Справа №813/1823/18
01 жовтня 2018 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,
представника позивача в режимі відеоконференції Петруня А.В.,
представника відповідача Тістечка Ю.Я.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» до Львівської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» до Львівської митниці ДФС, із вимогами:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200057/2 від 02.03.2018 року;
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2018/00198.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що згідно переліку ч.2 ст.53 Митного кодексу України, ним були надані всі необхідні документи, що підтверджують митну вартість товару і обраний метод її визначення. При цьому, подані документи не містили ознак підробки та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за поставлені товари. На переконання позивача, з наданих документів відповідач мав можливість встановити митну вартість товару на підставі основного методу при митному оформленні товару. За наведених підстав позивач вважає, що рішення митного органу підлягають скасуванню як протиправні.
Ухвалою суду від 05.05.2018 року позовну заяву було залишено без руху.
У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 25.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
09.07.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача, посилається на те, що відповідно до вимог ст.54 Митного кодексу України, посадовою особою Львівської митниці ДФС було здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості товарів. В результаті такого контролю було встановлено, що документи, подані позивачем разом з митною декларацією, викликають сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, містять розбіжності, у зв'язку із чим, підприємству було запропоновано надати додаткові документи та усунути наявні розбіжності. Проте, додатково наданими позивачем документами також не підтверджено заявлену митну вартість товару, у зв'язку із чим відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товару. Представник вважає, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв в межах визначених повноважень, а тому такі є правомірними і не підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 01.08.2018 року було задоволено клопотання представника позивача про його участь у судових засіданнях у справі №813/1823/18 в режимі відеоконференції.
Згідно ухвали суду від 11.09.2018 року, закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні, що відбулось в режимі відеоконференції позов підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву та просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
29.09.2014 року відповідач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
15.01.2015 року між позивачем (покупець) та Компанією «Ice Fresh Seafood» (Ісландія) (постачальник) укладено контракт №15/01/15 (далі - контракт), за умовами якого постачальник поставляє, а покупець купує на умовах цього контракту, протягом усього строку його дії свіжоморожену та охолоджену рибу різних видів, морепродукти та інші продукти харчування (надалі - товар), вид, асортимент і кількість якого зазначається у специфікаціях та/або інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту. До цього контракту була укладена додаткова угода.
02.03.2018 року декларантом позивача було подано до Львівської митниці ДФС для митного оформлення товар - риба морська морожена: оселедець морожений, непатраний, з головою, з хвостом, … розмір 300+, виду: «clupea harengus», 975 коробів, картонні короби по 20 кг на дерев'яних піддонах.
У подальшому, митним органом було відмовлено в митному оформленні вказаного вище товару, у зв'язку із неприйняттям визначеної Товариством митної вартості товару та із посиланням на положення ст.55 МК України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200057/2 від 02.03.2018 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, згідно рішення від 02.03.2018 року, було скориговано позивачу митну вартість товару у більшу сторону та відмінну від тієї, що задекларована декларантом позивача.
На підставі рішення відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2018/00198.
Не погоджуючись із названими рішеннями, позивач звернувся до суду з означеним позовом.
Розглядаючи спірні взаємовідносини, суд керується наступним.
Частиною першою статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За змістом приписів ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1)основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2)другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в)на основі віднімання вартості; г)на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ)резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України визначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1)упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2)у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3)у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4)проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5)звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6)застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Наказом Державної митної служби України №689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень ч.2 ст.58 Митного кодексу України (у відповідній редакції), метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митниці, відповідно до ст.54 Митного кодексу України, здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості наданих до митного оформлення документів.
В результаті такого контролю встановлено, що надані позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять наступні розбіжності:
-в п.4.1 зовнішньо-економічного контракту №15/01/15 від 15.01.2015 року зазначено, що ціна та вартість товару узгоджуються в специфікаціях, проте жодного документу щодо погодження цін не надавалося;
-в інвойсі №902227329 від 26.02..2018 року зазначено номер замовлення клієнта №222965 та номер замовлення на поставку - №80243856, проте дані документи до митного оформлення не подавалися;
-відправник, який вказаний в графі 2 експортної декларації №18LTLR1000EK041F37 від 27.02.2018 року не зазначений в інвойсі №90227329 від 16.02.2018 року та інших ТСД;
-перевізником, згідно СМR, виступає ОСОБА_3, проте, згідно розрахунку на оплату №43 від 27.02.2018 року - ТзОВ «Кийавтотранс»;
-договір на перевезення Товариством до митного оформлення не надано.
Суд зауважує, що за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митницею було витребувано у позивача наступні додаткові документи: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (договір на перевезення та заявку);за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували МД №UA500120/2018/1262 від 13.02.2018 року оформлені імпортером (ТзОВ «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ»).
Окрім того, декларанта позивача попереджено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
З огляду на встановлені митним органом розбіжності у наданих позивачем до митного оформлення документах, суд вважає обґрунтованими дії відповідача щодо витребування у позивача додаткових документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Судом з'ясовано, що на виконання вимоги митного органу декларантом було надано: прас-лист, лист Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів», інформацію про вартість імпортованої рибної продукції на кордоні України Асоціації «Українських імпортерів риби та морепродуктів», договір на перевезення (останній аркуш). Це міститься у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Тож, як вбачається, вимоги відповідача про надання додаткових документів не виконані відповідним чином.
Позитивно оцінюючи доводи відповідача, суд зауважує, що у документах, які подавалися на підтвердження транспортних витрат, зокрема, у розрахунку на оплату №43 від 27.02.2018 року вказано, що перевізником товару є ТзОВ «Кийавтотранс». Однак, відповідно до СMR, перевезення здійснив СПД ОСОБА_3 Тож, відповідач, у зв'язку із відсутністю документальних підтверджень щодо договірних відносин будь-якої із сторін з СПД ОСОБА_3, був позбавлений можливосмті встановити чи дійсно послуги з перевезення товару надавались ТзОВ «Кийавтотранс».
Окрім того, суд берез до уваги те, що договір на перевезення і заявку до митного оформлення позивачем не було надано та витрати на транспортування не були включені до ціни товару.
Також, зважаючи на те, що документи на перевезення містили різні відомості стосовно особи-перевізника, підстав для врахування рахунку №43 про вартість наданих транспортних послуг у митного органу не було.
Тож, суд, погоджуючись із твердженнями відповідача, відзначає, що останній не міг перевірити, зокрема, таку складову частину митної вартості товару як витрати на транспортування оцінюваних товарів, що є складовою при визначенні вартості товару.
Тобто, відсутність зазначених відомостей унеможливила здійснити обчислення заявленої митної вартості товару.
Пунктами 5-7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, як: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58); витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.6 ч.10 ст.58); витрати на страхування цих товарів (п.7 ч.10 ст.58).
Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто, митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати (за наявності) на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов'язані з транспортуванням цього товару).
Отже, надані позивачем документи не відповідали положенням ст.ст.52, 58 Митного кодексу України та не містили відомостей, що підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні для підтвердження числових значень митної вартості товару.
Належних доказів та обґрунтованих пояснень щодо спростування зазначених розбіжностей позивачем не надано.
Відповідачем проведено консультації з приводу обрання методу визначення митної вартості, згідно з ст.57 Митного кодексу України. Визначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме - методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів, декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в (ст.62 МК України) і методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартості основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Таким чином, не маючи можливості визначення митної вартості за вказаними методами, відповідач згідно з ст.64 МК України правомірно визначив митну вартість на імпортований позивачем товар з використанням резервного методу (метод №6).
Водночас, суд не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що відповідачем порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», оскільки, як з'ясовано судом, у рішенні вказано джерело інформації та підстави його винесення, тобто у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів чітко вказано документи, що досліджувалися відповідачем та інформацію, яка взята за основу для визначення митної вартості товару.
Відповідно до положень ч.7 ст.55 Митного кодексу України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч.6 ст.307 цього Кодексу.
При цьому, суд зауважує, що позивач скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за МД-2 №UA209140/2018/113579 від 02.03.2018 року під гарантійні зобов'язання.
Вказана позиція суду, по суті узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 02.06.2015 року та позицією ВАС України, викладеною в постанові від 25.03.2015 року у справі №К/800/34520/14.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови прийняті відповідачем обґрунтовано та правомірно, з урахуванням норм чинного законодавства та всіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІВЕРСАЛ ФІШ КОМПАНІ» до Львівської митниці ДФС про скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2018/200057/2 від 02.03.2018 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2018/00198 відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сподарик Н.І.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 08 жовтня 2018 року.