповідно до п.3 ч. 3 ст. 165 ГПК України.
З метою з'ясування наведених обставин, суд визнав за необхідне призначити у справі №915/942/18 судове засідання, про що повідомити учасників справи.
Ухвалою суду від 13.09.2018 судове засідання у справі призначено на 08 жовтня 2018 року об 11 год. 00 хв. з повідомленням учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, встановлено сторонам процесуальний строк для надання суду заяв по суті справи.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представник відповідача суму основного боргу за договором поставки №2354 від 07.06.2017 не заперечує, просить суд врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.
Дослідивши матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
07 червня 2017 року між сторонами укладено договір поставки № 2354 (далі - Договір), за умовами якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити косметичну продукцію (далі - товар), згідно Специфікації №1 (Специфікацій), що є додатком (додатками) до цього договору і складають його невід'ємну частину (п.1.1.).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.3. ціна товару встановлюється у гривнях з урахуванням базисних умов поставки та зазначається у Специфікації (Специфікаціях) до цього Договору. Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у специфікації і включають вартість тари, пакування та інші видатки постачальника.
Пунктами 3.1., 3.2. Договору сторонами погоджено, що розрахунки за Договором проводяться у безготівковій формі, на підставі рахунку на оплату, представленого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином:
- 30% від вартості партії товару, заявленої покупцем, покупець сплачує постачальнику в якості передплати на протязі 15-ти банківських днів з дати отримання рахунку на оплату;
- остаточний платіж за фактично поставлену партію товару покупець сплачує протягом 15-ти банківських днів з моменту постачання товару.
Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Відповідно до п. п. 4.1., 4.2. Договору, поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс-2010 на умовах СРТ склад покупця: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 42-А. Постачальник поставляє товар протягом 40 календарних днів від дати перерахування 30% передплати.
Розділом 6 договору встановлено відповідальність сторін.
Так, відповідно до умов п. 6.13. Договору, за несвоєчасну оплату покупцем сплачується постачальнику пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки платежа за кожний день прострочення від несплаченої у строк суми.
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 року включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1.).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступають майнові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений на підставі договору поставки №2354 від 07.06.2017 та специфікації №3 від 19.02.2018 до Договору №2354 від 07.06.2017 товар та нараховання за неналежне виконання умов договору у вигляді пені та 3% річних.
Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Так, відповідно до приписів ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Матеріали справи свідчать, що відповідач здійснив передплату за крем для рук, перерахувавши на банківський рахунок позивача 3329,19 грн., що становить 30% від суми, погодженої п.2.5. Договору та Специфікації №3, що є додатком до Договору №2354 від 07.06.2017.
На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 11097,30 грн., що підтверджується оформленою та підписаною сторонами специфікацією №3 від 19.02.2018 на суму 11097,30 грн., накладною №АМ00001149 від 21.03.2018, товарно-транспортною накладною №905 від 21.03.2018, довіреністю серії 12ААЕ №908661/476, виданою 20.03.2018.
Відповідач не заперечив факт отримання від позивача товару на загальну суму 11097,30 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано доказів оплати позивачу заявленої до стягнення суми заборгованості за договором, станом на час прийняття рішення судом, розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за поставлений товар відповідачем не спростовано.
Таким чином, відповідачем зобов'язання за договором поставки №2354 від 07.06.2017 належним чином не виконано, заборгованість за поставлений товар становить 7768,11 грн.
Претензію позивача №206 від 05.07.2018 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 7768,11 грн., пеню у сумі 615,06 грн. та 3% річних у сумі 54,07 грн. відповідачем залишено без відповіді, що не спростовано представником відповідача у судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки №2354 від 07.06.2017 обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Як було зазначено судом вище, п. 6.13. Договору сторонами передбачено, що за несвоєчасну оплату покупцем сплачується постачальнику пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки платежа за кожний день прострочення від несплаченої у строк суми.
За порушення відповідачем строків оплати товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 12.04.2018 по 28.08.2018 із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення в розмірі 1015,82 грн.
Нараховану позивачем суму пені судом перевірено за допомогою програми “Законодавство” та встановлено її правильність.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача щодо нарахування та стягнення з відповідача пені в сумі 1015,82 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 88,74 грн. судом встановлено наступне.
За приписами статті 625 Цивільного кодексу України. боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
Судом перевірено нарахування позивачем суми 3% річних за допомогою програми “Законодавство” та встановлено її достовірність, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача, що міститься у відзиві від 07.09.2018 щодо зменшення розміру штрафних санкцій до мінімальної суми задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи, що розмір пені становить менше 10 відсотків від суми виконаного позивачем зобов'язання, господарський суд вважає твердження відповідача про те, що сума штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків кредитора такими, що не ґрунтуються на обставинах справи.
При цьому, господарський суд відзначає, що чинним законодавством України, зокрема, положеннями ст. 2 ЦК України та ст. 2 ГК України, не встановлено жодного пріоритету в захисті цивільних прав одного учасника цивільних правовідносин перед іншим. А отже було б несправедливим, якби сторона, яка допустила порушення зобов'язання, уникла передбаченої Законом або/та договором відповідальності, а на добросовісну сторону було б покладено весь тягар, пов'язаний із невиконанням умов зобов'язання.
Прийняття такого рішення судом протирічило б загальним засадам цивільного законодавства, які наведено в ст. 3 ЦК України.
Господарський суд констатує, що станом на момент укладення договору та його виконання сторони, в частині умов ведення підприємницької діяльності, перебували у рівному положенні та щодо жодної з них в межах належного до виконання за правочином не діяла та чи інша непереборна сила.
У відповідності до положень ст. 233 ГК України, господарський суд також враховує, що з моменту отримання товару відповідач не здійснив жодних дій щодо виконання зобов'язання в той чи інший спосіб, досягнення згоди щодо нього, заміни зобов'язання тощо.
Виходячи із наведеного, беручи до уваги заперечення позивача по даному питанню, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Судовий збір, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” заборгованість за договором поставки №2354 від 07.06.2017 у загальному розмірі 8872,67 грн., з яких: 7768,11 грн. - основна заборгованість, 1015,82 грн. - пеня, 88,74 грн. - 3% річних та 1762,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного господарського суду або через Господарський суд Миколаївської області.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”, вул. Громадянська, 119, оф.109, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 32719869;
відповідач: Державне підприємство “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект”, пр.-т Богоявленський, 42-А., м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 31821381.
Повне судове рішення складено і підписано 12.10.2018 року.
Суддя В.О.Ржепецький