вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"05" вересня 2018 р. Справа№ 910/3257/18
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Тищенко О.В.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Подоляк Р.Ю.
за участю представників сторін: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.04.2018 (повний текст складено 07.05.2018)
у справі № 910/3257/18 (суддя: Спичак О.М.)
за позовом Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут»
про внесення змін до договору
Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» про внесення змін до договору №44-К від 19.12.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» та Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», виклавши п.п.1.2, 3.1 договору в редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на використання всіх вільних асигнувань в частині видатків для закупівлі майна для внутрівідомчої передачі щодо проведення розрахунків з відповідачем за поставлений товар, у зв'язку із чим виникла необхідність щодо внесення змін до договору №44-К від 19.12.2017р. Нормативно наявність підстав для внесення змін до договору позивачем обґрунтовано приписами ст.652 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі № 910/3257/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 року у справі № 910/3257/18 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підставою для скасування рішення суду скаржник вказує, що висновки які зробив суд під час розгляду справи не відповідають фактичним обставинам справи, суд не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи. Скаржник вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі 910/3257/18.
25.06.2018 від відповідача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скарги залишити без задоволення, а рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд справи №910/3257/18 призначено на 01.08.2018.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 відкладено розгляд справи № 910/3257/18 на 05.09.2018.
В судове засідання 05.09.2018 сторони своїх представників не направили, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача, відповідача за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» (продавець) та Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» (покупець) було укладено договір №44-К (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується у 2017 продати і відвантажити речове майно - тканину (ДК 021:2015:19240000-0 - Спеціальні тканини) в асортименті, кількостях та за цінами, зазначеними у специфікації (п.1.2 Договору), а покупець - забезпечити приймання та оплату товару згідно з умовами цього договору.
У п. 1.2 Договору сторонами погоджено специфікацію, згідно змісту якої продавець передає покупцю тканину для спецодягу коричневого кольору «Грета» саржевого переплетення (бавовна ?50%, поліефір ?50%) у кількості 50 000 метрів погонних, кінцевим строком поставки 28.12.2017, за ціною 68,64 грн. з урахуванням податку на додану вартість, загальною вартістю 3 432 000 грн.
Згідно п. 1.3 Договору обсяг закупівлі може бути зменшений залежно від фінансування видатків.
За умовами п. 3.1 Договору ціна договору становить 3 432 000 грн., в тому числі, податок на додану вартість - 572 000 грн. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки, передачі, податок на додану вартість, всі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
Розрахунок за Договором проводиться шляхом оплати товару покупцем до 31.12.2017 при наявності бюджетного фінансування, по факту поставки та з дати отримання товару на склад отримувача по мірі надходження бюджетних коштів на підставі належним чином оформлених накладних та рахунків-фактур продавця (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору кінцевий строк поставки товару не пізніше 28.12.2017.
Пунктом 5.3 Договору №44-К від 19.12.2017 визначено, що поставка товару здійснюється продавцем за заявкою покупця в упаковці, яка забезпечує збереження товару під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт та зберіганні, за адресою: м.Київ, вул.Святошинська, 27, Державна установа «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України». Товар поставляється відповідно до специфікації (п. 1.2 Договору) з дати видачі заявки покупцем. У разі відсутності заявки товар не поставляється.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (п.10.1 Договору).
Додатковою угодою №1 від 20.12.2017 сторонами було погоджено внесення змін до Договору №44-К від 19.12.2017 в частині визначення реквізитів покупця.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, 19.12.2018 сторонами було складено та підписано заявку на поставку товару за Договором на суму 3 432 000 грн.
21.12.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» було повідомлено покупця про готовність товару до передання покупцеві у належному місці.
Зі змісту наявних в матеріалах справи видаткових накладних та листа №979 від 29.12.2017 Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» вбачається, що продавцем було поставлено товар у відповідності до умов договору №44-К від 19.12.2017. При цьому, у вказаному листі позивачем вказано, що товар знаходиться на складі покупця за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 27, що узгоджується з п.5.3 договору №44-К від 19.12.2017.
До листа №979 від 29.12.2017 Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» додано, в тому числі, проект додаткової угоди №2 до Договору №44-К від 19.12.2017 стосовно внесення змін до п. п. 1.2, 3.1 договору, а саме зменшення ціни договору та загальної вартості товару до нуля.
У заяві №3 від 16.01.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» було висловлено відмову від внесення змін до діючих договорів та вимогу про належне виконання договірних зобов'язань.
Наразі, посилаючись на те, що 20.12.2017 Державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» отримано від департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України інформацію у формі витягу №1796 з реєстру змін №163 від 14.12.2017 та витягу №1898 з реєстру змін №172 від 19.12.2017 про зменшення фінансування за КЕКВ 2210 на 8946,5 тис. грн. та 31800 тис. грн. відповідно, та відмову відповідача у підписанні додаткової угоди до Договору №44-К від 19.12.2017 стосовно внесення змін до п. п. 1.2, 3.1 Договору, а саме зменшення ціни договору та загальної вартості товару до нуля, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як колегією суддів зазначалось вище, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність достатніх підстав для внесення змін до Договору №44-К від 19.12.2017. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що продавцем було виконано свій обов'язок з поставки товару покупцю на підставі вказаного правочину.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Одним зі способів захисту прав та законних інтересів є зміна правовідношення (п.6 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).
Такий спосіб захисту цивільних прав може бути пов'язаний з необхідністю змінити існуюче правовідношення.
Розглянувши апеляційну скаргу Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Отже, у разі якщо договір не припинив дію у встановленому законодавством порядку та зобов'язання прийняті сторонами не виконані, виконання зобов'язань має здійснюватись з дотриманням законодавства.
За приписами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За змістом ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частина четверта цієї статті визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, закон пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 27.02.2018 та від 04.04.2018 Верховного Суду по справах №927/764/17 та №916/545/17.
Колегія суддів зазначає, що всупереч обов'язку доказування, позивачем доказів існування всіх умов за наявності яких Договір №44-К від 19.12.2017 могло б бути змінено на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України до матеріалів справи не представлено. Зокрема, у даному випадку позивачем не доведено суду обставин того, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Щодо посилань позивача на зменшення бюджетного фінансування в якості підстави для внесення змін до договору, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1, 12 ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
У даному випадку колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних коштів, достатніх для виконання грошового зобов'язання за договором поставки, ніяким чином не є обставиною, наявність якої згідно ст. 652 Цивільного кодексу України могла б бути підставою для внесення змін до договору та не нівелює обов'язку покупця оплатити замовлений та поставлений продавцем товар.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20.03.2018 по справі №921/7/17-г/17.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що статтею 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно п. 10.1 Договору №44-К від 19.12.2017 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.
Доказів продовження сторонами строку дії вказаного правочину матеріали справи не містять.
Отже, виходячи з того, що станом на момент вирішення спору у справі строк дії Договору закінчився, внесення змін до Договору №44-К від 19.12.2017 є неправомірним та не відповідає чинному законодавству.
При цьому, колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу учасників справи на те, що системний аналіз норм ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов'язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно ст.599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.
Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрозбут» про внесення змін до договору №44-К від 19.12.2017.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» залишити - без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/325718 - без змін.
3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 28.09.2018.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді О.В. Тищенко
І.А. Іоннікова