10.2.4
Іменем України
04 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2623/18
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
03 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, з такими вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку позивачу його пенсії за інвалідністю за заявою від 02.08.2018;
2) зобов'язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок ЧАЕС, категорія 1, що підтверджено посвідченням від 22.05.1997 серії НОМЕР_1 С. Вкладкою № 656208С до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок ЧАЕС підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Архівною довідкою, виданою Галузевим Державним архівом МО України підтверджено, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 09.08.1986 по 17.09.1986.
Позивач має пільги встановлені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджено посвідченням від 16.10.2008 серії НОМЕР_2 . Довідкою до акту огляду МСЕК серії 2-20 СМ № 0016786 позивачу довічно повторно безстроково встановлено 2 групу інвалідності з 12.09.2005 по захворюванню пов'язаному з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Довідкою про результати визначення ступені втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-20 АБ № 0002522 позивачу встановлено 75 % втрати професійної працездатності безстроково.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.08.2018 щодо встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповіді на заяву від 02.08.2018 позивач не отримав, перерахунок відповідачем не зроблено.
З посиланням на норми статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; Закону України “Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2017 № 851, позивач вважає що відповідач внаслідок порушень зазначених вимог законодавства позбави
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі (а.с.1-2).
24.09.2018 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (а. с. 24-25), в обґрунтування якого зазначив, що позивач направлявся в зону відчуження для виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 01.08.1986 по 30.09.1986. Оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбулась не під час проходження дійсної строкової служби, а відтак дія норми частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач, представник позивача та представник відповідача надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
На підставі ч.9 ст. 205 КАС України судом ухвалено розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності відповідно до статей 54, 57 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.6-7).
Відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 від 25.03.2011 позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи № 125970 від 25.03.2011 (а.с. 8).
Позивач також є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 16.10.2008 (а.с. 8).
Відповідно до експертного висновку від 25.04ю2005 № 5058-8508 захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 13).
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії МСЕ № 0016786 позивачу встановлено другу групу інвалідності та підтверджено, що захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10).
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках 75 % з 12.09.2005 безстроково (а.с. 12).
Архівню довідкою від 04.03.2013 № 21567, підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 09.08.1986 (наказ № 88) по 17.09.1986 (наказ № 129) (а.с.14).
У військовому квитку на ім'я ОСОБА_1 НОМЕР_5 є відмітка, якою підтверджено участь позивача з 10.08.1986 по 17.09.1986 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15).
02.08.2018 позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с.16).
Відповіді позивач не отримав, перерахунку зроблено не було.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію відповіді від 29.08.2018 № 265/Л-7 на звернення позивача, з якого вбачається, що позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за інвалідністю з підстав того, що період участі у ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 з 01.08.1986 по 30.09.1986 відбувалось не під час проходження строкової служби (а.с.27-28).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Верховною Радою України 28.02.1991 був прийнятий Закон № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - Закон № 796-XII).
Вказаний Закон №796-XII спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно ст. 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Статтею 10 вказаного Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.
Так, відповідно до ч. 9 ст.1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
За приписами ч.1 ст.16 Закону України “Про Збройні Сили України” від 06.12.1991 №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків військової служби.
Підпунктом 3 пункту 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 1 грудня 1997 року “Про застосування ст.7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на військовослужбовців, із числа військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов'язків військової служби, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов'язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації зазначеної у архівній довідці військової частини № 21567 від 04.03.2013 ОСОБА_1 у період з 09.08.1986 по 17.09.7986 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.14).
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_5 від 15.10.1973 ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році (а.с.15).
Отже, позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Згідно експертному висновку по встановленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 25.04.2005 № 5058-8508, позивач отримав захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.13).
