11 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/1177/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О.О. Мамалуй - головуючий, Г.О. Вронська, І.В. Ткач
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017р.
у складі колегії суддів: Л.Ф. Чернота - головуючий, О.О. Радіонова, О.А. Марченко
та на рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2017р.
суддя: І.А. Бойко
за позовом виконавчого комітету Маріупольської міської ради
до фізичної особи-підприємця Бойка Максима Миколайовича
про стягнення 129 612,85 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецька область (далі - Виконавчий комітет, позивач) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Бойка Максима Миколайовича (далі - ФОП Бойко М.М.) про стягнення заборгованості в розмірі 129 612,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору на розміщення зовнішньої реклами на території міста Маріуполя №37 від 22.03.2013р. в частині оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.2017р. у справі №905/1177/17 частково задоволено позовні вимоги виконавчого комітету Маріупольської міської ради, присуджено до стягнення з ФОП Бойка М.М. на користь позивача заборгованість у розмірі 60 761,20 грн. та судовий збір - 911,44 грн., відмовлено позивачеві в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 68 851,65 грн. Повернуто виконавчому комітету Маріупольської міської ради з державного бюджету України суму судового збору в розмірі 99,81 гривень.
Судове рішення мотивовано тим, що на виконання умов договору №37 від 22.03.2013р., за період з 10.04.2013р. по 10.04.2016р. відповідач зобов'язаний був внести плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за розрахунком, а саме: 2 993,55 грн. х 36 місяців та останній місяць 2 993,40 грн., що становить 110 761,20 грн.
Оскільки відповідачем сплачено кошти в розмірі 50 000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості з урахуванням часткової сплати відповідачем становить 60 761,20 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 68 851,65 грн., вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 25.05.2011р. по 10.03.2013р., тобто до укладення договору № 37 від 22.03.2013р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. у даній справі скасовано рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2017р. у справі №905/1177/17, прийнято нове рішення, яким відмовлено позивачеві у задоволенні позовних вимог.
Постанова мотивована з посиланням на рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. у справі № 905/6383/13, яким відмовлено виконавчому комітету Маріупольської міської ради в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ФОП Бойка М.М. заборгованості у розмірі 73 819,37 грн.; рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2015р. у справі №905/3251/15, яким відмовлено виконавчому комітету Маріупольської міської ради у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ФОП Бойка М.М. заборгованості за договором №37 від 22.03.2013р.; постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області №263/2843/16-2-а/263/68/2016 від 07.04.2016р., якою скасовано постанову про притягнення до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим що Бойко М.М. не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення та не є власником спеціальної конструкції зовнішньої реклами.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що договір від 22.03.2013р. не може бути належною правовою підставою для виникнення у відповідача зобов'язань зі сплати боргу за розміщення спеціальних конструкцій за період з 25.05.2011р.
Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що ФОП Бойко М.М. звертався до голови Маріупольської міської ради із заявою про припинення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №37 від 22.03.2013р., у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 25.08.2014р., яку зареєстровано Маріупольською міською радою під вхідним номером 1174.
Апеляційний господарський суд наголошує на тому, що судами неодноразово розглянуто позовні вимоги позивача до відповідача з тих же підстав за той же період.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради, не погоджуючись із вказаною постановою звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2017р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. у справі №905/1177/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що станом на 19.10.2017р. заява ФОП Бойка М.М. про припинення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №37 від 22.03.2013р., у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу №01/08-14 від 25.08.2014р., як і сам договір купівлі-продажу від 25.08.2014р., відсутні у Головного управління містобудування та архітектури міської ради.
Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що заборгованість, яку просить стягнути позивач, стосується не тільки періоду фактичного використання місць розташування рекламних засобів до укладення договору, а й періоду з 10.09.2014р.
Крім того, позивач наголошує на неврахуванні судами, що за період з 25.05.2011р. внаслідок дій ФОП Бойка М.М. виконавчим комітетом Маріупольської міської ради була упущена вигода, недоотриманий дохід до місцевого бюджету, оскільки рішення про надання дозволу на місце розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами скасовано не було, Виконавчий комітет не мав підстав для надання зазначених місць зовнішньої реклами іншим суб'єктам господарювання.
Також Виконавчий комітет вказує на те, що судом апеляційної інстанції не були враховані обставини про необізнаність Маріупольської міської ради про факт зміни власника конструкцій.
Позивач звертає увагу на те, що до Виконавчого комітету не надходило заяв про зміни, переоформлення дозволу з дня виникнення права власності (користування) рекламним засобом.
