02 жовтня 2018 року Справа № 0840/3011/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування рішень,
26 липня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” (далі - позивач) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати дві постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 липня 2018 року по зведеному виконавчому провадженню №44561389, винесені працівником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, якими було арештовано будівлі та споруди державного підприємства.
Ухвалою суду від 26.07.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 13 серпня 2018 року до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою суду від 14.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 21.08.2018.
Ухвалою суду від 21.08.2018 зупинено провадження у справі до 02.10.2018 для надання сторонам додаткового часу для примирення.
Ухвалою суду від 02.10.2018 провадження у справі поновлено.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 12.07.2018 двома постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню №44561389 державним виконавцем було описано та накладено арешт на всі будівлі та споруди, що знаходяться в оперативному управлінні боржника. Зазначає, що відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №808/33/17, що набрала законної сили 23 травня 2017 року відповідно до ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у справі №808/33/17, зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області провести виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню №44561389/7 в порядку визначеному статтями 34, 35 та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення ч.3 ст.4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст.34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Вказує, що відповідачем зазначене рішення суду не виконуються та вживаються заходи щодо подальшого накладення арештів на врожай, кошти та споруди, що належать позивачу. Позивач зазначає, що державним виконавцем протиправними рішеннями накладено арешт на кошти, які в декілька разів перевищують суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
На підставі частини 9 статті 205 КАС України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. Фіксація судового засідання за допомогою технічного пристрою не здійснювалась, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження 44561389 щодо стягнення з боржника - Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” на користь юридичних осіб, фізичних осіб та Держави заборгованості на загальну суму - 14 870 914,76 грн.
12 липня 2018 року двома постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню №44561389, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, було описано та накладено арешт на всі будівлі та споруди, що знаходяться в оперативному управлінні боржника.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.07.2018, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа №808/33/17 за позовом Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України” в особі в.о. директора ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Постановою суду від 22.02.2017 адміністративний позов задоволено в повному обсязі, зокрема:
визнано протиправною бездіяльність в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 про відмову в застосуванні положень ст. 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7;
зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області провести виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню № 44561389/7 в порядку визначеному ст. 34, 35, та 37 Закону України “Про виконавче провадження” та застосувати положення ч. 3 ст. 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 34 та 35 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 по справі №808/33/17 апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області було залишено без задоволення. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду - залишена без змін.
Постанова суду по справі №808/33/17 набрала законної сили 23.05.2017.
25.05.2017 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій повідомив виконавчий орган про набрання рішенням по справі №808/33/17 законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про виконавче провадження», учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частинами 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно із ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч.2 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Згідно ч.3 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).
Відповідно до ч.1 та 2 ст.4 Закону №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною 3 ст.4 Закону №4901-VI встановлено, що протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Статтею 4 Закону №4901-VI, зокрема, передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Як вбачається з матеріалів справи, боржником є державне підприємство зі 100% частки держави в особі Національної академії аграрних наук України. ОСОБА_4 державного підприємства також чітко вказано, що його засновником є Національна академія аграрних наук України з часткою, що належить державі в статутному капіталі, що складає 100%.
Відповідно до пункту 4.4 ОСОБА_4 Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України": «Земельні ділянки, які надані в постійне користування Підприємству для розміщення його об'єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених ОСОБА_4 та цим ОСОБА_4, є державною власністю».
За результатами розгляду справи №808/33/17 судом встановлено, що відповідачем при проведенні дій по зведеному виконавчому провадженню №44561389/7 не враховано вимоги Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440. Крім того, суд дійшов висновку, що начальник Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області діяв не на підставі, та не у межах повноважень, необґрунтовано, та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Судовим рішенням по справі №808/33/17, яке набрало законної сили 23.05.2017, встановлено обов'язок Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області провести виконавчі дії по зведеному виконавчому провадженню №44561389/7 в порядку визначеному ст.34, 35, та 37 Закону України «Про виконавче провадження» та застосувати положення ч. 3 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - надіслати виконавчі документи по зведеному виконавчому провадженню до центрального органу виконавчої влади для безспірного списання коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачів та зупинити вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню в порядку ст.ст. 34 та 35 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 05.10.2016) до моменту повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 129-1 Конституції України встановлено, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Враховуючи наявність судового рішення по справі №808/33/17, яке набрало законної сили та не виконується відповідачем, суд приходить до висновку про визнання постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.07.2018 по зведеному виконавчому провадженню №44561389 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі №808/2227/17, яка враховується судом при прийнятті рішення в даній справі.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття постанов від 12.07.2018 про опис та арешт майна (коштів) боржника по зведеному виконавчому провадженню №44561389, відповідач діяв не обґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства “Дослідне господарство “Таврія” Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України”.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» (72242, Запорізька область, Веселівський район, с.Таврія, вул.Центральна, 6, код ЄДРПОУ 00853323) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 164, код ЄДРПОУ 02891463) про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12 липня 2018 року по зведеному виконавчому провадженню №44561389, винесені старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, якими було арештовано будівлі та споруди Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України».
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) стягнути на користь Державного підприємства «Дослідне господарство «Таврія» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України» за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.10.2018.
Суддя М.С. Лазаренко