04 жовтня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/3067/18
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді - Д'якова В.І.,
за участю секретаря - Лазаренко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.08.2018 року № 900 «Про результати службового розслідування по факту виявлення 19.07.2018 зникнення чи крадіжки медичної американської аптечки в кількості 3 (три) шт., відповідно до пункт 1 якого «За шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 , що виникла внаслідок втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (США) у кількості 3 шт., старшого бойового медика 1 механізованої роти механізованого батальйону військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР, притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 14 982,93 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн. 93 коп.).
Позовні вимоги мотивовано тим, що військовою частиною НОМЕР_1 протиправно притягнено позивача до матеріальної відповідальності, чим грубо порушені її права. При застосуванні стягнення у вигляді притягнення позивача до матеріальної відповідальності відповідачем не було враховано суті діяння, обставин його скоєння,
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження під головуванням судді Д'якова В.І. на 04 жовтня 2018 року о 11:00 год.
04.10.2018 позивач та його представник у судове засіданні не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання 04.10.2018 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов у встановлений в ухвалі судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 строк відповідачем не надано.
Відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 07.08.2018 № 900 «Про результати службового розслідування по факту виявлення 19.07.2018 зникнення чи крадіжки медичної американської аптечки в кількості 3 (три) шт. Відповідно до якого пункт 1 «За шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 , що виникла внаслідок втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (СІІІА) у кількості 3 шт., старшого бойового медика 1 механізованої роти механізованого батальйону військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-13Р, притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 14 982,93 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві грн. 93 коп.) (а.с. 9-13).
Вважаючи, що при винесенні оскаржуваного наказу військовою частиною НОМЕР_1 порушені права позивача, стосовно притягнення його до матеріальної відповідальності, позивач звернулась з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами абз.3 ст.5 Закону України від 24.03.1999 № 551 "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі Закон № 551), стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців, зокрема визначено ст.ст.83-84 Закону № 551, згідно яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ст.85 Закону №551 службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що проведення службового розслідування не має імперативного характеру. При цьому, командир військової частини на власний розсуд як усно так із оформленням службового розслідування може притягти військовослужбовця до відповідальності в межах наданих повноважень та в порядку встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, якщо військовослужбовець не виконує або неналежно виконує свої службові обов'язки, порушує службову дисципліну, тощо.
Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, які допустили правопорушення, оформлення його результатів та прийняття за ним рішення визначено Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 15.03.2004 №82 (далі - Інструкція).
У відповідності до пп.1.2 п.1 Інструкції службове розслідування проводиться у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, що загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення або заподіяло матеріальну чи моральну шкоду; - невиконання або недбалого ставлення до виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичної сили, зброї або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільного населення; - порушення правил несення вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити тяжкі наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб.
Згідно пп.1.3 п.1 Інструкції рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження. Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розслідування командиром (начальником) призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з головою комісії, про що оголошується в наказі (пп. 1.5 п.1 Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.07.2018 № 1464 «Про призначення службового розслідування» (а.с. 18).
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більше як на один місяць. У термін службового розслідування не включається час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці або на лікуванні (пп.1.6 п.1 Інструкції).
Особам, які проводять службове розслідування, надається право: отримувати від військовослужбовців та працівників усні чи письмові пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та експертні висновки; ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та долучати до матеріалів службового розслідування; отримувати інформацію, пов'язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.
У відповідності до п. 3 Інструкції розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.
Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (пп. 4.2 та пп. 4.3 п.4 Інструкції).
Посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення (пп.5.1 п.5 Інструкції).
Відповідно до пп.5.3 п.5 Інструкції притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Загальні підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіяні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативно правовими актами визначені Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі, затверджену Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР.
Відповідно до положень п.п. 2,3 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово- навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Відповідно до п. 8 Положення № 243/95-ВР залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
Згідно з п. 13 Положення № 243/95-ВР військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
Як вбачається з акту службового розслідування, жодних з перелічених обставин відносно позивача в ході службового розслідування встановлено не було, а лише був встановлений факт того, що позивачем за усною командою командира першої механізованої роти було отримано майно медичної служби, яке зберігалося в канцелярії 1 механізованої роти, за охорону матеріальних засобів в канцелярії роти відповідає добовий наряд, не є достатньою підставою для притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.
Також судом звертається увага на той факт, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2018 № 1464 заступником командира 1 механізованої роги з морально-психологічного забезпечення механізованого батальйону молодшим лейтенантом ОСОБА_2 було проведено розслідування по факту втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (США) у кількості 3 шт.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначено наказом Міністерства оборони України № 608 “Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок) від 21 листопада 2017 року.
Пунктом 11 Порядку, зазначеного розслідування визначено, що до участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування.
Вищевикладене підтверджується і Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2016 року у справі № К/800/38369/15 «... за змістом наведених норм, військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі лише у разі наявності в їх діях умислу на знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій.».
Крім того суд зазначає, що службове розслідування було призначено по факту втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (США) у кількості 3 шт., яка сталася у 1 механізованій роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 року № 300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419, ст. 112 Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України, командир роти - організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на місяць робити огляд корабля, його озброєння, боєприпасів, технічних засобів і здійснювати щоденний обхід корабля).
Тобто в даному випадку саме командир 1 механізованої роти відповідає та отримання та зберігання медичного майна роти, яке було втрачено, а саме заступник командира 1 механізованої роти з морально - психологічного забезпечення механізованого батальйону молодший лейтенант ОСОБА_2 є підлеглим командира 1 механізованої роти і в силу дії пунктом 11 наказу Міністерства оборони України № 608 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» не мав право проводити зазначене службове розслідування.
Як вбачається з вище викладеного, пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати відносно позивача не вставлена.
Наведене дає підстави суду дійти висновку, що при застосуванні стягнення у вигляді притягнення до повної матеріальної відповідальності відповідачем не враховано суть діяння, обставини його скоєння та не доведено вину особи, що полягала би у розкраданні, пошкодженні, втраті чи незаконному використанню військового майна, погіршенню або заниженню його цінності. При цьому, таке стягнення є неадекватною мірою відповідальності за врахування характеру проступку військовослужбовця та відсутності факту доведення його вини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності суперечить принципам, встановленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якими керується суд при перевірці рішень, вчинення дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основаної діяльності) від 07.08.2018 № 900 “Про результати службового розслідування по факту виявлення 19.07.2018 зникнення чи крадіжки медичної американської аптечки в кількості 3 (три) шт., відповідно до пункт 1 якого “За шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 , що виникла внаслідок втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (США) у кількості 3 шт., старшого бойового медика 1 механізованої роти механізованого батальйону військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 14 982,93 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 93 коп. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення.
Враховуючи викладене та підтвердження позовних вимог достатніми доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПІН НОМЕР_3 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (з основної діяльності) від 07.08.2018 № 900 “Про результати службового розслідування по факту виявлення 19.07.2018 зникнення чи крадіжки медичної американської аптечки в кількості 3 (три) шт., відповідно до пункт 1 якого “За шкоду, завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 , що виникла внаслідок втрати майна медичної служби, а саме аптечка загальновійськового призначення (США) у кількості 3 шт., старшого бойового медика 1 механізованої роти механізованого батальйону військовослужбовця військової служби за контрактом молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР, притягнути до повної матеріальної відповідальності на суму 14 982,93 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 93 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повне рішення суду складено 10 жовтня 2018 року.
Суддя В.І. Д'яков