Дата документу Справа № 333/1767/17
Єдиний унікальний №333/1767/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/1406/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
25 вересня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Запоріжжя, громадянки України, з середньою освітою, яка має на утриманні малолітню дитину 2007 року народження, не працює, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
захисника-адвоката ОСОБА_10 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисник-адвокат ОСОБА_10 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 24 травня 2018 року, яким ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, за ч.1 ст.358 КК України до штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень, за ч.4 ст.358 КК України до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень. Звільнено ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі пункту «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 постановлено не обирати.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 2062 грн 57 коп. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_10 просить вищевказаний вирок суду першої інстанції скасувати та виправдати ОСОБА_6 .
Захисник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Посилається на те, що під час судового розгляду встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 зроблено не ним, а іншою особою. Лише на підставі цього ОСОБА_6 висунуто звинувачення щодо підроблення підпису ОСОБА_12 . Проте, обвинувачена не виконувала ці підписи, про що також свідчить і висновок експерта №4-458 від 17 лютого 2017 року, відповідно до п.2 якого, досліджуваний підпис біля короткого запису « ОСОБА_13 » у витратній накладній №121 від 22 серпня 2016 року виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою. Суд безпідставно не прийняв до уваги зазначений висновок експерта, оскільки будь-яким іншим належним доказом неможливо підтвердити або спростувати підроблення підпису на витратній накладній №121 від 22 серпня 2016 року. Таким чином, захисник вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, не доведена. Також, на думку захисника, не доведена винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, оскільки остання не могла знати, що підпис на витратній накладній зроблений не ОСОБА_14 . Про вказані обставини вона дізналась лише під час ознайомлення з висновком експерта №4-458 від 17 лютого 2017 року.
Крім того, потерпілий ОСОБА_9 не надав органам досудового слідства та суду підтвердження того, що в нього зникли гроші саме під час роботи ОСОБА_6 . В матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження вказаного факту. В крамниці не проводились відповідна перевірка щодо виявлення нестачі грошових коштів, реалізованого товару та наявного товару.
В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду - без змін. Вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі та всебічно дослідив всі докази у справі та дав їм належну оцінку. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з вироком суду, 29 серпня 2016 року в денний час доби ОСОБА_6 , знаходячись в магазині «Велен», по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , де вона працювала реалізатором продовольчих товарів, під час виконання робочих обов'язків, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, будучи впевненою в тому, що її злочинні дії залишаться непоміченими для оточуючих та за нею ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно викрала грошові кошти у розмірі 2062 грн 57 коп. з каси вищевказаного магазину, спричинивши при цьому потерпілому ОСОБА_9 матеріальні збитки на вказану суму.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Крім того, 29 серпня 2016 року в денний час доби ОСОБА_6 знаходячись в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , де вона працювала реалізатором продовольчих товарів, маючи намір на підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується громадянином-підприємцем, та який надає право, з метою використання його іншою особою під час виконання робочих обов'язків, підробила підпис від імені торгівельного агента ОСОБА_15 у нижній частині витратної накладної №121 від 22 серпня 2016 року ПП «Гетьман», засвідчивши при цьому підробленим підписом факт отримання останнім грошових коштів в розмірі 2062,57 грн. за рахунок оплати поставленого товару, достовірно знаючи, що вказані відомості є недійсними. Після цього, в цей же день, ОСОБА_6 , з метою подальшого використання підробленого документу для приховування заволодіння коштами, помістила витратну накладну №121 від 22 серпня 2016 року до робочої документації, в якій зберігаються витратні накладні вищевказаного магазину.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.358 КК України - підроблення офіційного документу, який видається та посвідчується громадянином-підприємцем та який надає право, з метою використання його іншою особою.
Крім того, 29 серпня 2016 року в денний час доби ОСОБА_6 , знаходячись в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 , де вона працювала реалізатором продовольчих товарів, під час виконання робочих обов'язків, маючи намір на використання завідомо підробленого документу, підробила підпис від імені торгівельного агента ОСОБА_15 у нижній частині витратної накладної №121 від 22 серпня 2016 року ПП «Гетьман», засвідчивши при цьому підробленим підписом факт отримання останнім грошових коштів в розмірі 2062,57 грн за рахунок оплати поставленого товару, достовірно знаючи, що вказані відомості є недійсними, після чого, з метою подальшого використання підробленого документу для приховування заволодіння коштами, ОСОБА_6 помістила витратну накладну №121 від 22 серпня 2016 року до робочої документації, в якій зберігаються витратні накладні вищевказаного магазину.
Своїми умисними діями ОСОБА_6 скоїла кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України - використання завідомо підробленого документу.
Заслухавши доповідь судді; обвинувачену ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, просили вирок суду скасувати та виправдати ОСОБА_6 ; прокурора, потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і вважали вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_6 вказаним вимогам закону не відповідає.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що при розгляді провадження судом першої інстанції обвинувачена ОСОБА_6 свою вину не визнала та зазначила, що з 2013 року вона працювала в магазині «Велен» неофіційно, а офіційно була оформлена 19 липня 2015 року. 30 листопада 2016 року вона прийшла на роботу приймати зміну, але інший продавець сказав їй, що власники заборонили здавати їй зміну. Потім власники магазину їй погрожували та примушували писати розписку - ОСОБА_9 її бив по обличчю, забрав в неї паспорт, вона з цього приводу зверталась до поліції, але її заява зникла. По всім накладним оплату проводив потерпілий та його дружина, а їй гроші для оплати не передавали. Свідок ОСОБА_15 сказав неправду, розмови про оплату по накладним між ними не було.
Під час апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 підтвердила свої показання та наполягала на тому, що не вчиняла зазначених кримінальних правопорушень, а розписку написала під тиском ОСОБА_9 , який їй погрожував та застосовував до неї фізичне насильство.
Як вбачається з матеріалів провадження та з самого оскаржуваного вироку, доводи обвинуваченої, заявлені на свій захист, судом першої інстанції належним чином не перевірені, не спростовані та у вироку на них відповіді немає.
Суд у вироку обмежився лише загальним формулюванням про те, що досліджені докази свідчать про винуватість ОСОБА_6 , а доводи останньої повністю цими доказами спростовуються.
Зазначивши у вироку про те, що, незважаючи на п.2 висновку експерта №4-458 від 17 лютого 2017 року, згідно з яким, підпис біля короткого запису « ОСОБА_13 » у вищевказаній витратній накладній виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою, вина останньої підтверджується іншими доказами, суд не вказав, якими саме доказами підтверджується вина останньої, зокрема у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.1 та ч.4 ст.358 КК України.
У вироку лише перелічені досліджені докази, але аналіз доказів проведений вибірково. Всупереч вимогам ст.94 КПК України, не оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, та не наведено переконливих мотивів, чому суд прийняв одні докази та відкинув інші.
Так, у вироку, як на доказ вини ОСОБА_6 , суд, окрім іншого, послався на розписку останньої від 30 жовтня 2016 року.
Але як вбачається з матеріалів провадження та з самого вироку, суд не з'ясував належним чином, до яких подій ця розписка відноситься, оскільки в самій розписці узагальнено (без зазначення дат та інших обставин), йдеться про те, що ОСОБА_6 самовільно взяла з каси у ОСОБА_9 5000 грн, робила самовільні заявки та не оплачувала їх. Як зазначено вище, розписка датована 30 жовтня 2016 року.
З оскаржуваного вироку неможливо зрозуміти, на підставі яких доказів суд дійшов висновку про дату, час та обставини кримінальних правопорушень, у яких визнав винною ОСОБА_6 .
Свої висновки, в частині кваліфікації дій обвинуваченої, суд також не вмотивував належним чином.
Викладене свідчить про те, що суд не дотримався вимог ст.ст.370, 374 КПК України.
Допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У зв'язку з викладеним, оскаржуваний вирок суду не може бути визнаний законним та обґрунтованим, а тому, на підставі ст.ст.409, 412 КПК України, цей вирок підлягає безумовному скасуванню.
Враховуючи межі перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції, визначені у ст.404 КПК України, виправити ці недоліки при апеляційному розгляді не виявилося за можливе.
Тому, скасовуючи оскаржуваний вирок, колегія суддів вважає за необхідне, виходячи з загальних засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9 КПК України, призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене в даній ухвалі, розглянути провадження у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ретельно перевірити доводи обвинуваченої, заявлені на свій захист, всебічно, повно і об'єктивно дослідити обставини кримінального провадження та в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 410,412 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2018 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.1 ст.185, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4