Справа № 357/765/17
4-с/357/51/18
Категорія
05 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О.В. при секретарі - Бондаренко Н.В.,
за участю представника заявника - ОСОБА_1 та представника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області - Овдієнко Я. В.,
розглянувши у судовому засіданні залі суду №4 скаргу ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця та іншої посадової особи Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, визнання неправомірним та скасування повідомлення від 13.08.2018 року №10941 про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, -
03.09.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та іншої посадової особи, посилаючись на те, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувала цивільна справа за його позовом до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа - Кредитна спілка «Профіт-Центр», про зняття арешту з майна, скасування заборони на відчуження майна. 23.06.2017 року було прийнято рішення, яким його позов задоволено повністю та яке набрало законної сили 11.12.2017 року. Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2017 року вирішено питання про стягнення із Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби на користь стягувача витрат по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн. Апеляційна скарга відповідача на рішення від 23.06.2017 року була визнана неподаною та повернута апелянту Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.07.2018року. 17.01.2018 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Левенцем Є.С. було розглянуто заяву його представника від 12.01.2018 року щодо відкриття виконавчого провадження та примусового виконання рішення від 23.06.2017 року. За результатами вказаної заяви від 12.01.2018 року, повідомленням за № 403 від 17.01.2018 року відмовлено у прийнятті виконавчого документу до розгляду, в зв'язку із тим, що стягувач не додав квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 % суми, що підлягає стягненню, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи - відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження від 02.06.2016 року (№ 1404-VII, який 05.10.2016 року набув чинності). Інших зауважень та вказівок державним виконавцем не було висловлено в тому числі і щодо того, що рішення не передбачає застосування заходів примусового його виконання. Ним було виконано вимоги викладені в повідомлені від 17.01.2018 року та 06.02.2018 року подано письмову заяву про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення із доданням оригіналу квитанції № 66 від 06.02.2018 року. В результаті розгляду повторної заяви від 06.02.2018 року він отримав повідомлення від 12.02.2018 року № 1782 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в зв'язку із тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2018 року визнано дії старшого державного виконавця державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області Горобець Інни Вікторівни - неправомірними та зобов'язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 06.02.2018 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2017 року. Ухвала набрала законної сили 06.04.2018 року. 13.04.2018 року він повторно подав заяву про примусове виконання судового рішення в цивільній справі та відкриття виконавчого провадження, пред'явлено до виконання ухвалу від 21.03.2018 року, яка по суті залишена без задоволення. За результатами розгляду заяви від 13.04.2018 року державний виконавець Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шульга Марина Юріївна у повідомленні № 5562 від 19.04.2018 року повернула виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку із тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2018 року визнано дії (бездіяльність) державного виконавця Білоцерківського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Шульги Марини Юріївни, неправомірними щодо винесення Повідомлення №5562 та зобов'язано його повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 13.04.2018 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2017 року, у справі №357/765/17, та його реального виконання. Ухвала від 30.05.2018року була оскаржена відповідачем до Апеляційного суду Київської області, та відповідно до ухвали від 18.07.2018року апеляційна скарга залишена без руху та надано строк терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для виправлення вказаних недоліків. 08.08.2018року він повторно подав заяву №4 про примусове виконання судового рішення у цивільній справі №357/765/17 та відкриття виконавчого провадження, пред'явлено до виконання ухвалу від 30.05.2018 року. За результатами розгляду заяви від 08.08.2018року, його представнику 27.08.2018 року надійшло повідомлення від 13.08.2018року №10941 за підписом начальника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області С. Ю. Юрченко. В порушення вимог чинного законодавства, офіційний документ - Повідомлення №10941 із підписом начальника не скріплений печаткою державного органу влади. Відповідач в Повідомленні №10941 посилається на ті ж надумані причини та обставини, які вже були предметом розгляду, оцінювались та визнавались Білоцерківським міськрайонним судом в ухвалах Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2018 року та 30.05.2018 року протиправними, не аргументованими та не поважними; зокрема і в силу того що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень реєструвалося виконавче провадження за №55538990 державним виконавцем ОСОБА_4. відносно Боржника - на виконання судового рішення від 23.06.2017року - про що свідчить інформація із АСВП. Відповідач у повідомленні №10941 вдається до власного специфічного трактування рішення від 23.06.2017 року, з мотивів, на його думку, нечіткості, незрозумілості та неповноти. Скаржник письмово звертався до відповідача із заявою від 01.12.2016року щодо добровільного зняття арешту з майна та вилучення запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна від 22.07.2011року за №11418392, реєстраційний номер обтяження 11418392 (виконавче провадження №27133994, державний виконавець - Овдієнко Яна Василівна). В результаті розгляду заяви від 01.12.2016 року стягувач отримав письмову відмову від 26.12.2016року №3547 за підписом начальна відділу Юрченко СЮ. та був змушений звернутись за захистом своїх порушених прав до суду, про що свідчать матеріали справи №357/765/17.Також зазначає, що оскаржуване рішення, а саме повідомлення №10941 суперечить відповіді відповідача від 26.12.2016 року №3547 за підписом начальника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби С.Ю. Юрченко. Відповідач - Білоцерківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області продовжує систематично та планомірно ігнорувати рішення від 23.06.2017 року, яке набрало законної сили, допускаючи свавілля та беззаконість. Крім того, станом на 03 вересня 2018 року авансовий внесок йому не повернуто.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Представник заявника, за довіреністю у справі, ОСОБА_1 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити вимоги ОСОБА_3.
Заступник начальника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Овдієнко Я.В. заперечила проти задоволення скарги та зазначила, що заявником оскаржується повідомлення, про те що рішення суду не є виконавчим документом, про що начальником була дана відповідь на його заяву. Також, на даний час оскаржується ухвала судді Дубановської І.Д. від 30.05.2018 року. Заявник звернувся до суду зі скаргою 03.09.2018 року, а 07.09.2018 року надав до державної виконавчої служби виконавчі листи, на підставі рішення суду від 23.06.2017 року, які було прийнято Білоцерківським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та знято арешт з майна ОСОБА_3, тобто рішення від 23.06.2017 року виконано. Також зазначила, що у виконавчих листах зазначено дату набрання законної сили рішення суду від 23.06.2017 року - 09.07.2018 року, оскільки в період з дати винесення рішення воно оскаржувалось апеляційному порядку.
Суд, заслухавши учасників справи, оглянувши матеріали скарги та матеріали цивільної справи № 357/765/17, прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.
Судом встановлено, що у справі №357/765/17, 2/357/1233/17, за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа Кредитнаспілка «Профіт-Центр», про зняття арешту з майна, скасування заборони на відчуження майна, було прийнято рішення від 23.06.2017року, яким задоволено позовні вимоги про зняття арешту з майна ОСОБА_3 та скасовано заборону на відчуження його майна.
Встановлено, що ОСОБА_3 звернувся з даним рішенням до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області та 17.01.2018 року державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4 було розглянуто заяву представника ОСОБА_3 від 12.01.2018 року щодо примусового виконання рішення суду від 23.06.2017 року та повідомленням від 17.01.2018року за №403 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було поінформовано ОСОБА_3 про те, що не було додано стягувачем квитанції про сплату авансового внеску в розмірі 2% суми, що підлягає стягненню, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи, та у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.11).
З матеріалів доданих до скарги вбачається, що заявником було виконано вимоги, викладені в повідомленні від 17.01.2018 року та сплачено авансовий внесок у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, а саме 7 446 грн., що підтверджується копією квитанції №66 від 06.02.2018 року (а.с.12) та 06.02.2018 року ОСОБА_3 повторно подав письмову заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення.
В результаті розгляду заяви ОСОБА_3 від 06.02.2018 року, старшим державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Горобець Інною Вікторівною було винесено повідомлення №1782 від 12.02.2018 року про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання. В даному повідомленні зазначено, що подане ОСОБА_3 на виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення та, керуючись п.7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.15). Заявник оскаржив повідомлення від 12.02.2018 року № 1782 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
19.04.2018 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 державним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Шульгою Мариною Юріївною винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, яке мотивоване тим, що виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.
Судом встановлено, що стягувач повторно звернувся до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою від 08.08.2018 року щодо примусового виконання рішення суду від 23.06.2017 року у справі №357/765/17 та листом від 13.08.2018 року за підписом начальника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області йому було повідомлено, що заочне рішення від 23.06.2017 року не є виконавчим документом відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення не відповідає вимогам визначеним в ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить повного найменування сторін виконавчого провадження, їх місцезнаходження або адреса місця проживання чи перебування, оскільки відсутність зазначених відомостей в свою чергу призводить до неможливості коректного внесення даних про виконавчий документ та щодо сторін виконавчого провадження до Автоматизованої системи виконавчого провадження. Також, резолютивна частина рішення від 23.06.2017 року не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, що відповідно до п.7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є однією з підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання і за таких обставин відрити виконавче провадження на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23.06.2017 року не передбачається можливим, що підтверджується копією листа-відповіді (а.с.18-19) Також, даним листом роз'яснено щодо порядку зняття арешту з майна боржника.
В Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).
Згідно ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до норм статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Також, питання щодо виконання рішень суду в частині, що не суперечить Закону України «Про виконавче провадження» регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року та рядом інших підзаконних актів.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Отже, в переліку виконавчих документів відсутнє заочне рішення суду, оскільки воно має виконуватись підставі виданих судом виконавчих листів.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до ч.4 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;3) боржника визнано банкрутом;4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;5) юридичну особу - боржника припинено;6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Уразі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та державний виконавець зобов'язаний роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Перелік заходів примусового виконання рішення визначений в ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», ними зокрема є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження).
Отже, надана начальником Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області лист-відповідь на заяву №4 від 08.08.2018 року представника заявника ОСОБА_1, щодо примусового виконання рішення суду від 23.06.2017 року, не є процесуальним документом відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а саме не є повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке вчиняється державним виконавцем відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Тому, не підлягають до задоволення вимоги заявика щодо скасування листа-відповіді (повідомлення) від 13.08.2018 року № 10941 та визнання дій (бездіяльності) начальника Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області С. Ю. Юрченко неправомірними, оскільки вимоги необґрунтовані з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».
Також, в судовому засіданні встановлено, що до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заявником було подано виконавчий лист, виданий 04.09.2018 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі №357/765/17 щодо виконання рішення суду від 23.06.2017 року, в якому зазначено, що рішення суду набрало законної сили 09.07.2018 року. 10.09.2018 року держаним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областіБітюковою М.О. було відкрито виконавче провадження № 57170505 на підставі вищезазначеного виконавчого листа.
10.09.2018 року держаним виконавцем Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бітюковою М.О. було винесено постанову про зняття арешту з майна, якою знято арешт з майна, яке належить ОСОБА_3, накладений постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №3521 від 14.05.2001 року та вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11418392, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 31-33).
Отже, судом встановлено, що заочне рішення суду від 23.06.2017 року, у справі №357/765/17, за позовом ОСОБА_3 до Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, третя особа Кредитна спілка «Профіт-Центр», про зняття арешту з майна, скасування заборони на відчуження майна, виконано, що також підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 04.10.2018 року №140221964, в якій зазначено, що відомості щодо заборони відчуження майна, яке належить ОСОБА_3, відсутні (а.с. 30).
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази понесених скаржником судових витрат.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
У задоволенні скарги ОСОБА_3, на бездіяльність державного виконавця та іншої посадової особи Білоцерківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, визнання неправомірним та скасування повідомлення від 13.08.2018 року №10941, про повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Суддя:О. В. Бондаренко