Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 жовтня 2018 р. Справа№805/5020/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,
при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області з позовними вимогами:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 року № Ф-762-23 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1, у розмірі 10206,92 грн.;
- звільнити ОСОБА_2 від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12664,92 грн., нарахованого відповідно до вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.07.2017 року №Ф-762-23, яка визнана протиправною та скасована рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року, що набрало законної сили 24.04.2018 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем 04.08.2018 року винесено вимогу №Ф-762-23 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку з єдиного внеску станом на 31 травня 2018 року у розмірі 10206,92 грн. Вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, оскільки платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. На підставі вищезазначеного позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав заперечення, відповідно до якого зазначає, що позивач є платником єдиного соціального внеску та в даних правовідносинах повинен сплачувати його у повному обсязі. Оскільки станом на 31 травня 2018 року за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску, було сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу(недоїмки) №Ф-762-23 на суму 10206,92 грн. Вимога сформована та направлена у відповідності до норм чинного законодавства та є правомірною. Зазначає, що зміни, внесені Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерорестичної операції” №1669-VII від 02.09.2014 року до розділу VIIІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 08.07.2010 року згідно п.28 розділу І Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIIІ від 24.12.2015 року втратили чинність, отже позивач зобов'язаний виконувати обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску. Крім того, зазначає, що позивач з заявою платника єдиного внеску про звільнення від виконання свої обов'язків до контролюючого органу не звертався та сертифікату Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин непереробної сили, не отримував.
Ухвалою суду від 30.07.2018 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до підготовчого судового засідання на 14.08.2018 року.
Ухвалою суду від 14.08.2018 року судом відкладено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 25.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання 02.10.2018 року з'явився представник відповідача.
Позивач в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених в запереченнях на адміністративний позов.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд з'ясував наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 87525), з 11 серпня 2000 року взятий на облік як платник єдиного внеску в Жовтневій ОДПІ м. Маріуполя Донецької області, що підтверджується повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 28 жовтня 2013 року №5754/10/05-84-18-313-5 (а.с. 28).
Відповідач, Головне управління ДФС Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Судом встановлено, що 04.06.2018 року відповідачем винесено вимогу №Ф-762-23 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобов'язано сплатити суму з єдиного внеску станом на 31.05.2018 року у розмірі 10206,92 грн. (а.с. 10).
Згідно квитанції від 18.04.2018 року був сплачений єдиний соціальний внесок на допомогу по лікарняним листам у розмірі 2458,00 грн. (а.с. 31).
Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви предметом даного позову є визнання незаконною та скасування вимоги Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області № Ф-762-23 від 04.06.2018 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в частині нарахування 10206,92 грн.
Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 04.06.2018 року № Ф-762-23 на суму 10206,92 грн., оскільки відповідно до положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” позивач звільнений від виконання обов'язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464), Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02.09.2014 року № 1669-VIІ (далі по тексту - Закон № 1669).
У відповідності до п.1. ч.1. ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено.
Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п.9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено вважати п. 9-4.
Таким чином, згідно п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII(надалі Закон №1669), згідно до ст.1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.
Судом встановлено, що місцезнаходженням позивача є місто Маріуполь.
Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до “Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” місто Маріуполь віднесено до населених пунктів на території яких проводиться АТО.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених ст. 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Суд зазначає, що п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не скасовує обов'язків платника єдиного внеску щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість тимчасово на період проведення антитерористичної операції, не виконувати їх у встановлені строки ( своєчасно) та в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна вимога сформована відповідачем у відповідності до вимог ст. 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення.
За положеннями абз. 2 ч. 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями ч.4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Суд вважає, що звільнення позивача від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №К/9901/188/17 812/505/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.
Посилання відповідача на ті обставини, що Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р, якою визначена територія, на якій здійснюється АТО, було зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р. суд вважає безпідставним, оскільки як вбачається з картки облікових рахунків, недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 10206,92 грн. виникла у позивача з квітня 2018 року, тобто після затвердження розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.
П. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно.
Суд вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція (м.Маріуполь), є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ, зокрема заходів впливу, якою є спірна вимога.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимогу про сплату боргу від 04.06.2018 року №Ф-762-23 в сумі 10206,92 грн. винесено відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства.
Стосовно вимоги позивача про його звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12664,92 грн., нарахованого відповідно до вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.07.2017 року №Ф-762-23, яка визнана протиправною та скасована рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року, що набрало законної сили 24.04.2018 року, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
У позивача відсутнє зобов'язання по сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12664,92 грн., який нараховано відповідно до вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.07.2017 року № Ф-762-23, оскільки вказану вимогу скасовано рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.12.2017 року, яке залишено без змін постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2018 року по справі №805/4028/17-а (а.с. 12-14, 15-17).
Враховуючи, що питання правомірності вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області від 12.07.2017 року № Ф-762-23 були предметом розгляду в адміністративній справи №805/4028/17-а, рішення по справі №805/4028/17-а набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 12664,92 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого позивачем судового зору пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 704,80 грн.
Керуючись ст.2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст. 192-205, ст. 241-247, ст. 255,ст. 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 04.06.2018 року № Ф-762-23 про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_2, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1, у розмірі 10206,92 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, адреса: 87525, АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).
Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 02.10.2018 року.
Повний текст рішення виготовлено 11.10.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Загацька Т. В.