Іменем України
01 жовтня 2018 року
Київ
справа №813/1376/16
адміністративне провадження №К/9901/52472/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 (суддя - Коморний О.І.)
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 (судді- Попка Я.С., Обрізко І.М., Сеник Р.П.)
у справі №813/1376/16
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У травні 2016 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі ДПІ) від 04.01.2016, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення від 03.01.2016.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з його контрагентом не мали реального характеру. Під час перевірки ДПІ позбавила позивача можливості надати документи, що підтверджують правильність визначення ОСОБА_4 своїх податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018, позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000011702, №0000041702 та №0000051702;
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000021702 від 04.01.2016 року. та рішення №0000031702 від 03.01.2016 року;
- стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 2 468, 39 грн.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи.
Позивач у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо достовірності, своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 складено акт від 18.12.2015.
В акті викладено висновки контролюючого органу про наявність в діяльності позивача наступних порушень:
- п.167.1 ст. 167, п. 177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 61 197, 07 грн., в т.ч. за 2012 - 32 877, 42 грн., за 2013 - 11 132, 54 грн., за 2014 -17 187, 11 грн.
- п.4 ч.1 ст.4, абз.1 п.2 ч. І ст. 7, абз. 3 абз. 5 ч.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску та загальнообов'язкове соціальне страхування» донараховано єдиного внеску в сумі 167 436, 71 грн., в т.ч. за 2012 - 72 777, 70 грн., в т.ч. за 2012 - 73 158, 70 грн., за 2013- 40 905, 02 грн., за 2014 - 53 753, 99 грн.;
- п.1, п.2 ст. 3, п. 1. ст.17 , п.7 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст.44 Кодексу.
На цій підставі відповідачем 04.01.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0000011702, яким нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 61 197, 07 грн., в т.ч. штрафні санкції - 15 299, 27 грн.;
- № 0000041702, яким нараховані штрафні санкції за непредставлення документів в сумі 510 грн.;
- № 0000051702, яким нараховані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 1 гр.
Крім того, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000021702 від 04.01.2015 на суму 167 436, 71 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000031702 від 03.01.2015, яким нараховані штрафні санкції в сумі 17 694, 85 грн.
Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій ДПІ обґрунтовує тим, що під час перевірки ОСОБА_4 не підтвердила належними документами бухгалтерського обліку свої витрати при проведенні господарської діяльності та не надала їх до перевірки. Тому, у контролюючого органу були підстави вважати, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб, порушено порядок ведення готівкових операцій, занижено розмір єдиного внеску в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу.
Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законами України «Про збір та облік єдиного внеску та загальнообов'язкове соціальне страхування», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.
Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо заниження позивачем отриманого від господарської діяльності чистого оподаткованого доходу та завишення витрат спростовано під час розгляду справи.
При цьому судами враховано, що через втрату позивачем документів фінансово-господарської діяльності, ДПІ неодноразово переносила документальну перевірку.
10.12.2015 відповідачем прийнято наказ №632 «Про поновлення проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4» та направлено на адресу позивача лист з вимогою надати документи. В той же день, відповідачем, в приміщенні ДПІ розпочато документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, проведення якої закінчено 11.12.2015.
Таким чином, позивача було позбавлено можливості виконати вимоги ДПІ щодо своєчасного надання до перевірки документів бухгалтерського обліку для підтвердження правильності визначених податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.
В той же час, податкові декларації фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про майновий стан і доходи за 2013 - 2014 роки; договори оренди та поставок продукції; товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв; видаткові накладні; рахунки-фактур; акти здачі-прийняття робіт, тощо, надані позивачем під час розгляду справи.
Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не спростував, що надані позивачем під час розгляду справи документи підтверджують правильність визначених ОСОБА_4 податкових зобов'язань, не довів суду протилежне.
Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладених в акті перевірки від 18.12.2015 висновків.
Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова