Апеляційний суд Житомирської області
Справа №2-95/12 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 5 Доповідач Шевчук А. М.
27 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Микитюк О.Ю., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №2-95/12 за позовом ОСОБА_1 до Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2, про встановлення факту володіння майном, фактів прийняття спадщини, визнання права власності на будинок у порядку спадкування
та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: ОСОБА_1, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомирі,
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2. Із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04 травня 2012 року, просив: встановити факт володіння ОСОБА_4 ? частиною житлового будинку №2 по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області; встановити факт прийняття ним після смерті матері ОСОБА_5, спадкового майна у вигляді ? частини будинку №2 по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області; встановити факт прийняття ним після смерті його тітки ОСОБА_4 спадкового майна у вигляді ? частини будинку №2 по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області; визнати за ним право власності на будинок №2 по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування (а.с.101-105).
Свої вимоги обґрунтовував тим, що вищезазначений будинок побудований його матір'ю ОСОБА_5 та тіткою ОСОБА_4. Мати оформила право власності на 1/2 частину спірного будинку, а тітка не встигла це зробити. На час смерті матері, яка померла 16 грудня 1994 року, він проживав у спадковому будинку, поховав матір та здійснював догляд за будинком, обробляв земельну ділянку, але до нотаріальної контори в шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини не звернувся. Мати 17 липня 1984 року заповіла належну їй частину будинку доньці (його сестрі) ОСОБА_6, яка спадщину не прийняла, а тому він одержав право на спадкування за законом як спадкоємець першої черги.
У лютому 2012 року позовну заяву подав ОСОБА_2 до Денишівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: ОСОБА_1 (а.с.61-63). Просив: встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6 (його матір'ю), що відкрилася після смерті ОСОБА_5 (його бабусі); визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку №2, який знаходиться по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області в порядку спадкування (а.с.61-63).
Вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_5 (його бабуся) 17 липня 1984 року заповіла належну їй 1/2 частину спірного будинку його матері. Його бабуся померла 16 грудня 1994 року, а його мати померла 15 червня 2004 року. Факт прийняття матір'ю спадщини після смерті бабусі підтверджується довідкою сільської ради.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 на ? частину житлового будинку та надвірних будівель №2, що знаходяться по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області. Визнано право власності за ОСОБА_1 на ? частину житлового будинку та надвірних будівель №2, що знаходяться по вул. Нагірній в селі Дениші Житомирського району Житомирської області. У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю (а.с.175а-177).
Додатковим рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2013 року за позовом ОСОБА_1 встановлено факт володіння ОСОБА_4 ? частиною житлового будинку №2 по вул. Нагірній в селі Дениші, Житомирського району Житомирської області (а.с.194-195).
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 23 травня 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року залишено без змін (а.с.277-278).
У січні 2018 року рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Посилаючись у скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог відмовити. ОСОБА_3 наголошує на тому, що ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2017 року він притягнутий як відповідач у цивільній справі №278/2742/16-ц за позовом ОСОБА_1 про витребування належної йому (ОСОБА_3А.) на праві власності земельної ділянки по вул. Нагірній,2, в селі Дениші Житомирського району Житомирської області. Як на підставу своїх вимог у цій справі ОСОБА_1 посилається на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року про визнання за ним (ОСОБА_1М.) права власності на ? частину будинку за цією ж адресою по вул. Нагірній,2, у селі Дениші, на підставі якого у 2014 році за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на частину будинку в державному реєстрі речових прав. Отже, порушується його (ОСОБА_3А.) право власності на земельну ділянку, а суд вирішив питання про його права та інтереси без його участі.
Окрім того, у апеляційній скарзі зазначається про те, що незалучення ОСОБА_3 до участі у справі перешкодило суду встановити дійсні обставини справи, які мають значення для правильного її розгляду. Зокрема, суд не досліджував обставину відсутності спірного будинку в 2007-2008 роках на земельній ділянці по вул. Нагірній, 2 в с. Дениші, що належить йому на праві власності. При купівлі 22 березня 2008 року даної земельної ділянки вона була вільна від забудов. Попередній власник земельної ділянки ОСОБА_7 також купувала 25 грудня 2007 року дану земельну ділянку як вільну від забудов. Власник спірного будинку ОСОБА_5 померла у 1994 році, але після її смерті невідомі особи отримали на її ім'я свідоцтво про право власності на будинок від 01 червня 1999 року, на підставі якого реєструвалися дублікати, але при цьому інвентаризація органами БТІ не проводилася і наявність будинку не перевірялася. В останньому технічному паспорті на будинок вказується, що він 1941 року забудови та покритий соломою. З часу смерті матері ОСОБА_1 у будинку ніхто не проживав, ОСОБА_1 майном померлої не опікувався, а тому станом на 2007 рік будинок його матері по вул. Нагірній,2 у селі Дениші був фізично знищений та перестав існувати як об'єкт права власності на час розгляду даного спору. Оскільки земельна ділянка не була приватизована, то вона не могла бути успадкована позивачем, а тому могла бути виділена органом місцевого самоврядування іншим особам, оскільки була вільна від забудов.
ОСОБА_1 подав заперечення на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зокрема посилається на те, що рішення не порушує прав ОСОБА_3, оскільки він не є претендентом на спадкове майно і не є законним набувачем права власності на земельну ділянку за адресою: село Дениші, вул. Нагірна,2.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається із матеріалів справи рішенням Денишівської сільської ради від 08 червня 2007 року ОСОБА_8 виділена земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства в селі Дениші по вул.Нагірна,2, площею 0,25 га (а.с.296), а рішенням Денишівської сільської ради від 22 червня 2007 року земельну ділянку в селі Дениші по вул. Нагірна,2, площею 0,25 га, передано ОСОБА_8 у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (обставини встановлені постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року в справі №278/2742/16-ц).
ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №784780, зареєстрований 02 серпня 2007 року Житомирським районним відділом Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за №010720900093 (а.с.297). Кадастровий номер земельної ділянки 1822082200:03:001:0241, адреса місця розташування - село Дениші, вул. Нагірна №2.
Згідно з договором купівлі-продажу від 25 грудня 2007 року ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 2 500 кв.м із кадастровим номером 1822082200:03:001:0241, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, вул. Нагірна,2 (обставина встановлена постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року в справі №278/2742/16-ц).
Довідкою Денишівської сільської ради від 19 березня 2008 року підтверджується, що в с. Дениші по вул. Нагірній,2 на земельній ділянці площею 025 га, яка належить ОСОБА_7, забудови відсутні (а.с.327).
ОСОБА_7 20 березня 2008 року отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №151222, який виданий відділом земельних ресурсів у Житомирському районі та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010820900039.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 березня 2008 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2 500 кв.м., яка розташована за адресою: село Дениші Житомирського району Житомирської області, вул. Нагірна, №2, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, із кадастровим номером 1822082200:03:001:0241 (а.с.324-326).
У пункті 6.1 вищевказаного договору купівлі-продажу, який у встановленому законом порядку не визнано недійсним вцілому або у його окремій частині, прописано, що земельна ділянка вільна від будівель та споруд.
07 серпня 2009 року на підставі вказаного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯЖ №930817 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирській район, вул. Нагірна,2 (обставина встановлена постановою Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року в справі №278/2742/16-ц). У матеріалах справи відсутні докази визнання даного державного акта у встановленому законом порядку недійсним, отже ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, яка розташована в селі Дениші по вул. Нагірній,2.
ОСОБА_1 на праві приватної власності в порядку спадкування належить ? частина житлового будинку за адресою: Житомирська область, Житомирській район, село Дениші, вул. Нагірна,2 (а.с.323). Підстава виникнення права власності - рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року в справі №2-95/12.
До спадкоємців житлового будинку інших будівель та споруд переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, та яка необхідна для їх обслуговування.
Отже, на час вирішення спору в даній справі ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку за адресою: село Дениші, вул. Нагірна,2, але суд першої інстанції, не залучивши останнього до участі у справі, визнав за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку та надвірних споруд за тією ж адресою: село Дениші, вул. Нагірна,2, внаслідок чого у ОСОБА_1 виникло право власності та останній звернувся із позовом до ОСОБА_3 про витребування майна.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 наголошує на тому, що у 2007-2008 роках ніякого будинку на спірній земельній ділянці не було.
За таких обставин, права ОСОБА_3 порушуються рішенням, що оскаржується, а тому він повинен був бути залученим до участі в справі, що судом першої інстанції зроблено не було.
Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст.3 ЦК України є одним із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Підставою для скасування рішення, що оскаржується, відповідно до ст.376 ЦПК України є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягає у прийнятті судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі в справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Із огляду на вищевикладене, рішення та додаткове рішення суду скасовуються і постановлюється нове судове рішення, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовляється у задоволенні їх позовів.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 січня 2013 року та додаткове рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 лютого 2013 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні їх позовів.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 30 вересня 2018 року.