про відмову у задоволенні клопотання
04 жовтня 2018 рокум. Ужгород№ 807/710/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Цапфел Е.О.
за участю:
позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора 1" ,представник - ОСОБА_1
відповідача: Ужгородська міська рада ,представник - ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора 1" до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора 1" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Ужгородської міської ради , яким просить:
1.Визнати протиправним та скасувати Рішення ХХІІІ сесії VII Ужгородської міської ради від 15 травня 2018р. №1089 по відмову у поновленні договору оренди, в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора 1» у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 4000 кв.м. для будівництва торгово-офісного центру по вул.. Миколи Бобяка.
02 жовтня 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло від представника відповідача клопотання про закриття провадження у даній адміністративній справі .
В обґрунтування клопотання зазначив, що предметом оскарження в межах даної справи є рішення органу місцевого самоврядування про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки. При цьому, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Представник позивача проти клопотання заперечував та просив відмовити наразі у його задоволенні, пояснивши, що таке подано передчасно, а також зауваживши, що ними оскаржується рішення відповідача, яке не відповідає вимогам законності, зокрема частині 2 статті КАСУ. оскільки підстава, яка вказана у самому рішенні, а саме: відмовлено на підставі скарги мешканців не відповідає вимогам закону.Також представник позивача зазначив, що відповідач вчинив незаконну діяльність оскільки пять місяців з часу поданої заяви не приймав рішення
Дослідивши подане клопотання та матеріали справи. вислухавши пояснення представників сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).
Суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є Рішення ХХІІІ сесії VII Ужгородської міської ради від 15 травня 2018р. №1089 по відмову у поновленні договору оренди, в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Фора 1» у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 4000 кв.м. для будівництва торгово-офісного центру по вул.. Миколи Бобяка.
В цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
Також, суд звертає увагу, що позивач хоч і вказує, в тому числі, на порушення його цивільних прав, однак, підставами для визнання протиправними і скасування оскарженого рішення в позові зазначає процесуальні та процедурні порушення допущені при їх прийнятті відповідачем.
Так, позивач зазначає про порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема підставою для відмови у поновленню договору оренди зазначено колективну скаргу мешканців мікрорайону. Однак, на адвокатський запит адвоката, серед наданих документів, що слугували відмовою, немає вищезазначеної колективної скарги. Натомість міститься звернення від 16.02.2018р. без повного прізвища, ім'я по батькові, дати народження , домашньої адреси, підпису. Даний аркуш, в порушення ст..5 ЗУ «Про звернення громадян», містить тільки прізвища та підпис, з яких неможливо ідентифікувати осіб, що підписали це звернення.
Також позивача зазначає про незаконність під час розгляду його заяви земельної комісії, яка двічі розглядала його заяву, та надавала протилежні висновки , не скасовуючи попередній висновок.
Згідно ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування" ( далі ОСОБА_3) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Порядок формування та організація діяльності рад визначаються Конституцією України, цим та іншими законами, а також статутами територіальних громад.
У статті 25 Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 26 Закону визначено вичерпний перелік повноважень сільської, селищної, міської ради. Зокрема, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання зазначені у 57 пунктах даної статті.
В оскаржуваному рішенні хоча відповідач у керувався даною статтею, однак не зазначив яке із 57 повноважень використав.
Саме пункт 34 вказаної статті надає право раді вирішувати відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Стаття 33 Закону, якою також керувався відповідач при винесенні оскаржуваних рішень встановлює повноваження не ради, а її виконавчого органу у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.
В статті 1 Закону надано визначення понять, а саме: виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Перелік питань із земельних відносин, які має повноваження вирішувати виконавчий орган ради визначено у статті 33 Закону ( Повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища), де у де у п.9 вказано - організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.
Статтею 59 Закону визначено, що Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, аналізуючи вищевказані положення законів, суд приходить до висновку, що відповідачу та його виконавчим органам надані встановлені законами повноваження по питанням земельних відносин, та повноваження по прийняттю відповідних рішень за наслідками розгляду заяв та документів. Оскільки позивач вказує у позові, що діями та рішеннями відповідача були порушені його права та інтереси, то суд зобов'язаний дослідили всі докази , встановити всі обставини, які би підтверджували або спростовували позицію позивача, тобто суд повинен здійснити аналіз та дослідити: чи правильно була розглянута заява позивача, чи враховані при її розгляді обставини , а які він посилається, чи здійснив відповідач та інші органи всі дії та чи були вони законними , що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення, чим керувались відповідач та інші органи , які приймали або брали участь у підготовці даного рішення та ряд інших питань.
У даній справі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних в особі Ужгородської ради повинен перевірити у відповідності до вимог статті 2 КАСУ чи прийняті ці рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.12 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8, управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
Конституційний Суд України у рішенні від 01.04.2010 №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, п.п. "а", "б", "в", "г" ст.12 Земельного кодексу України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України, вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень. Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно-правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Конституційний Суд України в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного подання: - положення частини першої статті 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ), згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень.
Стаття 143 Конституції України: "Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
У відповідності до ст.1 ЗУ "Про Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Крім того , питання щодо закриття провадження без вивчення. витребування письмових доказів. та встановлення всіх обставин у справі є передчасним, оскільки судовий розгляд справи не дійшов до стадії вивчення письмових доказів, які мають відношення до справи .
Стосовно посилання в обґрунтування свого клопотання на рішення суддів, то суд зауважує, що обставини у всіх рішеннях суду, на які посилається відповідач є іншими, предмет спору також інший, оскільки , хоча питання , що повязані з договором оренди земельної ділянки між юридичними особами є предметом розгляду в порядку ГПКУ, однак в даній справі суд повинен надати оцінку рішенню органу місцевого самоврядування на предмет відповідності його законності зі стадії прийняття заяви, її розгляду до винесення оскаржуваного рішення. згідно ч. 2 статті 2 КАСУ, зважаючи на мотиви наведені позивачем у позові.
Стаття 55 Конституції України зазначає, що "кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань". Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.3 ст.8 Конституції).
Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 1 ст. 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" охоплює три основні елементи: 1) наявність "суду", який встановлений відповідно до закону і відповідає вимогам незалежності і неупередженості; 2) наявність у суду достатньої компетенції для вирішення всіх аспектів спору чи обвинувачення, до яких застосовується ст. 6 Конвенції; 3) особа повинна мати доступ до такого суду.
Оскільки суд прийшов до висновку, що клопотання є передчасним і дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з метою забезпечення доступу позивача до судочинства, клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 238 ,243, 248 КАС України, суд, -
1. В задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора 1" до Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адмінсуд протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали.
СуддяОСОБА_3
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 11 жовтня 2018 року