iменем України
3/330/429/2018
Справа № 330/1728/18
"25" вересня 2018 р. Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Нестеренко Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Кирилівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області відносно: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, не працює, мешкає за адресою: с. Вербки, вул. Фрунзе, Дніпропетровської області, Павлоградського району, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП,
До Якимівського районного суду 20.08.2018 року до Якимівського районного суду Запорізької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч.1 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ГП № 645228 від 06.08.2018 року «06.08.2018 року о 16-50 годин у смт. Кирилівка по вулиці Коса Федотова біля б/в «Лагуна», гр. ОСОБА_1 здійснювала продаж промислових товарів (одяг, матраци, дитячі іграшки), тим самим займалась господарською діяльністю без дозвільних на те документів, а саме: не надала витяг з єдиного реєстру ПП, договір на право зайняття земельної ділянки, дозвіл селищної ради, тощо.». Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1ст.164 КУАП, а саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання та без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
В судове засідання правопорушник ОСОБА_1 не прибула, про причини неявки до суду не повідомила.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол Серії ГП № 645228 від 06.08.2018; копію протоколу; письмові пояснення ОСОБА_1; пояснення ОСОБА_2; пояснення ОСОБА_3 приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В ході судового розгляду справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП не встановлено обґрунтованість висунутого проти неї обвинувачення у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. Підставою для такого висновку суду служать досліджені письмові матеріали справи, які спростовують вчинення ОСОБА_1 зазначеного адміністративного правопорушення.
Щодо здійснення громадянкою ОСОБА_1 господарської діяльності шляхом продажу промислових товарів (одяг, матраци, дитячі іграшки), без дозвільних на те документів, а саме: не надала витяг з єдиного реєстру ПП, договір на право зайняття земельної ділянки, дозвіл селищної ради, тощо, жодних письмових доказів не надано. Не надані пояснення свідків, які підтвердили б факт продажу зазначених промислових товарів, шляхом здійснення господарської діяльності, пояснення покупців щодо оплати за зазначений товар із зазначенням розміру оплати за надану послугу, не зафіксований факт отримання прибутку від зазначеної підприємницької діяльності, систематичність виконуваних послуг, робіт, тощо.
Відповідно ч. 1 ст. 164 КпАП України передбачено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП, диспозиція якої передбачає «провадження господарської діяльності».
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У відповідності до ч. 2 ст. 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Ст. 42 Господарського Кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
В постанові Пленуму від 25.04.2003 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Таким чином, обов»язковою ознакою господарської діяльності є систематичність (не менш ніж три рази протягом одного календарного року). Однак, в протоколі не зазначено в який період часу здійснювала господарську діяльність особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, та чи була така діяльність систематичною. Як вбачається з протоколу, складеного відносно ОСОБА_1, в ньому фактично не зазначено місце вчинення правопорушення та суть правопорушення, оскільки в протоколі лише зазначено про здійснення ОСОБА_1 продаж промислових товарів, без зазначення конкретного місця здійснення даного виду діяльності. Крім того, в протоколі не зазначено свідків, які мали бути при складанні даного протоколу. Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, діяльності, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик, тобто відсутні ознаки здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності. Будь-яких доказів на підтвердження даних про те, що діяльність ОСОБА_1 була регулярною, постійною та суттєвою, як вимагає закон, суду не надано.
До протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП додано копія протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення двох осіб, однак цих доказів не достатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 займається господарською діяльністю систематично та отримує прибуток від перевезення пасажирів. В даному випадку матеріали адміністративної справи не містять відомостей, що вказують на систематичність дій, які інкримінуються ОСОБА_1, отже її дії не можуть вважатися господарською діяльністю.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 не вбачається складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому адміністративна справа відносно неї підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 247 п. 1 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст.247,254,256,280,283,285 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Запорізької області через Якимівський районний суд.
Суддя: Т.В. Нестеренко