4. Позиції інших учасників справи
Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подані.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
22 березня 2013 року між виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та фізичною особою-підприємцем Бойком Максимом Миколайовичем (розповсюджувач) укладений договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №37 (договір), відповідно до якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.03.2013р. №128 "Про розгляд звернень суб'єктів господарської діяльності щодо розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території м. Маріуполя" виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього договору.
Місця розташування рекламних засобів, які надаються Виконкомом в тимчасове платне користування розповсюджувачу, зазначені в Додатку 1 до цього договору, який невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору).
У пункті 1.6 договору зазначено, що місця розташування рекламних засобів вважаються переданими Виконкомом і прийнятими розповсюджувачем з моменту укладання цього договору.
Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що Виконком зобов'язується надати розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів.
Розповсюджувач зобов'язаний письмово повідомити Виконком про розірвання договору повністю або в частині окремого наданого в користування місця розташування рекламного засобу не менше як за 10 днів до припинення використання відповідних місць (п. 2.3.19 договору).
Згідно з пунктами 3.2 - 3.5 договору розмір плати за тимчасове користування місцями
розташування рекламного засобу, наданими в користування Розповсюджувачу, становить 2 993,55 грн. в місяць. Розрахунок розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наведених в додатку 2 - 7, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору за п'ять років після отримання розповсюджувачем відповідного дозволу на розміщення зовнішньої реклами, становить 179 612,85 грн. Плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування Розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя. Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється Розповсюджувачем: - перший платіж протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; - наступні платежі авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.
Пунктами п. 5.1., п. 5.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його укладення. Договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами.
У пункті 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку отримання Розповсюджувачем дозволу на розміщення зовнішньої реклами на місцях, наданих йому в користування на підставі цього договору, цей договір діє протягом строку, на який видано відповідний дозвіл, але не більше 5 років.
Відповідно до п. 7.1 договору цей договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку дострокового розірвання договору з підстав, передбачених п.п 7.2, 7.3 цього договору.
Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що дострокове розірвання договору за ініціативи розповсюджувача може мати місце в таких випадках: у разі переходу права власності на рекламні засоби, встановлені на місцях, наданих в користування Розповсюджувачу, іншій особі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради від 20.03.2013р. №128 отримано узгодження на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами до договору від 22.03.2013р. №37.
Сторонами у додатку № 1 до договору встановлено перелік місць розташування рекламних засобів, які знаходяться за адресами: пр. Ілліча (район Іллічівського ринку); вул. Київська (район Київського ринку); Ростовське шосе (за знаком "Маріуполь"); Донецьке шосе (1650 м. від знаку "Сталевар"); Володарське шосе (район АЗС, в'їзд); пр. Будівельників (100 м. від бул. Шевченка).
Виконавчий комітет Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 129 612,85 грн. за період з 25.05.2011р. по 10.04.2016р., у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 1 Закону України "Про рекламу" встановлено, що зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003р. № 2067, регулюються відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Відповідно до п. 2 вказаних Правил дозволом є документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту, що надається розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Пунктом 3 Типових правил передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Згідно з п.п. 23, 24 Типових правил дозвіл надається строком на п'ять років, якщо менший строк не зазначено у заяві. Виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.
У пункті 32 Типових правил встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.
Порядок внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності, визначено в Положенні про порядок розміщення зовнішньої реклами та елементів зовнішнього художнього оформлення на території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 15.06.2011р. № 178.
Згідно з пунктом 6.3 вказаного Положення оплата за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій здійснюється на договірних засадах з їх власником або уповноваженими органами.
Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за період з 10.04.2013р. по 10.04.2016р., з врахуванням часткової оплати відповідачем.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 25.05.2011р. по 10.03.2013р., суд першої інстанції вказав на недоведеність такої заборгованості.
ФОП Бойко М.М. до апеляційної скарги надав копії рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. у справі №905/6383/15, рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2015р. у справі №905/3251/15, постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.04.2016р. у справі №263/2843/16-2-а/263/68/2016 та копію договору купівлі-продажу від 25.08.2014р. спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, укладеного між ФОП Бойком М.М. та ФОП Томашковою Н.О.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог, вказав на те, що судами неодноразово було розглянуто позовні вимоги позивача до відповідача з тих же підстав за той же період та відмовлено в позові.
Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги постанову Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07.04.2016р. у справі №263/2843/16-2-а/263/68/2016, якою скасовано постанову адміністративної комісії виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 312 від 17.06.2015р. про притягнення до адміністративної відповідальності ФОП Бойка М.М.
