Справа № 148/911/18
Провадження №2/148/537/18
Іменем України
( Заочне )
09 жовтня 2018 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Грох Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що у вересні 2016 року рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн.
В даний час розмір аліментів на дитину не повинен бути менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. В добровільному порядку сплачувати аліменти у більшому розмірі відповідач відмовляється, чим порушує право дитини на її належне утримання.
В зв'язку з даними обставинами вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить змінити розмір аліментів до не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання позивач не з'явилась. В матеріалах справи наявна заява від неї, згідно якої остання змінила позовні вимоги та просить стягувати з відповідача 1/4 частку зі всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, справу розглянути в її відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, згідно наявного рекомендованого повідомлення , і не повідомив суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подав.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 700 грн., щомісячно, починаючи з 02.08.2016і до досягнення дитиною повноліття, про що свідчить копія виконавчого листа №148/1621/16-ц, виданого Тульчинським районним судом 24.10.2016 (а.с.7).
Згідно довідки, виданої виконкомом Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 14.05.2018 №200 (а.с.8), дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає біля матері та знаходяться на її утриманні.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою ( ч.3 ст.51 Конституції України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого та рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану. Погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму ВСУ № 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК.
Правовідносини, що виникли між сторонами регламентуються ст.ст. 180-182, 192 СК України.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Вирішуючи питання щодо зміни розміру аліментів, які мають стягуватись з відповідача, суд приймає до уваги що відбулися зміни в законодавсті, сплачуваний відповідачем розмір аліментів є нижчим 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також судом враховано інтереси дитини, позиція позивача щодо позовних вимог, яка не суперечать чинному законодавству, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, який працездатний, інших утриманців не має.
Щодо часу, з якого необхідно стягувати аліменти з відповідача, суд виходить з наступного.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.
В зв'язку з чим, у вимозі позивача про зміну розміру аліментів, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 23.05.2018, слід відмовити, а аліменти у новому розмірі стягнути від дня набрання чинності рішенням суду.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо негайного виконання судового рішення в межах платежів встановлених законом, оскільки справа щодо зміни розміру аліментів не відноситься до переліку справ, передбачених у ст.430 ЦПК України, відносно яких суд допускає негайне виконання рішень.
Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач не надав суду будь-яких заперечень та доказів на спростування позиції позивача, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітньої дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення.
Згідно п. 3 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦП України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись п.17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 "Про практику застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ ( 78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, ст. ст. 180-183, 192 СК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, визначений рішеннямТульчинського районного суду Вінницької області від 14.09.2016 по справі №148/1621/16-ц та стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання чинності цим рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) судового збору.
В частині позовних вимог щодо зміни розміру аліментів, починаючи з 23.05.2018, та допущення негайного виконання судового рішення в межах платежів встановлених законом - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: