номер провадження справи 27/55/18
30.08.2018 Справа № 908/864/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача: Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907)
про стягнення 9 353 100 грн. 26 коп.
за участю за участю
представника позивача: ОСОБА_2, дов. № 14-66 від 14.04.2017 р.
представник відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 16.01.2018 р.
08.05.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» про стягнення 4 424 068 грн. 79 коп. пені, 1 153 797 грн. 99 коп. 3 % річних, 3 775 233 грн. 48 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2018 р., справу № 908/864/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 10.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/864/18, присвоєно справі номер провадження 27/55/18 та призначено підготовче засідання на 30.05.2018 р.
Справа № 908/864/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
29.05.2018 р. відповідачем на поштову адресу суду надіслано заперечення № 294 від 23.05.2018 р. (вх. № 08-08/9699/18 від 29.05.2018 р.) на позовну заяву про стягнення інфляційних витрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання. Просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 99%.
30.05.2018 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/864/18.
Ухвалою суду від 30.05.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, у зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, а також необхідністю витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору, підготовче засідання у справі було відкладено на 26.06.2018 р.
05.06.2018 р. позивач надіслав на адресу господарського суду відповідь на заперечення відповідача (вх. № 08-08/10232/18 - міститься в матеріалах справи), відповідно до якого заперечив проти зменшення суми пені.
Відповідач надав суду уточнені заперечення № 341 від 12.06.2018 р. (вх. № 08-08/10605/18 від 12.06.2018 р.) на позовну заяву, відповідно до яких вважає, що заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, тому заперечує проти нарахованих штрафних санкцій. Просить суд у разі задоволення вимог позивача зменшити нараховану позивачем суму пені на 99 %.
25.06.2018 р. представник відповідача надав відзив на відповідь позивача, підтримав позицію викладену у письмових запереченнях на позовну заяву № 294 від 23.05.2018 р. (вх. № 08-08/9699/18).
Ухвалою суду від 07.07.2018 р. судом продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів до 08.08.2018 р., відкладено підготовче засідання на 08 серпня 2018 р.
09.07.2018 р. від позивача до суду надійшла відповідь вх. № 08-08/12364/18 на уточнене заперечення, відповідно до якої зазначено, що нормами законодавства не врегульоване питання впливу спільних протокольних рішень на порядок та умови розрахунків, в той же час, уклавши Договір сторони в тому числі врегулювали і питання впливу спільних протокольних рішень на двосторонні відносини, тим самим у добровільному порядку взявши на себе зобов'язання з його дотримання.
Відповідач надіслав на адресу суду клопотання б/н від 07.08.2018 р. (вх. № 08-08/14210/08 від 08.08.2018 р.) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів у справі.
Ухвалою суду від 08.08.2018 р. на підставі ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 30.08.2018 р.
Від відповідача 30.08.2018 р. надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання судовим рішенням у справі № 826/9959/18 законної сили.
Відповідач обґрунтовує клопотання тим, що окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження № 826/9959/18 за позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 853 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій», відповідач вважає, що результат розгляду окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/9959/18 впливає на розгляд справи № 908/864/18, а висновок суду має первісний та преюдиційний характер відносно даної справи.
Суд надав можливість представнику позивачу висловити свою думку, з приводу вищевказаного клопотання щодо зупинення провадження у справі. Представник позивача заперечив проти зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України встановлено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема, пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Судом встановлено, що рішення у справі № 826/9959/18 за позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» до Кабінету Міністрів України, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 р. № 853 «Про внесення змін до пункту 20 Примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу зі спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій» не впливає на розгляд даної справи, оскільки докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом даного судового розгляду.
У судовому засіданні 30.08.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
30.08.2018 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
30.08.2018 р. представник відповідача в засіданні суду заперечив проти задоволення позовних вимог, а в разі задоволення судом позову просить зменшити розмір пені на 99 %.
В засіданні суду 30.08.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 30.08.2018 р., на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
22.08.2016 р. між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Дочірним підприємством «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (покупець) укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 16-435-Н (договір).
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти його на умовах цього договору.
Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності) і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 334 656 080,44 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що надані згідно додатку 5 до цього позову.
Пунктом 6.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2016 сторони погодили, що відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачем пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількість днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючи актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойка, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 дня, що відраховується з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Свої зобов'язання за договором Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконало повністю, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які містяться в матеріалах справи, а саме: від 31.10.2016 на суму 31729823 грн. 16 коп., від 30.11.2016 на суму 49608945 грн. 88 коп., від 31.12.2016 на суму 72509650 грн. 63 коп., від 31.01.2017 на суму 73975739 грн. 45 коп., від 28.02.2017 на суму 64711848 грн. 78 коп., від 31.03.2017 на суму 42120072 грн. 54 коп. ОСОБА_4 підписані уповноваженими особами, скріплені печатками підприємств з обох сторін та відповідно до п. 6.1 договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами по договору.
Однак, вказана в актах сума відповідачем сплачена з порушенням встановленого договором строку.
Таким чином, за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором позивачем нараховано відповідачу суму пені в розмірі 4424068 грн. 79 коп., 3 % річних в розмірі 1153797 грн. 99 коп. та втрат від інфляції в розмірі 3775233 грн. 48 коп.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив фактичний розрахунок за природний газ із порушенням строків встановлених договором. Оплати, у тому числі на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, підтверджуються випискою позивача по операціям з відповідачем за період з 01.10.2016 р. по 31.01.2018 р.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції за загальний період з лютого 2017 р. по березень 2017 р. в розмірі 3775233 грн. 48 коп., 3% річних за загальний період з 26.11.2016 р. по 27.02.2017 р. в розмірі 1153797 грн. 99 коп. (по кожному акту окремо).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заявлені обґрунтовано.
До стягнення з відповідача належить сума втрат від інфляції за загальний період з лютого 2017 р. по березень 2017 р. в розмірі 3775233 грн. 48 коп. та 3% річних за загальний період з 26.11.2016 р. по 27.02.2017 р. в розмірі 1153797 грн. 99 коп.
У зв'язку з порушення відповідачем строків оплати, позивачем заявлено до стягнення 4424068 грн. 79 коп. пені за загальний період з 26.11.2016 р. по 27.02.2017 р. (по кожному акту окремо).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 28.10.2016 р. встановлено, що в разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що заявлена до стягнення сума пені є обґрунтованою і тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в межах розміру заявлених позовних вимоги в сумі 4424068 грн. 79 коп. пені за загальний період з 26.11.2016 р. по 27.02.2017 р.
Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що перерахування грошових коштів на погашення заборгованості за договором відбувалось на підставі спільних протокольних рішень за процедурою, визначеною постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», яким сторони змінили порядок взаєморозрахунків за природний газ, затверджений постановою КМУ № 20 від 11.01.2005, а тому відсутні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат не приймається до уваги, оскільки, дослідивши матеріали справи, зокрема, виписку по операціям по підприємству відповідача, розрахунки позивача та відповідача, беручі до уваги пояснення сторін, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування сум пені, 3 % річних та втрат від інфляції на заборгованість, що погашалась власними коштами відповідача, а сума сплаченої заборгованості саме за спільними протокольними рішеннями до розрахунку штрафних санкцій позивачем не враховувалась.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що діяльність відповідача є виключно торгівля газом через місцеві локальні трубопроводи на території м. Мелітополь; відповідач має спеціальний статус на якого покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, комунально-побутовим споживачам, релігійним організаціям; відповідач погасив заборгованість в добровільному порядку, причиною неналежного виконання зобов'язань відповідача за договором є несвоєчасність розрахунків населення за спожитий природний газ; заборгованість держави по пільгам та субсидіям перед відповідачем станом на дату надання інформації складає 139760137 грн. 91 коп., заборгованість населення за спожитий природний газ станом на травень 2018 р. складає 28940040 грн. 56 коп., відповідач не має інших джерел погашення заборгованості ніж її стягнення з контрагентів в судовому порядку.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати природного газу за договором покладалися саме на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є приватним підприємством і відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір купівлі-продажу природного газу, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків, у тому числі у випадку підписання спільних протокольних рішень про порядок взаємних розрахунків, та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Умовами договору № 16-435-Н не передбачено будь-якої залежності між розрахунками за отриманий газ та розрахунками кінцевих споживачів.
Відповідачем не надано жодного з доказів проведення роботи зі стягнення у судовому /позасудовому порядку заборгованості з контрагентів, стягнення заборгованості з держави розміру недоотриманих субвенцій.
Відповідачем не надано належних документальних доказів щодо свого фінансового стану, наявності та руху коштів на рахунках підприємства тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, той факт, що більша частина вартості придбаного відповідачем природного газу мала бути компенсована за рахунок відшкодування державою сум пільг та субсидій, не звільняє відповідача від обов'язку з оплати придбаного природного газу, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів у економіці держави, розглянувши подані документи, враховуючи співрозмірність заявленої суми пені до суми простроченої заборгованості, ступінь вини відповідача та приймаючи до уваги період заборгованості, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені на 99 %.
Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є підприємством державного сектору економіки і об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави.
Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї держави Україна.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 140296 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Газ Мелітополя» Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72313 Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 4 424 068 (чотири мільйони чотириста двадцять чотири тисячі шістдесят вісім) грн. 79 коп. пені, 3 775 233 (три мільйони сімсот сімдесят п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 48 коп. втрат від інфляції, 1 153 797 (один мільйон сто п'ятдесят три тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 99 коп. 3% річних, 140 296 (сто сорок тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 07.09.2018.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова