02 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/171/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Привалов А.І.)
від 23.03.2017,
та постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Корсакова Г.В., судді - Чорна Л.В., Хрипун О.О.)
від 07.02.2018,
за позовом приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
про стягнення 97 111, 69 грн,
У грудні 2016 року приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" 97 111,69 грн витрат з виплати страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № PKS 1600210 від 28.02.2016 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Volkswagen Тransporter", державний номер НОМЕР_1, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди, яка була залишена відповідачем без задоволення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "Просто-Страхування" 97 111,69 грн страхового відшкодування та судові витрати.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3710841 (а.с. 119, т. 1) та, що у відповідача наявний обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в сумі 97 111, 69 грн (в межах ліміту його відповідальності (відповідача), виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат з виплати страхового відшкодування).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 217,88 грн страхового відшкодування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 40 217,88 грн страхового відшкодування.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 викладено в такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування в розмірі 56 893 (п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 81 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 853 (вісімсот п'ятдесят три) грн. 41 коп. В решті позовних вимог відмовити". Здійснено розподіл судового збору.
Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду, апеляційний суд, встановивши, що право вимоги позивача, набуте згідно з ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування", може бути задоволено відповідачем лише в порядку та розмірі, який визначається відповідно до оціненої шкоди, розмір якої за висновком експерта становить 56 893,81 грн, в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком, який визначено в розмірі 100 000,00 грн, та за мінусом франшизи (0,00 грн), дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 56 893,81 грн.
03.05.2018 відповідач ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2018, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Резолютивну частину вказаних судових актів викласти в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "Просто-Страхування" страхове відшкодування в порядку регресу у сумі 50 081, 54 грн. В решті позовних вимог відмовити". Стягнути з позивача на користь відповідача 4 515, 68 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги та 4 952, 00 грн витрат з оплати судової експертизи.
Підставами для скасування вказаних рішень зазначає порушення судами норм матеріального і процесуального прав. Вказує на те, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо необхідності застосування в цьому випадку коефіцієнту фізичного зносу, адже, застрахований за договором добровільного страхування у позивача автомобіль "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску і на момент ДТП йому було 8 (вісім) років, що відповідно до п. 7.39. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів є підставою для нарахування коефіцієнту фізичного зносу. Також, посилається на неврахування апеляційним судом доводів відповідача щодо необхідності застосування п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та зменшення стягуваної суми на суму податку на додану вартість. Посилається на те, що виплата матеріального збитку з урахуванням ПДВ можлива лише у випадку надання позивачем актів виконаних робіт на підтвердження факту оплати проведеного ремонту суб'єктом підприємницької діяльності який є платником податку на додану вартість, однак позивачем таких доказів не надано. Зазначає, що судом апеляційної інстанції було залишено поза увагою те, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на рахунок СТО фізичної особи-підприємця Каплуна В.В., який не є платником ПДВ та не враховано, що сума непідтвердженого податку на додану вартість під час розрахунку страхового відшкодування має вираховуватись відповідно до абз. 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів".
У відзиві на касаційну скаргу позивач ПрАТ "Просто-Страхування" вказує на те, що касаційна скарга відповідача безпідставна, необґрунтована, а постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, 28.02.2016 між ПАТ "Просто-Страхування" (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) укладено договір страхування "ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС" серії PKS № 1600210, за умовами якого застраховано майнові інтереси власника автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за договором є ОСОБА_4, який також є особою, яка допущена до керування транспортним засобом (п. 1.2. договору від 28.02.2016).
02.06.2016 о 23 год. 08 хв. на 129 км + 400 м автодороги Київ-Чоп сталася дорожньо - траснпортна пригода за участю автомобілів: марки "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, яким керувала водій ОСОБА_5 та автомобіля "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4, що підтверджується довідкою про ДТП № 93023030, складеної ВДАІ Житомирського РВ УМВС в Житомирській області (а.с. 16-17, т. 1).
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.07.2016 у справі № 296/5391/16-п встановлено, що 02.06.2016 о 23 год. 08 хв. ОСОБА_5, керуючи автомобілем марки "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, на 129 км + 400 м автодороги Київ-Чоп, перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасниками дорожнього руху, вчинила зіткнення з автомобілем марки "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 95, т. 1).
Вказаною постановою ОСОБА_5 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення в сумі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, пошкодження якого зафіксовано у акті огляду транспортного засобу № 114211 від 16.06.2016 (а.с. 19, т. 1).
Судами встановлено, що пошкоджений автомобіль застрахований у ПрАТ "Просто-Страхування" згідно з договором страхування серії № PKS 1600210 від 28.02.2016.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7308497.
Відповідно до складеного позивачем страхового акту № 114211 від 26.07.2016 подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_4, визнана страховим випадком та вирішено здійснити страхову виплату в розмірі 97 111,69 грн (98 710,00 грн (вартість матеріального збитку) - 1 598,31 грн (франшиза)) таким чином: 5 209,06 грн - зарахувати у сплату недоплаченої частини страхової премії шляхом взаємозаліку; 77 577,63 грн - перерахувати ФОП Каплуну В.В., а 14 325,00 грн - ФОП Каплун О.В. за ремонт автомобіля.
За платіжним дорученням № 13301 від 26.07.2016 позивач сплатив на користь ФОП Каплун В.В. 77 577,63 грн та за платіжним дорученням № 13425 від 28.07.2016 на користь ФОП Каплун О.В. - 14 325,00 грн з призначенням платежу: "страхове відшкодування за ремонт а/м "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, власник ОСОБА_4, без ПДВ" (а.с. 48-49, т. 1).
Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, проведеної на підставі ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 (а.с. 158-161, т. 1) вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику транспортного засобу "Volkswagen Transporter", державний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 02.06.2016 на 129 км + 400 м автодороги Київ-Чоп, станом на дату ДТП складає 56 893,81 грн (а.с. 49-54, т. 2).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст. 5 Закону України "Про страхування"). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування"). Види обов'язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України "Про страхування". До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц).
Згідно зі ст. 993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судами правильно було встановлено, що у зв'язку із виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7308497, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.
За п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Підпунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" встановлено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Разом з цим, спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: відшкодовується оцінена шкода, розмір шкоди обмежується лімітом відповідальності, встановленим в полісі (п. 22.1 ст. 22 Закону); розмір шкоди обмежується вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону); розмір шкоди зменшується на суму франшизи, встановленої в полісі (ст. 9, 12 Закону). Крім того, страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу (пункти 32.4., 32.7. ст. 32 Закону).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що обсяг відповідальності відповідача, як страховика винної у вчиненні ДТП особи, виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та є обмеженим лімітом відповідальності, розміром франшизи, зазначеними в полісі (в цьому випадку 0,00 грн), і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу, у зв'язку з чим під час визначення розміру матеріального збитку правильно врахував фізичний знос транспортного засобу, пошкодженого його страхувальником під час ДТП, визначений висновком автотоварознавчої судової експертизи, проведеної у цій справі (а.с. 49-54, т. 2).
Однак, суд апеляційної інстанції під час визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, неправильно застосував до спірних правовідносин положення п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" та дійшов помилкового висновку про те, що розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у спірних правовідносинах, має визначатися з урахуванням податку на додану вартість.
Згідно з абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування було здійснено позивачем на підставі рахунків-фактур ФОП Каплуна В.В., ФОП Каплун О.В., які визначили суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ, та виплатив страхове відшкодування саме на рахунок ФОП Каплун В.В., ФОП Каплун О.В. для здійснення відновлювального ремонту пошкодженого під час ДТП автомобіля.
Однак, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини того, що виплата страхового відшкодування була здійснена позивачем на рахунок ФОП Каплуна В.В., ФОП Каплун О.В. які не є платниками ПДВ, та не врахував, що сума непідтвердженого податку на додану вартість під час розрахунку страхового відшкодування має вираховуватися відповідно до положень абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", про що правильно зазначено скаржником в касаційній скарзі.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що сума страхового відшкодування має бути стягнута з відповідача з урахуванням ПДВ.
У ремонтній калькуляції, яка є додатком до висновку автотоварознавчої експертизи, проведеної у цій справі, та на підставі якої експертом було зроблено висновок № 14411/17-54 від 10.11.2017, вартість запасних частин була розрахована з урахуванням податку на додану вартість (а.с. 55-57, т. 2).
Таким чином, розмір шкоди у спірних правовідносинах у цій справі, який підлягає стягненню з відповідача, має визначатися, виходячи з вартості запасних частин, які підлягають заміні під час відновлювального ремонту автомобіля, без урахування ПДВ але з урахуванням коефіцієнту їх зносу, з додаванням до визначеної суми вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи визначено: вартість запасних частин без ПДВ в розмірі 89 729,71 грн; коефіцієнт фізичного зносу - в розмірі (1 - 0,6184), тобто 0,382; вартість ремонтно-відновлювальних робіт - в розмірі 5 868,00 грн; вартість витратних матеріалів - в розмірі 9 936, 79 грн.
Отже, вартість запасних частин без ПДВ та з урахуванням зносу деталей (89 729,71 грн * 0,382) складає 34 276, 75 грн, а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу деталей (без нарахування ПДВ), що підлягають заміні, вартості ремонтно-відновлювальних робіт та витратних матеріалів в сукупності (34 276, 75 грн + 5 868,00 грн +9 936, 79 грн) складає 50 081, 54 грн.
Таким чином з огляду на викладені норми закону, наведений розрахунок, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме сума в розмірі 50 081, 54 грн, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, оскільки, прийнята з неправильним застосуванням до цих правовідносин норм матеріального права - абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Також, не може бути залишене в силі і рішення місцевого суду, оскільки господарський суд в супереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 97 111, 69 грн страхового відшкодування (тобто без урахування зносу деталей, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та того, що вартість запасних частин у цьому випадку має братися без ПДВ).
Відповідно до п. 3 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на те, що судами попередніх інстанцій були встановлені всі обставини, які мають значення для цієї справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка, неправильно застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення цих позовних вимог та стягнені з ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "Просто-Страхування" 50 081, 54 грн страхового відшкодування.
Відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 751, 21 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та з ПрАТ "Просто-Страхування" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 2 398, 25 грн витрат з оплати експертного дослідження, 776, 02 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 233, 83 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. 300, ч. 4 ст. 301, ст. ст. 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 23 березня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2018 року у справі № 910/171/17 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137) на користь приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673) суму страхового відшкодування в розмірі 50 081, 54 грн та 751,21 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В решті позову відмовити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25; код ЄДРПОУ 23510137) 2 398, 25 грн витрат з оплати експертного дослідження, 776, 02 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 233, 83 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Баранець
Г. Вронська