05 жовтня 2018 року справа № 2340/3494/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Головне управління, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи з 30.09.1982 року по 30.04.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи з 30.09.1982 року по 30.04.2018 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, та здійснити нарахування та виплату вказаної грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що 26 червня 2018 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою стосовно причин невиплати одноразової грошової допомоги. 2 липня 2018 року та 3 серпня 2018 року (на лист від 23 липня 2018 року) відповідач відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що у позивача відсутній спеціальний стаж для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки до спеціального стажу для виплати грошової допомоги період роботи на посаді вчителя-логопеда зараховується у разі, якщо вчитель-логопед працював в загальноосвітньому навчальному закладі (школі) або в логопедичному пункті, який є самостійною юридичною особою. Позивач вважає таку відмову протиправною у зв'язку з чим звернувся за судовим захистом.
В письмовому відзиві на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю зазначивши при цьому, що підстав для зарахування періоду роботи позивача з 30.09.1982 по 30.04.2018 до спеціального стажу та виплати допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відсутні, оскільки період роботи позивача на посаді вчителя-логопеда в логопедичному пункті відділу освіти не відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що протоколом Головного управління від 18.06.2018 № 471 позивачеві призначена пенсія за віком.
26 серпня 2018 року позивач звернулася до Головного управління із заявою, в якій просила дати роз'яснення причин, чому їй не виплачена одноразова грошова допомога відповідно до пункту 7.1 розділу 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
02 липня 2018 року відповідач листом № 37104/02-17 повідомив ОСОБА_1, що згідно із переліком посад, визначених постановою КМУ № 909 від 04.11.1993, зарахування до спеціального стажу роботи для виплати грошової допомоги періоду роботи з 30.09.1992 по даний час на посаді учителя-логопеда логопедичного пункту шкіл Маньківського району у відділі освіти Маньківської райдержадміністрації підстав немає, оскільки до спеціального стажу для виплати грошової допомоги період роботи на посаді вчителя-логопеда зараховується в разі, якщо вчитель-логопед працював в загальноосвітньому навчальному закладі (школі) або в логопедичному пункті, який є самостійною юридичною особою.
23 липня 2018 року позивач звернулася до Головного управління із заявою, в якій, зокрема, просила повідомити, який стаж не враховано ОСОБА_1 з вказанням конкретних періодів та просила зарахувати цей стаж до стажу роботи, який дає право позивачеві на пенсію за вислугу років, а також нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та постанови КМУ від 23.11.2011 № 1191.
03 серпня 2018 року Головне управління повідомило позивачеві, зокрема, що період роботи з 30.09.1982 по 30.04.2018 не враховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а отже і для призначення одноразової грошової допомоги.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058 IV у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні Фонди пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону при наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти.
Згідно з приписами пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд встановив, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача, остання працювала на посаді вчителя-логопеда логопедичного пункту шкіл Маньківського району.
Тобто, в трудовій книжці позивача містяться відповідні записи про наявність спеціального стажу роботи.
Відповідно до статті 28 Закону України "Про освіту" система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно п. п. 1, 3 Положення про логопедичні пункти системи освіти, затвердженого наказам Міносвіти від 13.05.1993 року № 135, логопедичні пункти при загальноосвітніх школах, дошкільних закладах організовуються для надання допомоги дітям з вадами мови. Логопедичні пункти відкриваються районними, міськими органами державного управління освітою в межах асигнувань, передбачених у бюджеті для цієї мети. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів діючим законодавством передбачені всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.
Отже, діюче законодавство не пов'язує право позивача на пенсію за вислугу років з належністю логопедичного пункту до навчального закладу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (зі змінами), затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік). Відповідно до даного Переліку, правом на призначення пенсії за вислугу років користуються особи, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах, логопедичних пунктах та дошкільних навчальних закладах всіх типів на посадах вчителів-логопедів.
За таких підстав, суд зазначає про наявність у позивача спеціального трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 26 Закону № 1058 IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.
Як свідчать матеріали справи, позивачеві призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058 IV, так як позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент звернення із заявою про призначення пенсії (14.06.2018) мала вік 58 років та 6 місяців та страховий стаж не менший 25 років, що підтверджується протоколом Головного управління № 471 від 18.06.2018.
Як передбачено пунктом 7-1 Розділ XV Прикінцевих положень Закону № 1058 IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок № 1191).
Згідно із 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Відповідно до Переліку правом на призначення пенсії за вислугу років користуються особи, які працювали, зокрема, в логопедичних пунктах на посадах вчителів-логопедів.
Згідно пункту 25 частини 1 статті 1 Закону України "Про освіту" система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними .
Як свідчать матеріали справи, позивач з 30.09.1982 працювала вчителем-логопедом логопедичного пункту шкіл Маньківського району, що підтверджується, трудовою книжкою ОСОБА_1
Суд наголошує, що логопедичний пункт шкіл Маньківського району є закладом (установою освіти) відповідно до Постанови № 909, робота в якому дає право на пенсію за вислугу років.
Отже, позивач, на день звернення до Головного управління щодо призначення їй пенсії (14.06.2018) досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону № 1058 IV, працювала в логопедичному пункті шкіл Маньківського району на посаді вчителя-логопеда, робота на якому дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мала страховий стаж - 36 років, а також до цього не отримувала будь-яку пенсію, а тому відповідно до пункту 7-1 Закону № 1058 IV при призначенні пенсії за віком має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи з 30.09.1982 року по 30.04.2018 року ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 страховий стаж у період роботи з 30.09.1982 року по 30.04.2018 року, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховується в періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" та здійснити нарахування і виплату вказаної грошової допомоги.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1);
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 05.10.2018.
Суддя В.О. Гаврилюк