Провадження № 11-кп/0430/26/18 Справа № 205/6247/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
09 жовтня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 (приймає участь в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого, якоювідмовлено у задоволенні клопотання про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання, ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про застосування до нього ст. 81 КК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що висновок суду про те, що він вчинив ряд нових умисних злочинів в період умовно-дострокового звільнення за попередньою судимістю, за які на даний час і відбуває покарання, не відповідає дійсності та не підтверджено матеріалами справи.
Зазначає, що він має ряд хронічних захворювань, а саме: туберкульоз легенів (інвалід 2 групи), ІV клінічна стадія ВІЛ, гепатит С.
Також вказує на те, що він відбув більше 2/3 призначеного судом покарання, має стійкі соціальні зв'язки, дружину та двох неповнолітніх дітей 2013 та 2014 років народження.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно - дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.
Відповідно до ухвали суду, яка оскаржується, ОСОБА_7 раніше був судимий за умисні тяжкі і середньої тяжкості злочини, при цьому, згідно наданої адміністрацією колонії характеристики на засудженого, належних висновків для себе не зробив, свою правову поведінку і відношення до суспільства не змінював, і маючи незняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив ряд нових умисних злочинів в період умовно-дострокового звільнення за попередньою судимістю, за які на даний час і відбуває покарання. За час відбування покарання останній характеризується посередньо, не працевлаштований в зв'язку із хворобою, до лікування ставиться задовільно, за весь період відбування покарання у виді позбавлення волі мав 5 дисциплінарних стягнень і 1 заохочення, отже вказані відомості не можуть характеризувати засудженого як такого, що довів своє виправлення, а тому не знаходить законних підстав для задоволення його клопотання.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_7 , який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, а ухвалу суду скасувати, як незаконну і необґрунтовану, та постановити нову ухвалу, застосувавши до нього положення ст. 81 КК України, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 КВК України передбачає, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Згідно із ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений добросовісною поведінкою та відношенням до праці довів своє виправлення.
Статтею 81 КК України передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов'язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії по суті внесеного подання.
Головною підставою умовно-дострокового звільнення є виправлення особи, а висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен засновуватись на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправно-трудовій установі.
Розглядаючи клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , суд повно і всебічно вивчив дані про особу засудженого та дійшов вмотивованого висновку про відмову у застосуванні щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбуття призначеного покарання, пославшись на те, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.
Так, застосування положень ст. 81 КК України щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є правом суду.
Отже, відмовляючи у задоволенні подання, судом обґрунтовано враховано, що ОСОБА_7 раніше був судимий за умисні тяжкі і середньої тяжкості злочини, однак належних висновків для себе не зробив, свою правову поведінку і відношення до суспільства не змінював.
Посилання засудженого на те, що суд безпідставно пославсь на вчинення нових умисних злочинів в період умовно-дострокового звільнення, заслуговують на увагу, оскільки злочини, за які засуджено ОСОБА_7 09.09.2015 року вироком Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області,не були вчинені в період умовно-дострокового звільнення, оскільки за попереднім вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 року ОСОБА_7 було звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 2 роки. Разом з тим, зазначена обставина не спростовує висновки суду щодо вчинення ОСОБА_7 нових умисних злочинів, за які він відбуває покарання, у зв”язку з чим колегія суддів вважає, що вказана обставина не є підставою для зміни чи скасування ухвали, а посилання суду на вчинення злочинів в період умовно-дострокового звільнення може бути виправлено в порядку, передбаченому ст.379 КПК України як допущену описку.
Також відповідно до наявної в матеріалах провадження характеристики ОСОБА_7 за час відбування покарання характеризується посередньо, не працевлаштований в зв'язку із хворобою, за весь період відбування покарання мав 5 дисциплінарних стягнень і 1 заохочення.
Крім того, відповідно до характеристики засудженого на засіданні адміністративної комісії установи від 28.10.2016 року та 23.08.2017 року засудженому було відмовлено в застосуванні ст.ст. 82, 81 КК України.
Доводи засудженого про те, що він має ряд хронічних захворювань, стійкі соціальні зв'язки, дружину та двох неповнолітніх дітей 2013 та 2014 років народження не є безумовною підставою для застосування до нього вимог ст. 81 КК України.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про не доведення засудженим свого виправлення з посиланням на ті обставини, що за весь період відбування покарання не можна визнати поведінку останнього сумлінною, з чим погоджується колегія суддів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_7 , оскільки на думку колегії суддів відсутні достатні підстави стверджувати, що засуджений протягом строку відбування покарання довів своє виправлення, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_7 не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду, тому у задоволенні вимог апеляційної скарги засудженого слід відмовити.
Рішення суду ухвалено згідно з нормами кримінального процесуального закону та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, з наведенням в ухвалі належних і достатніх мотивів і підстав, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4