Дата документу Справа № 313/413/16-к
Єдиний унікальний №313/413/16-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1517/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
25 вересня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дем'янівка Нижньосірогозького району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 10 лютого 2004 року Нижньосірогозьким районним судом Херсонської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст.289 КК України, із застосуванням ст.70 КК України остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки;
- 07 жовтня 2004 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.289 КК України, із застосуванням ст.ст.69, 71 КК України, остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Звільнений 04 грудня 2009 року після відбуття покарання;
- 02 вересня 2011 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.304 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Звільнений 24 червня 2014 року після відбуття покарання;
- 25 грудня 2015 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, з покладанням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Менчикури Веселівського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
- 09 вересня 2008 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України;
- 10 вересня 2009 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.186 КК України, із застосуванням ст.71 КК України остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців. 16 липня 2012 року постановою Вільнянського районного суду Запорізької області на підставі ст.81 КК України звільнений від відбування покарання умовно-достроково, невідбута частина покарання 1 рік 4 місяці 18 днів;
- 25 грудня 2015 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.125, ч.3 ст.185, ч.1 ст.263, із застосуванням ст.70 КК України остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладанням обов'язків, передбачених п.п.2, 3, 4 ст.76 КК України;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, на підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його затримання, тобто з 19 лютого 2016 року, зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч.1 ст.122 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.2 ст.190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, за ч.2 ст.185 КК України - до позбавлення волі на строк 3 роки, за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Веселівського районного суду Запорізької області від 25 грудня 2015 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжений до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту його затримання, тобто з 19 лютого 2016 року, зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 600 гривень, на користь держави - документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням судово-товарознавчих експертиз в розмірі 1319,40 гривень.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції відносно нього змінити, на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати йому в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 19 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили, застосувати положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що виводи суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та він не вчиняв злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Крім того, суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про його особу, а саме те, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, одружений, також не враховано стан його здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 , не оспорюючи обставин провадження, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить вирок суду щодо нього змінити, на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати йому в строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 19 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили, та пом'якшити призначене покарання.
Вважає покарання надто суворим, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про його особу, те, що він щиро розкаявся в скоєному, має на утриманні дружину, яка є інвалідом ІІ групи, та двох малолітніх дітей, а також не врахував стан його здоров'я.
Зазначає, що суд першої інстанції помилково не зарахував йому строк попереднього ув'язнення по день набрання вироком законної сили відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України.
Згідно з вироком суду, 11 січня 2016 року приблизно о 03-00 годині ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом подолання огорожі, проник на територію домоволодіння АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_10 , де з території домоволодіння таємно викрав велосипед «Formula», вартістю 1000 гривень, чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_10 на вказану суму. Викраденим розпорядився.
Крім цього, 14 січня 2016 року приблизно о 18-00 годині, ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у житловому будинку домоволодіння АДРЕСА_5 , за місцем мешкання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс потерпілому ОСОБА_11 кулаком правої руки один удар в область обличчя, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 металевим совком наніс потерпілому ОСОБА_11 один удар по голові та не менше 10 ударів руками і ногами по всім частинам тіла, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 , згідно з висновком експерта №30 від 17 лютого 2016 року тілесні ушкодження: косий внутрішньосуглобний перелом основи фаланги II пальця лівої кисті (проксимальний метаепіфіз та метадіафіз) зі зміщенням відломків, який кваліфікується як середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий (більше 21 дня) розлад здоров'я, а також синці голови, обох надпліч, лівого променезап'ясткового суглоба, кистей, травматичний набряк II пальця лівої кисті, рана голови, садни голови, правого плеча, тулубу, лівої руки, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Крім цього, 20 січня 2016 року в денний час, точний час не встановлено, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, попередньо знаючи, що власника будинку немає вдома, а саме: його матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою ОСОБА_7 мешкає разом, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить потерпілій ОСОБА_12 , де шляхом зриву замку на двері проник у підвал, звідки таємно викрав: 7 скляних бутилів, ємністю 3л кожний, наповненими солоним свинячим салом, загальною вагою 21 кг, вартістю 50 гривень за один кілограм, на загальну суму 1050 гривень; 4 скляні банки, ємністю 1,5 л кожна, наповненими свинячим топленим смальцем, загальною вагою 6 кг, вартістю 30 гривень за один кілограм, на загальну суму 180 гривень. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, шляхом вільного доступу проник у вищевказаний будинок, де таємно викрав мобільний телефон «Nokia - 1280», сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 266 гривень 67 копійок, чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_12 на загальну суму 1496 гривень 67 копійок. Викраденим розпорядився.
Крім цього, 20 січня 2016 року приблизно о 19-00 годині, діючи повторно, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_6 , маючи прямий умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, використовуючи особисті довірливі стосунки, що склались раніше між ним з одного боку, та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з іншого боку, з метою заволодіння майном останнього, повідомив ОСОБА_13 неправдиву інформацію про те, що йому потрібно зателефонувати, та попросив у нього мобільний телефон «Nokia - 5130», чорного кольору, вартістю 613 гривень 33 копійки. У зв'язку з особистими довірливими стосунками, вказана інформація була сприйнята ОСОБА_13 як правдива, і він погодився передати ОСОБА_7 вказаний мобільний телефон для здійснення дзвінка. Тим самим ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, заволодів майном ОСОБА_13 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на вищевказану суму, чим завдав майнову шкоду потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 1496 гривень 67 копійок.
Крім цього, 20 січня 2016 року, в нічний час, точний час не встановлено, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на першому поверсі у під'їзді № 3 багатоквартирного будинку АДРЕСА_7 , де шляхом підбору ключа до замку, проник до спеціально пристосованого для зберігання майна приміщення, звідки таємно викрав велосипед «Люкс», вартістю 600 гривень, який належить ОСОБА_9 , чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_9 на вказану суму. Викраденим розпорядився.
Крім цього, 22 січня 2016 року в денний час, точний час не встановлено, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, попередньо знаючи, що власника будинку немає вдома, а саме: його матері - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з якою ОСОБА_7 мешкає разом, шляхом вільного доступу, знаходячись у житловому будинку домоволодіння АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_12 , таємно викрав мікрохвильову піч «Vitek» в корпусі білого кольору, вартістю 700 гривень, чим завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_12 на вказану суму. Викраденим розпорядився.
Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ніч на 03 лютого 2016 року, в нічний час, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом подолання огорожі, проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_8 , яке належить ОСОБА_14 , де шляхом зриву металевої скоби для навісного замку, проникли у сарай, звідки таємно викрали велосипед дамського типу червоного кольору, вартістю 1537 гривень 69 копійок, чим завдали майнову шкоду потерпілій ОСОБА_14 на вказану суму. Викраденим розпорядилися.
Крім цього, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ніч на 07 лютого 2016 року, в нічний час, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом подолання огорожі, проникли на територію домоволодіння АДРЕСА_9 , яке належить ОСОБА_15 , де шляхом підбору ключа до навісного замку, проникли у вищевказаний будинок, звідки зі спальної кімнати таємно викрали телевізор «Erqo» чорного кольору, модель LE 28 D 4, серійний номер А 1312250217 та пульт дистанційного керування до нього, вартістю 3279 гривень 20 копійок, чим завдали майнову шкоду потерпілому ОСОБА_15 на вказану суму. Викраденим розпорядилися.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 , який частково підтримав свою апеляційну скаргу, та просив застосувати положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №№ 838-VIII, та зарахувати його попереднє ув'язнення до набрання вироком законної сили, вказав на те, що фактичні обставини він не оспорює, оскільки висновки суду цим обставинам відповідають, а його твердження про зворотне в апеляційній скарзі пояснив тим, що був засмучений суворістю призначеного покарання; обвинуваченого ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу; потерпілу ОСОБА_9 , яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , але вказала, що не погоджується із самим Законом України №838-VIII, оскільки, на її думку, особи, що вчинили злочини, уникають покарання, на яке заслуговують; прокурора, яка вважала, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство зобов'язує суд дослідити усі докази у провадженні (які відповідають вимогам ст.84 КПК України) та надати ним відповідну оцінку у вироку, за винятком процесуальної процедури, передбаченої ч.3 ст.349 КПК України.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог закону дотримався при розгляді даного провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчинені вищевказаних правопорушень при викладених у вироку обставинах, правильно встановив фактичні обставини справи і правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України та ОСОБА_7 за ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України.
В судовому засіданні першої обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 свою вину частково, проте під час апеляційного розгляду вину свою визнали в повному обсязі, не заперечували проти встановлених судом першої інстанції фактичних обставин, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України, доведеність вини й кваліфікація дій обвинувачених апеляційним судом не перевіряється.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинив злочин в період випробувального терміну, встановленого за попереднім вироком, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не має постійного джерела доходу. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення та вважає, що призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Суд обґрунтовано призначив остаточне покарання ОСОБА_6 із застосуванням положень ч.1 ст.71 КК України.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 , судом вже враховані при призначенні покарання та правильність вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, і підстав для призначення більш м'якого покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не вбачає.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України - в межах, встановлених санкціями статей Особливої частини КК України, які передбачають відповідальність за вчинені ним кримінальні правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинив декілька умисних злочинів в період випробувального терміну, встановленого попереднім вироком, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не має постійного джерела доходу, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Суд обгрунтовано призначив покарання ОСОБА_7 із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, та на підставі ч.1 ст.71 КК України, оскільки останній вчинив злочин в період випробувального терміну, встановленого попереднім вироком.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення та вважає, що призначене судом першої інстанції покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Підстав для пом'якшення обвинуваченим покарання, як про це просять обидва обвинувачених при апеляційному розгляді, колегія суддів не вбачає, оскільки суд першої інстанції, врахувавши всі фактичні обставини кримінального правопорушення та відомості про особу обвинувачених, дотримався вимог ст.65 КК України.
Що стосується доводів апеляційних скарг обвинувачених про необхідність зарахування їм всього строку перебування під вартою по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то колегія суддів доходить наступних висновків.
Якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року включно, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, яким передбачено зарахування строку попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що в розумінні ч.1 ст.5 КК України є зворотною дією закону, який «іншим чином поліпшує становище особи».
У тому разі, коли особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року включно, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню також підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, однак в такому випадку це вже буде прямою дією закону в часі.
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року включно, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як зворотної, так і прямої дії кримінального закону в часі.
Частина 2 статті 5 КК України визначає, що Закон про кримінальну відповідальність, який встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
В той же час Законом № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, який набрав чинності 21 червня 2017 року, частину 5 ст. 72 КК України викладено у наступній редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Таким чином, Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 погіршує становище осіб, а тому не має зворотної дії у часі, тобто він не може поширюватися на факти й відносини, що виникли до його прийняття, про що фактично і йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Отже у випадку, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року включно і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, то застосування Закону № 2046-VIII буде неправильним, оскільки зворотна дія цього закону як такого, що «іншим чином погіршує становище особи» в розумінні ч.2 ст.5 КК України не допускається, і в такому разі, під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2018 року у справі №663/537/17.
У зв'язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних вимог обвинувачених про зарахування строку тримання їх під вартою з 19 лютого 2016 року по день набрання вироком законної сили, тобто по 25 вересня 2018 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року - із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Приймаючи до уваги, що на день набрання вироком законної сили обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбули призначене судом першої інстанції покарання, колегія суддів вважає за необхідне звільнити їх з-під варти.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Веселівського районного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.3 ст.185 КК України, та ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, змінити.
На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII зарахувати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у строк покарання строк їх попереднього ув'язнення з 19 лютого 2016 року по 25 вересня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з-під варти, як таких, що відбули призначене судом покарання.
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк, але з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4