Справа № 461/7194/18
Провадження № 1-кп/461/540/18
01.10.2018 року. Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № № 12018140040000710 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України, -
26 вересня 2018 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Обвинувальний акт затверджений прокурором. Згідно з розписками, підозрювані та їх захисники отримали копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 03 квітня 2018 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою під час досудового розслідування був двічі продовжений, востаннє до 02 жовтня 2018 року.
Прокурором у судовому засіданні заявлене та надано суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 02 місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді, а саме: можливість переховування ОСОБА_6 від суду, вчинення інших злочинів, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні шляхом впливу на свідків, які потребують допиту.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою заперечували, оскільки обвинувачений має на утриманні малолітню дитину. Обвинувачення не конкретне, відсутні достатні докази вчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинів. Просили суд змінити запобіжний захід на більш м'який.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, дійшов до наступних висновків.
В ст. 315 КПК України не зазначено про право суду продовжувати дію запобіжного заходу.
Проте, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Пунктом 24 ст. 3 КПК України визначено, що судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження (яке включає в себе підготовче судове засідання) не було завершене до спливу 2-х місячного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею вже було вирішено питання щодо обґрунтованості підозри обвинувачених. В підготовчому судовому засіданні суд не перевіряє обґрунтованість такої підозри. Це може бути перевірено лише під час дослідження доказів судом в судовому засіданні.
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі в організації вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб, в організації вчинення за попередньою змовою групою осіб, повторно, закінченого замаху на терористичний акт, за вчинення яких передбачене покарання виключно у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у свій практиці зазначає, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів. Ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в які така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Керуючись наведеним, суд враховує вищезазначені дані про особу обвинуваченого, який не працює, не має постійного джерела доходу.
Його дії, і сам ОСОБА_6 , як особа, представляють підвищену суспільну небезпеку.
Все вищезазначене у сукупності підтверджує ризик переховування ОСОБА_6 від суду, а також ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_6 може незаконно вливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування і схилити їх до зміни даних показань, що підтверджуються особливо небезпечним характером злочину, у якому він обвинувачується.
Відтак застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Колегія суддів вважає, що наведені обвинуваченим та його захисником спростування позиції сторони обвинувачення щодо недоцільності тримання ОСОБА_6 під вартою та необхідності обрання більш м'якого запобіжного заходу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 30 листопада 2018 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 194, 199, 314-316, 331, 369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» до 30 листопада 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3