Справа № 761/27055/17
Провадження № 2/761/2649/2018
20 вересня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника третьої особи: Кошового Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, -
01 серпня 2017 року до суду надійшла вказана позовна заява.
В позовній заяві позивач просить: позбавити відповідача батьківських прав відносно синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що вона разом із своєю матірю та чоловіком опікується дітьми тривалий час. Їх батьками є відповідач та її рідна сестра, яка ІНФОРМАЦІЯ_6 року померла. Як зазначає позивач, діти з народження проживали з позивачем за її місцем проживання і до дня смерті сестри (матері дітей).
Діти навчаються в школі, проте батько не приділяє належної уваги навчанню та вихованню синів. Протягом двох років не з'являвся до школи, не був присутнім на батьківських зборах, від виховання дітей самоусунувся. Забезпеченням дітей, їх вихованням та розвитком займається позивач, її мати (бабуся дітей) та чоловік позивача.
Також позивач зазначила, що зі слів хлопчиків їх батько проживає в м.Бориспіль з іншою жінкою, яка позбавлена батьківських прав відносно її трьох дітей. Крім того відповідач зловживає спиртними напоями.
Також позивач просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей до виповнення їм повноліття.
06.03.2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами так як не обґрунтовані підстави позбавлення батьківських прав, визначені ст.164 СК України. Відповідач зазначає, що він влаштовував дітей в дитячий садок, а згодом і до школи, а з вересня 2015 року саме він зранку відводив дітей до школи, а ввечері забирала позивач, так як він працював. Зазначене позивачем про неналежні умови проживання дітей у батька спростовується актом №82 від 21.12.2017 року. Позивач дійсно допомагала у вихованні дітей, але ця підтримка виражалась в тому, що він залишав дітей з позивачем коли був вимушений спочатку доглядати за хворою дружиною а потім працював та фізично не міг весь час доглядати дітей. Після смерті дружини він ще рік проживав у позивача за її ж ініціативою і на протязі цього часу не було нарікань щодо належного виконання його батьківських обов'язків, але потім виник конфлікт після його переїзду та бажанням переводу дітей до нової школи. Відповідач зазначає, що з 29.08.2017 року позивач переховує дітей та не дає змогу зустрітися з ними.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні, яке відбулось 12.06.2018 року позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що відсутні підстави для позбавлення його батьківських прав у відповідності до діючого законодавства. В судове засідання, яке відбулось 20 вересня 2018 року відповідач та його представник не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомили.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.
А тому оскільки відповідач та його представник надали пояснення по суті заявлених вимог, на підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторони відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши думку позивача та її представника, свідків, представника третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.08.2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилися ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Батьками в свідоцтвах про народження дітей зазначені: ОСОБА_4 - батько, ОСОБА_8 - мати.
ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Як встановлено в судовому засіданні, померла ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є рідними сестрами.
ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі та рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02.03.2017 року шлюб було розірвано.
Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на «ОСОБА_1».
Також під час слухання справи встановлено, що з часу смерті ОСОБА_8, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_6 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають разом з рідною тіткою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та її родиною за адресою: АДРЕСА_1.
З матеріалів справи вбачається, що діти навчаються в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №58 та позитивно характеризуються.
В характеристиках зі школи зазначено, що діти виховуються в неповній сімї, мати хлопчиків померла, батько - ОСОБА_4 не приділяє належної уваги навчанню та вихованню синів. Протягом навчання синів у 2 класі жодного разу не поцікавився справами дітей, не приходив до школи, не був присутнім на батьківських зборах. Вихованням дітей займаються його родичі: бабуся ОСОБА_10, рідна сестра матері ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_11 Вони відповідально ставляться до навчання та виховання хлопчиків, регулярно відвідують школу, цікавляться не лише успіхами, а й справами класу, пропонують свою допомогу в організації роботи класу, присутні на всіх батьківських зборах, забезпечують дітей всім необхідним. В родині хлопчики отримують багато любові та уваги.
Крім того хлопці займаються в республіканській шахово-шашковій школі «Авангард» з вересня 2016 року. Як зазначено в характеристиці із вказаної школи, до школи дітей приводила їх рідна бабуся ОСОБА_10, тітка ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_11 За весь час навчання дітей їх рідний батько ОСОБА_4 жодного разу не був присутній на заняттях з шахів та не виявляв жодної уваги до успіху своїх дітей.
ОСОБА_12 в судовому засіданні як свідок пояснила, що батько не виконує своїх батьківських обов'язків з моменту смерті матері. Зі слів позивача знає, що батько кошти на утримання дітей не надає, не зустрічається з ними. Також діти не хочуть щоб батько їх забирав та жити з ним. Матеріально утримує дітей позивач.
ОСОБА_11 в судовому засіданні як свідок пояснив, що він, як цивільний чоловік ОСОБА_1 допомагає їй виховувати хлопців. Приймає участь в батьківських зборах в школі, займається дозвіллям хлопців. Батько не виконує своїх обов'язків відносно дітей з того часу, які він почав проживати окремо.
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація у своєму висновку від 16.02.2018 року №109/05/40-16246 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 стосовно неповнолітніх ОСОБА_5, 2008 року народження та ОСОБА_6, 2008 року народження.
У відповідності до положень статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Згідно із положеннями статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Крім того, у відповідності до положень статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»)
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»)
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Окрім того, в рішенні Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року, рішення у справі Olsson v. Sweden (N2) від 27.11.1992) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Стаття 165 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено в судовому засіданні, діти - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з дня смерті матері проживають з тіткою (позивачем у справі), а тому суд вважає, що у відповідності до чинного законодавства позивач має право звернутись до суду із позовом про позбавлення батька батьківських прав відносно дітей.
Також в судовому засіданні позивач та представник служби у справах дітей пояснили, що відповідач не звертався ні до служби у справах дітей, ні до суду з позовом про відібрання дітей та визначення їх місця проживання з батьком.
Статтею 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами.
Постанова пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в пункті 16 роз'яснює, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.
Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками.
Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.
Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них.
Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Отже, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач тривалий час не цікавився дітьми та не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей; не створює умов для отримання ними освіти, а тому суд на підставі викладеного приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Крім того, згідно з ч.2 статті 165 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину (ч.3 ст.165 СК України).
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У відповідності до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Стаття 183 СК України визначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1).
Так, відповідач не надав суду доказів, що він сплачував аліменти на утримання дітей чи надавав матеріальну допомогу, водночаспозивач зазначила в позовній заяві, що відповідач не приймає участь в утриманні дітей, тому суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття в примусовому порядку.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що діти знаходяться на утриманні позивачки, їх стан здоров'я. Судом встановлено, що відповідач є працездатним та має можливість працювати та отримувати дохід, враховуючи засади розумності та справедливості, бажання позивача стягнути аліменти в частині від доходу відповідача, оскільки суд прийшов до висновку про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, на виконання положень ч.3 ст.165 СК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача (так як на даний час на її утриманні перебувають діти) аліменти в розмірі 1/3 частини доходів відповідача, щомісячно починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дітьми повноліття.
У відповідності до положень статті 430 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 159, 212, 214,215 ЦПК України, ст. 164 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_2) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП не відомий, адреса проживання: АДРЕСА_3), третя особа: служба у справах дітей Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 батьківських прав відносно синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини доходу ОСОБА_4, щомісячно, починаючи з 26 липня 2017 року до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2018 року
Суддя: Н.Г.Притула