З довідки огляду МСЕК серія 2-20 СМ № 0016786 від 13.09.2005 встановлено, що життєдіяльність позивача значно обмежена внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.10-12)
Питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 зазначеного Закону №796-XII.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” №2148-VIII від 03.10.2017 частина третя статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796 -ХІІ викладена в наступній редакції: Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Отже, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Щодо посилання відповідача у відзиві, що позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії у довільній формі, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом раніше, позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.08.2018 про перерахунок та виплату пенсії на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на яку відповідачем надано відповідь від 29.08.2018 про відмову, посилаючись на те, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Оглядом вказаного документа судом встановлено, що відповідачем дійсно надано відповідь за наслідками розгляду зазначеної заяви на підставі Закону України “Про звернення громадян”. При цьому, відповідачем окремого рішення про відмову позивачу про перерахунок та виплату пенсії відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, не приймалося.
Між тим, суд не може погодитись з правомірністю дій відповідача з цього приводу з наступних підстав.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).
В силу пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац четвертий пункту 1.7 розділу І Порядку).
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абзац п'ятий пункту 1.7 розділу І Порядку).
Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
В силу пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов'язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся особисто до територіального органу Пенсійного фонду з заявою, в якій просив провести йому перерахунок пенсії, а не за роз'ясненнями пенсійного законодавства. Цю заяву в нього прийняв співробітник Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, при цьому в силу приписів пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перш за все перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
За таких обставин, приймаючи у позивача заяву від 02.08.2018 про перерахунок пенсії, співробітник відповідача зобов'язаний був перевірити її щодо правильності оформлення. Встановивши невідповідність, роз'яснити ОСОБА_1 , яким чином необхідно її правильно оформити.
Таких дій з боку відповідача зроблено не було, а заява безпідставно зареєстрована як звернення громадянина в порядку Закону України “Про звернення громадян”, при її розгляді відповідачем в розумінні частини п'ятої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалось, а лише надано відповідь листом від 29.08.2018 за № 265/Л-7.
Оскільки позивач звернувся з заявою, в якій просив провести йому перерахунок пенсії, а не за роз'ясненнями пенсійного законодавства, а відповідачем в порушення вимог пенсійного законодавства рішення про перерахунок пенсії або відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 не приймалось, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності з боку відповідача саме з приводу не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 02.08.2018 про перерахунок пенсії на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
З огляду на викладене є незмістовними посилання відповідача на те, що позивач до Пенсійного фонду не звертався із заявою про перерахунок пенсії встановленого зразка. А крім того, сама по собі заява позивача містить в собі всю необхідну інформацію для перерахунку пенсії, що передбачена і заявою встановленого зразка, а по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови позивачу у перерахунку пенсії.
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 по справі №537/3480/17.
З метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача саме з приводу не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 02.08.2018 про перерахунок пенсії на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, суд зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно призначення або відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську зробити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату пенсії позивачу з 01.10.2017 в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про такий перерахунок (чи відмову у перерахунку) не може бути предметом судового розгляду.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 від 02.08.2018 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, суд відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне також вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2018 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та згідно норм пенсійного законодавства, а не як звернення громадянина щодо роз'яснення законодавства.
Оскільки судом встановлено, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на нього розповсюджуються гарантії держави на рівні із іншими військовослужбовцями, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, до ч.3 ст. 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому при розгляді заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії, відповідачу слід врахувати викладені у цьому рішенні висновки суду та прийняти рішення в силу частини п'ятої статті 45 Закону №1058.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач є інвалідом ІІ групи та звільнений від сплати судового збору у відповідності до вимог Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст.90,139,143,241-246,250,255,295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень КАС України, суд, -
Адміністративний позов адвоката Ракицької Ірини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ 21792407, 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. ім.В.Сосюри, 347) щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 02.08.2018 про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі абзацу 3 статті 59 Закону України “Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (код ЄДРПОУ 21792407, 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вул. ім.В.Сосюри, 347) розглянути заяву ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) від 02.08.2018 про перерахунок пенсії як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09 жовтня 2018 року.
Суддя В.С. Шембелян