Справа №442/5742/18
Провадження №2/442/1969/2018
02 жовтня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Павлів З.С.
з участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача.
Позов мотивує тим, що 04 вересня 2003 року уклала шлюб з відповідачем. За час шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. З самого початку їхнє сімейне життя склалося невдало та нещасливо через те, що відповідач почав зловживати спиртними напоями. На цьому грунті між ними виникали сварки, скандали. Вважає, що їхня сім'я розпалася, вони стали чужими людьми, збереження шлюбу суперечить їхнім інтересам.
Крім цього, відповідач не цікавиться вихованням їхньої доньки, матеріально їй не допомагає. Їй одній важко забезпечити дитину усім необхідним. А тому просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі по 1500 грн. щомісячно до досягнення нею повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивач подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує повністю.
Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного:
встановлено, що подружжя сторін зареєструвало шлюб 04 вересня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис №403. (Свідоцтво про одруження НОМЕР_2)
За час шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
У відповідності до вимог ч.1 ст.110 та СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
У статті 112 СК України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відтак, аналізуючи докази у справі, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що оскільки сторони протягом тривалого часу не підтримують подружніх відносин, їхній шлюб існує формально, примирення між ними не можливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, тому є всі підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року регламентовано, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Згідно ст.ст. 180, 181 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, а за домовленістю між ними той із них, хто проживає окремо від дітей, може брати участь у їх утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи, те, що дитина проживає спільно з матір'ю, яка нею опікується постійно, і об'єктивно несе більші витрати на її утримання, оскільки несе інші витрати пов'язані з її фізичним, духовним та моральним розвитком та, враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, зокрема молодий вік відповідача, те що він позов визнав, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дочки належить визначити в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 29.08.2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При постановленні рішення про стягнення аліментів суд також враховує, що позивач та відповідач в даному випадку не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку, передбаченому ст. 192 СК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути 704,80 грн. судового збору в користь позивачки.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 264, 430 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 04 вересня 2003 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Дрогобицького міського управління юстиції Львівської області, актовий запис №403.
Після розірвання шлюбу місце проживання ОСОБА_3 визначити з матір'ю ОСОБА_1.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Дрогобичу реєстраційної служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі по 1500 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.08.2018 і до досягнення донькою повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.
Суддя Павлів З.С.