ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 вересня 2018 року № 826/13983/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління
ДФС в Івано-Франківській області
про зобов'язання надати інформацію на запит та зобов'язання вчинити інші
дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) із адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач-1), Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2), третя особа - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - банк), у якому просила:
1) зобов'язати Національний банк України надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 20.07.2016 року, а в разі її відсутності провести перевірку Відділення Івано-Франківської філії ПАТ «Банк Форум» (Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Павла Тичини, 20) з питань списання дебіторської заборгованості за кредитним договором № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум» на підставі Постанови НБУ № 424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості»;
2) зобов'язати ДПІ в місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області здійснити наступні дії: письмово підтвердити чи спростувати виконання Банком Постанови № 424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» у відповідності до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-У списання дебіторської заборгованості за кредитним договором № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2017 року суддею Келебердою В.І. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017р. №7158 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» та згідно з п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015р. №25), адміністративну справу №826/13983/16 повторно розподілено на суддю Амельохіна В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 року суддею Амельохіним В.В. справу №826/13983/16 прийнято до свого провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідь відповідача-1 є протиправною та необґрунтованою, зазначає, що саме НБУ є розпорядником запитуваної інформації, незаконно її приховує та зобов'язаний запитувану інформацію надати позивачу. Крім того, позивач вважає, що відповідач-2 взагалі не надав обґрунтовану відповідь на запит та безпідставно не надав запитувану інформацію.
Відповідач-1 надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що позовні вимоги позивача про зобов'язання вчинити дії щодо надання інформації на запит та провести перевірку у банку з питань списання дебіторської заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки НБУ не є розпорядником інформації і не має документів, що підтверджують формування та використання банком резерву за кредитною заборгованістю позивача, окрім того зазначив, що підстави для проведення позапланової перевірки за зверненнями, запитами фізичних осіб у чинному законодавстві відсутні.
Відповідач-2 надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що відповідач-2 не визнає позовні вимоги в повному обсязі, не згодний з доводами викладеними в позовній заяві та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
Третя особа письмові пояснення на адміністративний позов до суду не надала.
11.12.2017 року ухвалено про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані документи та матеріали, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.07.2016 позивач звернулась із запитом про інформацію до відповідача-1, у якому просила: 1) повідомити чи сформовано ПАТ «Банк Форум» резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків саме за кредитним договором № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум»; 2) повідомити чи списано заборгованість Банком згідно Постанови НБУ № 424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» по кредитним договором № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум»; 3) повідомити чи повернуто Банком згідно Постанови НБУ № 424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» резервування Банку по кредитному договору № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Форум».
Крім того, 08.08.2016 позивач звернулась із запитом про інформацію до відповідача-2, у якому просила: письмово підтвердити чи спростувати виконання Банком Постанови № 424 від 13.09.2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості» у відповідності до п.п. 12.3.13 п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-У, списання дебіторської заборгованості по кредитному договору № 16/07/14-11-СL від 06 лютого 2007 року, укладеному між Позивачем та Банком.
22 серпня 2016 року своїм листом відповідач-1 надав позивачу відповідь на запит про інформацію від 20.07.2016 з посиланням на попередню відповідь від 19.10.2015, в якій повідомлялось позивача, що НБУ не є розпорядником інформації і не має документів, що підтверджують формування та використання банком резерву за кредитною заборгованістю позивача, вся інформація та документи, які стосуються кредитних правовідносин між банком та позивачем за кредитним договором знаходяться безпосередньо у ПАТ «Банк Форум».
17 серпня 2018 року листом відповідач-2 надав позивачу відповідь на запит про надання інформації від 08.08.2016, яким повідомив позивача, що податковим органом проводилась перевірка документальна позапланова перевірка Івано-Франківської філії акціонерного комерційного банку «Форум» за період з 01.10.2008 по 16.11.2010 та за результатами перевірки складено акт від 10.12.2010. Строк зберігання актів документальних перевірок 5 років. Івано-Франківську філію акціонерного комерційного банку «Форум» знято з обліку платника податків в ДПІ 04.04.2011. Законодавством не передбачено правових підстав для задоволення Вашого запиту в повному обсязі.
Виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частинами першою, четвертою та п'ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У позовній заяві позивач просить зобов'язати НБУ надати інформацію на запит позивача, а в разі її відсутності провести перевірку банку, з питань списання дебіторської заборгованості за кредитним договором на підставі Постанови НБУ №424 від 13 вересня 2010 року «Про затвердження Порядку формування банками резервів за кредитами і нарахованими за ними процентами та списання безнадійної заборгованості».
З матеріалів справи вбачається, що 06 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Форум Банк» був укладений кредитний договір № 16/07/14-11-СL, за яким банк повинен надати кошти в сумі 39 500,00 доларів США. для споживчих цілей.
У грудні 2010 року відповідач-1 розіслав банкам лист №40-511/5841-22084, яким рекомендував фінансовим установам списати безнадійну заборгованість до 30 грудня 2010 року. Лист направлений банкам на виконання Постанови №424, яка регулює процедуру списання безнадійної заборгованості.
Позивач посилається на те, що згідно пункту 3 Постанови №424 у разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.
Докази направлення третій особі та іншим банкам листа №40-511/5841-22084 у грудні 2010 року до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Позивач стверджує, що банк самостійно визнало борги позивача за кредитним договором як безнадійну заборгованість без повідомлення про це позивача, списало її за рахунок страхового резерву банку і отримало відшкодування від держави відповідно до підпункту 12.3.13 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Однак, докази списання заборгованості позивача за рахунок страхового резерву банку до суду не надано та в матеріалах справи відсутні, докази звернення позивача до ПАТ «Форум Банк» стосовно отримання інформації про списання заборгованості позивача до суду також не надано.
Як стверджує позивач, не дивлячись на списання заборгованості, ПАТ «Форум Банк» проводиться робота по стягненню з позивача заборгованості по кредитному договору, яка списана банком.
Проте, докази проведення ПАТ «Форум Банк» робіт по стягненню з позивача заборгованості до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Із позовної заяви позивача слідує, що вона вважає, що відповідач-1 є розпорядником інформації стосовно формування ПАТ «Форум Банк» резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків по кредитному договору та списання заборгованості ПАТ «Форум Банк» згідно Постанови №424 по кредитному договору.
Позивач у позовній заяві посилається на лист Національного банку України №40-511/5841-22084 від 13 вересня 2010 року.
Натомість, судом встановлено, що вищезазначений лист відповідач-1 носить рекомендаційний характер та не є нормативно-правовим актом НБУ, оскільки відповідно до статті 56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку.
Постанова Правління Національного банку України №424 від 13 вересня 2010 року регламентувала формування банками резервів, процедуру списання безнадійної заборгованості за рахунок резервів, відображення в бухгалтерському обліку формування резервів, однак жодним чином не регламентувала правовідносини між сторонами зобов'язання, зокрема сторонами Кредитних договорів.
Нормативною метою списання банками за рахунок сформованих резервів безнадійної заборгованості було відображення в бухгалтерському обліку реальної якості кредитного портфеля банків, поліпшення структури балансів банку та підвищення ліквідності банку.
Відповідно до статті 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Метою відображення в бухгалтерському обліку резервів та списання активів за рахунок таких резервів є надання користувачам фінансової звітності достовірної інформації щодо якості активів банку.
Правила та порядок відображення банками операцій в бухгалтерському обліку регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та статтею 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Пункт 1 Постанови №424 передбачав, що банк формує резерви (страхові резерви) за кредитами та нарахованими за ними процентами самостійно в розмірі та порядку, установлених Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06 липня 2000 року №279.
Згідно пункту 3 Постанови №424 передбачалось, що банк має право самостійно списати (відшкодувати) за рахунок резервів безнадійну заборгованість за кредитами позичальників-юридичних осіб, фінансова діяльність яких визначена як незадовільна, та позичальників-фізичних осіб, фінансовий стан яких визначено як нестабільний або незадовільний, за якою платежі за основним боргом та/або нарахованими доходами прострочені понад 90 днів та яка обліковується за окремими аналітичними рахунками з обліку безнадійної заборгованості. У разі списання безнадійної заборгованості за кредитами банк одночасно списує нараховані проценти за цими кредитами за рахунок сформованих резервів.
Пункт 4 Постанови №424 зазначав, що рішення про списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами приймається правлінням банку.
Відповідно до пункту 8 Постанови №424 списання безнадійної заборгованості за кредитами та нарахованими за ними процентами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Банк у період відповідно до законодавства України продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Отже, на підставі аналізу вищезазначених норм Постанови №424 суд приходить до висновку, що списання за рахунок резерву безнадійної заборгованості за кредитами не є підставою для припинення вимог банку до позичальника. Списання активу з балансу банку не встановлює, не змінює та не припиняє вимог кредитора до боржника за кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, який згідно з вимогами статті 19 Конституції України діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім того, згідно статті 55 Закону України «Про Національний банк України» головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.
Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.
Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків.
Резерви для покриття можливих фінансових ризиків, а також фонду гарантування вкладів громадян створюються за рахунок доходу до оподаткування відповідно до законодавства України.
Відтак, наведеними положеннями законодавства не передбачено, що відповідач-1 повинен володіти інформацією щодо списання банками безнадійної заборгованості позичальників, а встановлено лише, що відповідач-1 визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютних, відсоткових та інших ризиків банків, тобто здійснює нормативне регулювання такого списання та формування резервів. Обов'язок комерційних банків передавати інформацію про списання безнадійної заборгованості позивальників до Національного банку України чинним законодавством не передбачений.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача-1 щодо відсутності у Національного банку України інформації, запитуваної позивачем.
Таким чином, Національним банком України за результатом розгляду вищевказаного інформаційного запиту правомірно повідомлено позивача про відсутність запитуваної інформації.
Щодо проведення відповідачем-1 позапланової перевірки ПАТ «Форум Банк» необхідно зазначити наступне.
Здійснення інспекційних перевірок банків регулюється статтею 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року №276 (далі по тексту - Положення №276).
Відповідно до статті 71 Закону України «Про банки і банківську діяльність» перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав.
Відповідно до пункту 2.2 Положення №276 для складання планів інспекційних перевірок Національний банк аналізує, зокрема, звернення, скарги вкладників, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб.
Згідно з пунктом 1.8 Положення №276 Національний банк України має право прийняти рішення про проведення позапланової інспекційної перевірки за наявності обґрунтованих підстав.
Пункт 1.8 Положення №276 містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової інспекційної перевірки, серед яких підстави для проведення позапланової перевірки за зверненнями, запитами фізичних осіб відсутні.
Таким чином, проведення перевірки ПАТ «Форум Банк» за запитом позивача чинним законодавством не передбачено, як наслідок, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, необхідно зазначити, що у запиті позивача вимога про проведення перевірки ПАТ «Форум Банк» відсутня, отже, відповідач-1 правомірно не надав позивачу у відповіді на запит відповідь стосовно проведення перевірки ПАТ «Форум Банк».
Разом з тим, суд вважає, що в порядку статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» позивач не позбавлений права звернутися до ПАТ «Форум Банк» із запитом про надання інформації, щодо надання якої позивач звернувся до Національного банку України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки запитувана позивачем інформація у Національного банку України відсутня, відтак позовні вимоги до відповідача-1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог до відповідача-2 необхідно зазначити наступне.
Позивач стверджує, що відповідач-2 взагалі не надав належної відповіді на її запит.
Позивач стверджує, що відповідач-2 має інформацію, щодо стану рахунку клієнта у ПАТ «Форум Банк» і також за допомогою перевірки може дізнатись чи банк дотримується вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та дізнатись чи заборгованість позивача списана за рахунок страхового резерву банку.
Позивач зазначає, що у своєму запиті він просив не стільки надати інформацію, як просив вчинити активні дії, які полягали у тому, що потрібно було здійснити позапланову перевірку ПАТ «Форум Банк» з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 08.08.2016, але якщо дана перевірка проводилась то просилось надати копію відповідного акту чи надати інформацію з такого акту.
Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
В той же час, вичерпний перелік підстав проведення документальної позапланової перевірки наведений у ст. 78 ПК України, серед яких підстави для її проведення за зверненнями та запитами фізичних осіб відсутні.
Таким чином, підстава позапланової перевірки суб'єкта господарювання за запитом фізичної особи чинним законодавством не передбачена.
Разом з тим, суд звертає увагу, що із запиту на інформацію не вбачається, що позивачем ставилася вимога до відповідача-2 про проведення позапланової перевірки АТ банку, як наслідок позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю.
Згідно підпункту 21.1.6 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач-2 правомірно відмовив позивачу у наданні інформації на запит, відтак позовні вимоги до відповідача-2 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя В.В. Амельохін
Судді: І.А. Качур
В.І. Келеберда