Судом при розгляді зазначеної справи встановлено, що ФОП Бойко М.М. не є власником спеціальної конструкції зовнішньої реклами, даний факт підтверджується договором купівлі-продажу №01/08-14 від 25.08.2014р., укладеним між ФОП Бойком М.М. та ФОП Томашковою Н.О.
Також адміністративним судом встановлено, що 10.09.2014р. ФОП Бойко М.М. звертався до голови Маріупольської міської ради із заявою про припинення договору про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів №37 від 22.03.2013р., у зв'язку з укладенням між ФОП Бойком М.М. та ФОП Томашковою Н.О. договору купівлі-продажу від 25.08.2014р. Дану заяву було зареєстровано Маріупольською міською радою під вхідним номером 1174.
Апеляційним господарським судом також прийнято до уваги рішення господарського суду Донецької області від 17.12.2013р. у справі №905/6383/13, яким відмовлено прокурору м. Маріуполя в інтересах держави в особі виконавчого комітету Маріупольської міської ради в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ФОП Бойка М.М. заборгованості в розмірі 73 819,37 грн. за договором №37 від 22.03.2013р. та розірвання вказаного договору.
При розгляді зазначеної справи №905/6383/13 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ФОП Бойка М.М. оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за період з 25.05.2011р. по момент укладення договору від 22.03.2013р., оскільки даний договір не може бути належною правовою підставою для виникнення зобов'язань з оплати до його укладення. Також суд зазначив про відсутність заборгованості ФОП Бойка М.М. за період з моменту укладення договору до серпня 2013р. (термін по який стягується заборгованість).
Беручи до уваги вказане рішення суду у справі №905/6383/13 та відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд у даній справі не врахував, що у справі №905/6383/13 судом відмовлено прокурору м. Маріуполя в особі виконавчого комітету у задоволенні позову у зв'язку з не встановленням судом заборгованості ФОП Бойка М.М. за період, зокрема, з моменту укладення договору до серпня 2013 року.
Предметом позову у справі № 905/1177/17 є стягнення заборгованості ФОП Бойка М.М. по 10.04.2016р.
Крім того, суд апеляційної інстанції посилається на рішення господарського суду у справі № 905/3251/15, яким відмовлено у стягненні з ФОП Бойка М.М. заборгованості за цим же договором №37, яке прийняте судом 17.12.2015р. Відомості про період стягнення в даному рішенні відсутні.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідачем сплачено кошти в сумі 50 000 грн. за період з липня 2013 року по серпень 2014 року, як плату за користування місцями, наданими для розташування рекламних засобів.
Взявши до уваги встановлені Жовтневим районним судом обставини щодо укладення між ФОП Бойком М.М. та ФОП Томашковою Н.О. договору купівлі-продажу від 25.08.2014р. та наявність заяви про припинення договору №37 від 22.03.2013р., суд апеляційної інстанції не дослідив питання дії договору №37 від 22.03.2013р. з урахуванням п. 7.1.5 вказаного договору.
Судом апеляційної інстанції також не встановлено наявності або відсутності заборгованості відповідача з урахуванням здійснених оплат за договором № 37 від 22.03.2013р. та періодів, за які господарськими судами при розгляді справ №905/6383/13, №905/3251/15 відмовлено виконавчому комітету в задоволенні позовних вимог у частині оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.
Таким чином суд апеляційної інстанції, взявши до уваги надані відповідачем до апеляційної скарги документи, не встановив обставин, що мають значення для справи, не надав їм юридичної оцінки та неналежним чином дослідив всі докази при розгляді даної справи та прийнятті постанови.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними.
Верховний Суд вважає висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з 10.04.2013р. по 10.04.2016р. також передчасними, оскільки вищевказані обставини не були досліджені і судом першої інстанції. Крім того місцевий господарський суд прийняв рішення лише на підставі доводів позивача, викладених у позові, у першому судовому засіданні без участі представників сторін, не надавши останнім можливості подати вищезазначені документи.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, надати оцінку договору купівлі-продажу від 25.08.2014р., дослідити питання дії договору № 37 від 22.03.2013р., встановити наявність або відсутність заборгованості відповідача у заявлений до стягнення період і в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.
8. Судові витрати
Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу виконавчого комітету Маріупольської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.06.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2017р. у справі №905/1177/17 скасувати.
Справу №905/1177/17 направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Г.О. Вронська
Суддя І. В. Ткач