Дата документу Справа № 320/7203/17
Єдиний унікальний №320/7203/17 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/778/753/18 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
20 вересня 2018 року місто Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, який має вишу освіту, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року, яким його визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 790,96 гривень та 989,60 гривень.
Застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишений без змін до набрання вироком законної сили.
Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду в частині призначеного йому покарання змінити, застосувати ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає, що суд не в повній мірі врахував дані про його особу, а саме те, що він свою вину визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, має вищу освіту, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував потерпілій матеріальну та моральну шкоду в розмірі 7500 гривень, за місцем проживання характеризується позитивно.
Згідно з вироком суду, 10 серпня 2017 року приблизно о 05 годині 45 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , шляхом підбору ключа, проник до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка є житлом.
Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись в приміщенні вищевказаної квартири до 06 години 45 хвилин 10 серпня 2017 року, ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_6 , таємно викрав майно ОСОБА_10 , а саме: ноутбук марки «Асеr», модель «Aspire 5250», в корпусі чорного кольору, серійний номер якого: LXRLVO6003024ACBD1601, з зарядним пристроєм до нього, загальною вартістю 5500 гривень: м'яку іграшку у вигляді собаки світло-коричневого кольору, вартістю 100 гривень; коробку цукерок марки «Rafaello», вагою 150 грам, вартістю 85 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 11,29 грами, в формі підвіски, що складається з трьох овальних секцій, вартістю 1500 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 2,1 грама, в формі бабки, вартістю 500 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 2,78 грами, в формі краплі, вартістю 600 гривень; каблучку, виготовлену зі срібла 925 проби, вагою 2, 57 грами, оздоблена камінням блакитного цирконію, вартістю 400 гривень; каблучку, виготовлену зі срібла 925 проби, вагою 2,24 грами, оздоблену камінням білого цирконію, вартістю-700 гривень; браслет, виготовлений із срібла 925 проби, вагою 0,84 грами, вартістю 100 гривень; рушник помаранчевого кольору, вартістю 200 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 9685 гривень.
Також, 10 серпня 2017 року приблизно о 05 годині 45 хвилин, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , шляхом підбору ключа, проник до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка є житлом. Продовжуючи свої злочинні дії, знаходячись в приміщенні вищевказаної квартири до 06 години 45 хвилин 10 серпня 2017 року, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_10 , а саме: ноутбук марки «Асеr», модель «Aspire 5250», в корпусі чорного кольору, серійний номер якого: LXRLVO6003024ACBD1601, з зарядним пристроєм до нього, загальною вартістю 5500 гривень: м'яку іграшку у вигляді собаки світло-коричневого кольору, вартістю 100 гривень; коробку цукерок марки «Rafaello», вагою 150 грам, вартістю 85 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 11,29 грами, в формі підвіски, що складається з трьох овальних секцій, вартістю 1500 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 2,1 грама, в формі бабки, вартістю 500 гривень; сережки, виготовлені зі срібла 925 проби, вагою 2,78 грами, в формі краплі, вартістю 600 гривень; каблучку, виготовлену зі срібла 925 проби, вагою 2, 57 грами, оздоблену камінням блакитного цирконію, вартістю 400 гривень; каблучку, виготовлену зі срібла 925 проби, вагою 2,24 грами, оздоблену камінням білого цирконію, вартістю 700 гривень; браслет, виготовлений із срібла 925 проби, вагою 0,84 грами, вартістю 100 гривень; рушник помаранчевого кольору, вартістю 200 гривень, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 9685 гривень.
Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги; прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку, засновані на доказах, досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених судом, і, на думку колегії суддів, є обґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред'явленого йому обвинувачення, у зв'язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювались.
Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.
Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
Відповідно до вимог п.1 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд врахував характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, відшкодував матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, але нижче від найнижчої межі, встановленої законом, тобто із застосуванням ст.69 КК України.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що суд взагалі не вмотивував свої висновки щодо неможливості виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, а лише послався на положення ст.65 КК України.
В той же час, згідно з матеріалами провадження, ОСОБА_6 характеризується виключно позитивно, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив один епізод кримінального правопорушення, яке хоч і відноситься до категорії тяжких, але від його вчинення тяжких наслідків не настало, обвинувачений відшкодував потерпілій завдану його діями шкоду та остання жодних претензій до нього не має, сприяв органу досудового розслідування і суду у встановлені істини у справі, має постійне місце проживання і міцні соціальні зв'язки, велику увагу приділяє вихованню і розвитку свого малолітнього сина.
Зазначені обставини наряду з іншими, які встановлені судом першої інстанції і вказані у вироку, свідчать про те, що ОСОБА_6 не відноситься до кола осіб, які уявляють підвищену суспільну небезпеку для суспільства, та виправлення яких без ізоляції від суспільства неможливе.
Отже, колегія суддів вважає, що будь-які перешкоди для застосування положень ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням відсутні, на що суд першої інстанції уваги не звернув та не застосував закон, який підлягає застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 і вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, тобто він може бути звільнений від призначеного покарання з випробуванням.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуваний вирок суду в частині призначеного покарання змінити, відповідно до положень ст.ст.407-409 КПК України, та на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Колегія суддів звертає увагу також і на те, що суд першої інстанції, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, двічі виклав фактичні обставини кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_6 .
Тому, з вироку підлягає виключенню дублювання формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, щодо ОСОБА_6 зі слів «…Також, 10 серпня 2017 року о 05 годині 45 хвилин...» по «…чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 9685 гривень...».
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2017 року, яким ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України, змінити в частині призначеного покарання.
Застосувати положення ст.75 КК України та обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного йому за вищевказаним вироком суду покарання - у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільнити з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду.
Виключити з вироку дублювання формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, щодо ОСОБА_6 зі слів «…Також, 10 серпня 2017 року о 05 годині 45 хвилин...» по «…чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 9685 гривень...».
У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4