вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"18" липня 2018 р. Справа№ 925/108/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 18.07.2018.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі № 925/108/18 (суддя: Скиба Г.М.) (повний текст складено 28.03.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради
про стягнення 3 798 439,95 грн. пені, інфляційних та 3% річних,
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради про стягнення заборгованості за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу №3323/15-КП-36 від 30.12.2014р. в розмірі 3 798 439,95 грн., в тому числі: 131 430,82 грн. 3% річних, 1 322 601,24 грн. інфляційних збитків, 2 344407,89 грн. пені та відшкодування судових витрат.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі № 925/108/18 в задоволенні позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 року у справі № 925/108/18 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи, а тому - підлягає скасуванню.
Апелянт вказує, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі 925/108/18.
Через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від представника КП теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради надійшов відзив з доказами, що підтверджують надіслання відзиву і доданих до нього доказів іншому учаснику справи.
У відзиві відповідач вказав на необґрунтованість апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2018 призначено розгляд справи на 20.06.2018.
20.06.2018 розгляд справи відкладено на 18.07.2018, з метою надання часу відповідачу для подання належних доказів наявності у Бунякіна М.М. повноважень представляти інтереси відповідача або направлення іншого повноважного представника.
Представники сторін у судове засідання 18.07.2018 з'явились та надали пояснення по суті спору.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (покупець) було укладено договір №3323/15-КП-36 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014р. (надалі - Договір), а також підписано також низку додаткових угод до нього.
На виконання умов Договору продавець передав у 2015р. покупцю природний газ на суму 26091592,90 грн., що також підтверджено актами приймання-передачі газу в період січня-грудня 2015р. та не заперечується сторонами (а.с. 39-50).
За умовами Договору - п. 6.1. - оплата газу здійснюється виключно грошовими коштами на умовах поточної оплати протягом місяця поставки газу.
Останній платіж відповідача за спожитий газ за договором №3323/15-КП-36 позивач отримав 30.03.2016р. (а.с. 55).
У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за газ позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача 131 430,82 грн. 3% річних, 1322 601,24 грн. інфляційних збитків, 2 344407,89 грн. пені, а всього 3 798 439,95 грн. боргу.
З наведеного вбачається, що між сторонами виникли та існували договірні відносини оплатної поставки газу (як різновид товару) на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
За правовою природою договір купівлі-продажу від 30.12.2014р. №3323/15-КП-36 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договір поставки від 30.12.2014р. №3323/15-КП-36 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Судом також враховано презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 Цивільного кодексу України). Дія договору припинена внаслідок його виконання.
Позивач в період з січня по грудень 2015р. включно здійснив поставку газу, а відповідач прийняв газ (як різновид товару) в об'ємі 3032555 м3 на суму 24279800,12 грн., в тому числі ПДВ - 4046633,37 грн., що підтверджується підписаними двосторонніми актами приймання - передачі газу:
- від 31 січня 2015р. - 639908 куб.м. газу на суму 4621159,61 грн. (а.с. 39);
- від 28 лютого 2015р. - 720413 куб.м. газу на суму 5026177,42 грн. (а.с. 40);
- від 31 березня 2015р. - 391818 куб.м. газу на суму 4268308,56 грн. (а.с. 41);
- від 30 квітня 2015р. - 128188 куб.м. газу на суму 1129695,20 грн. (а.с. 42);
- від 31 травня 2015р. - 90716 куб.м. газу на суму 756157,78 грн. (а.с. 43);
- від 30 червня 2015р. - 73054 куб.м. газу на суму 590159,44 грн. (а.с. 44);
- від 31 липня 2015р. - 75879 куб.м. газу на суму 612980,92 грн. (а.с. 45);
- від 31 серпня 2015р. - 63468 куб.м. газу на суму 512719,90 грн. (а.с. 46);
- від 30 вересня 2015р. - 72032 куб.м. газу на суму 581903,30 грн. (а.с. 47);
- від 31 жовтня 2015р. - 158915 куб.м. газу на суму 1283778,94 грн. (а.с. 48);
- від 30 листопада 2015р. - 314141 куб.м. газу на суму 2487627,29 грн. (а.с. 49);
- від 31 грудня 2015р. - 304023 куб.м. газу на суму 2409131,76 грн. (а.с. 50),
та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та вартості отриманого товару (газу) не заявлено.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж проведений відповідачем 30.03.2016р. (а.с. 55 - рух коштів по рахунку позивача).
У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання, позивач нарахував пеню, 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати за період з 17.02.2015р. по 30.03.2016р.
Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016р. №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016р., (надалі - Закон) законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» №2633-ІV від 02.06.2005р. теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується відповідними ліцензіями і спору в цій частині немає.
Частиною 1 статті 3 Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною 3 статті 7 названого Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії; цією нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Враховуючи наведене, відповідає нормам матеріального права висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо безпідставності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.03.2018 у справі № 925/108/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі № 925/108/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова