номер провадження справи 27/58/18
04.09.2018 Справа № 908/927/18
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи
За позовом: Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 38983006)
про стягнення 63 695 грн. 10 коп.
за участю представників
позивача: ОСОБА_2, дов. № 01/03-20/00380 від 12.02.2018 р.
відповідача: ОСОБА_3, дов. № 35 від 22.09.2017 р.
17.05.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” 63 695 грн. 10 коп. суми збитків.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2018 р., справу № 908/927/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 18.05.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/927/18, присвоєно справі номер провадження 27/58/18 та призначено підготовче судове засідання на 18.06.2018 р.
Справа № 908/927/18 розглядається за правилами загального позовного провадження.
18.06.2018 р. у підготовчому засіданні, відповідно до ст. 183 ГПК України, оголошувалась перерва до 09.07.2018 р.
Ухвалою суду від 09.07.2018 р., відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів, на підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено та призначено на 09.08.2018 р.
У підготовчому засіданні 09.08.2018 р. представники сторін звернулись до суду з письмовою спільною заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Заяву представників сторін в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.
09.08.2018 р. суд перейшов до розгляду справи 908/927/18 по суті.
Ухвалою суду від 09.08.2018 р., підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Оголошено перерву в порядку статті 216 ГПК України, з метою надання оригіналів доказів для дослідження судом на підставі статті 210 ГПК України до 04.09.2018 р.
У судовому засіданні 04.09.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
04.09.2018 р. представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, на підставах викладених у позовні заяві та у відповіді на відзив, який надійшов до суду 18.06.2018 р. (міститься в матеріалах справи). Підставою для звернення з позовом до суду позивач зазначив, що Інспекцією держаного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області 21.02.2014 р. зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єктів будівництва «Цех № 2. Капітальний ремонт КГО. Ремонт та відновлення будівельних конструкцій будівлі КГО; за адресою: вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600». Код об'єкту будівництва - 1251.2. За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - будівлі підприємств чорної металургії. Замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”. 08.07.2014 за № ЗП 143141840684 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідач не взяв участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перерахував до місцевого бюджету міста Запоріжжя кошти пайової участі. Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі в сумі 63 695 грн. 10 коп.
04.09.2018 р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог, щодо стягнення 63 695 грн. 10 коп. збитків, просить суд у позові відмовити, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 07.06.2018 р. (міститься в матеріалах справи).
В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач не здійснював будівництво з забудовою нової земельної ділянки, а отже не є замовником будівництва у розумінні імперативних норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Як вбачається з Декларації - згідно п. 27 "Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються" - даний об'єкт не потребує містобудівних умов та обмежень. Відповідач вважає, що він здійснював капітальний ремонт без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаменту та без забудови нової земельної ділянки, а отже ТОВ "ЗТМК" не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" і у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайовий внесок, що виключає ознаки протиправності дій у поведінці відповідача. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами складу цивільного правопорушення. Враховуючи відсутність між сторонами договірних зобов'язань, недоведеність протиправності поведінки у діях відповідача (відповідач не є замовником будівництва) та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача та неотриманням позивачем коштів (враховуючи, що позивачем не вживалися заходи щодо одержання упущеної вигоди (пайового внеску), шляхом звернення до відповідача з пропозицією про укладення відповідного договору, та в судовому порядку шляхом спонукання відповідача до укладення договору), повний склад цивільного правопорушення є недоведеним. Позивачем не надано належного в розумінні ст.ст. 13, 73, 74, 76, 78, 79 ГПК України обґрунтування заявленого до стягнення розміру збитків та визначення правового походження зазначених збитків.
В засіданні суду 04.09.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 04.09.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд
21.02.2014 р. Інспекцією держаного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єктів будівництва «Цех № 2. Капітальний ремонт КГО. Ремонт та відновлення будівельних конструкцій будівлі КГО; за адресою: вул. Теплична, буд. 18, м. Запоріжжя, 69600». Код об'єкту будівництва - 1251.2. За Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - будівлі підприємств чорної металургії. Замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”.
08.07.2014 р. за № ЗП 143141840684 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Керуючись ЦК України, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Про регулювання містобудівної діяльності” та з метою забезпечення розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, двадцять дев'ятою сесією шостого скликання Запорізької міської ради 24.12.12 р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя”, яким затверджено Порядок залучення розрахунку розміру використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (п. 1) та затверджено форму договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (п. 2).
19.01.2013 р. рішення № 77 оприлюднене в офіційному виданні Запорізької міської ради газеті - «Запорозька СІЧ».
В пунктах 1.4, 1.5 Порядку закріплено обов'язок замовника взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя шляхом перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя.
Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Отже, відповідач не виконав встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенням № 77 зобов'язання і не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя. Кошти пайової участі на створення та розвиток інфраструктури міста Запоріжжя відповідачем до місцевого бюджету не перераховані.
Порушення вимог закону є протиправною поведінкою відповідача.
Статтею 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” унормовано, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40). … Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому, не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5 ст. 40 Закону).
До пайової участі (ч. 4 ст. 40 Закону № 3038-VІ) у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: 1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; 2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; 3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; 4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 кв. метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; 5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; 6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури; 7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу (357-2010-п), за рахунок коштів інвесторів; 9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); 10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Згідно із ч. 5 ст. 40 вказаного Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.
Частиною 6 ст. 40 Закону № 3038-VІ унормовано, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Органам місцевого самоврядування (ч. 7 ст. 40 Закону № 3038-VІ) забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у т.ч. здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у т.ч. шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону.
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 Закону № 3038-VІ, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населенного пункту визначається протягом 10 - ти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.
Договір про пайову участь (ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VІ) у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - строк встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною обов'язку щодо звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.
Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населенного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватись виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту(ч. 10 ст. 40 Закону № 3038-VІ).
Відповідно до п. 2.1 Порядку величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя визначається у договорі про участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, укладеному з виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в особі міського голови, відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та не може перевищувати граничний розмірі пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.
Згідно п. 2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим Порядком відрахувань становить:
- для нежитлових будівель та споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Пунктом 2.7 Порядку унормовано, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації виконавчим комітетом звернення замовника про укладення договору про пайову участь замовників у створені інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Згідно із п. 3.3 Порядку, замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.
Відповідно до п. 3.6. вказаного Порядку, договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (Договір про пайову участь) укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Обов'язок укласти договір про пайову участь у відповідача виник з 21.02.2014 р., тобто з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Пунктом 3.7. Порядку визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури, розрахована на основі нормативів для одиниці створеної потужності, може бути уточнена шляхом проведення розрахунку пайової участі з урахуванням фактичної загальної кошторисної вартості будівництва. Внесення змін до розрахунку величини пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста оформлюється шляхом укладання додаткової угоди.
Згідно п. 4.1 Порядку, кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається Договором.
Розділом 5 Порядку визначені умови звільнення від сплати участі у розвитку інфраструктури міста ...
Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі, що послугувало для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності у діях відповідача у справі № 908/927/18 усіх елементів складу цивільного правопорушення суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (ЦК України) збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно із статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.
Статтею 224 ГК України, яка кореспондується із статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На кредитора покладено обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. ст. 614, 623 ЦК України).
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені ст. 1166 ЦК України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2).
Отже, відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини боржника.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством (ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”) обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.
Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.
При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Відповідач не взяв участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перерахував до місцевого бюджету міста Запоріжжя кошти пайової участі.
Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі.
Обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні та розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язковими в силу закону.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” є замовником будівництва об'єкту в розумінні імперативних норм Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності».
Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 № 3038-VI та Порядком № 77 встановлено, що саме на замовника покладено обов'язок укладення договору про пайову участь і сплати відповідних коштів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, зокрема, передбачає будівництво об'єктів.
Згідно з положеннями статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» до будівництва об'єкта архітектури належить нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт.
Імперативна норма статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зобов'язує взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Замовник, який має намір щодо забудови.
3 огляду на зазначене, капітальний ремонт об'єкта будівництва є будівництвом об'єкта і є забудовою території.
ТОВ «ЗТМК» є юридичною особою, яка мала намір та здійснила забудову території шляхом проведення капітального ремонту об'єкту будівництва.
Таким чином, відповідач є замовником будівництва, на якого поширюються вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Обов'язок прийняти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя у відповідача виник з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - 21.02.2014 р.
Відповідач зобов'язаний, як замовник будівництва, взяти участь у створенні та розвитку інфраструктури міста шляхом перерахування коштів пайової участі.
Статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Одночасно, в частині 3 вказаної норми зазначається, що перелік об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Таким чином, вимогами законодавства передбачено будівництво об'єктів, для проектування яких отримання містобудівних умов та обмежень є обов'язковим, так і будівництво об'єктів, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.
Згідно з пунктом 27 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.07.2011 № 109, для здійснення капітального ремонту будівель і споруд містобудівні умови та обмеження не надаються.
Вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» поширюються на замовників, які здійснили будівництво об'єктів, для проектування, яких отримання містобудівних умови та обмеження є обов'язковим, так і на тих замовників, які здійснили будівництво об'єктів, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються.
Невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов'язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовниками будівництва, що виконали свій обов'язок згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Отже, відповідач не обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування ним збитків Запорізькій міській раді у розмірі коштів пайової участі.
З огляду на зазначене, не укладення відповідачем договору про пайову участь є наслідком його протиправної поведінки та ухиленням від виконання приписів імперативної норми статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Як зазначалося вище, згідно п. 2.2 Порядку розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя з урахуванням інших передбачених цим Порядком відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд - 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Таким чином, збитки у вигляді упущеної вигоди, завдані територіальній громаді міста Запоріжжя дорівнюють величині пайової участі, яка мала бути сплачена відповідачем відповідно до вимог містобудівного законодавства України, розрахована в Порядку, а саме 10% кошторисної вартості об'єкта будівництва.
Згідно з пунктом 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 08.07.2014 р. за № ЗП 143141840684, становить 636 951 грн. 00 коп.
Розрахунок величини пайової участі, яка дорівнює величині збитків, завданих в наслідок не прийняття пайової участі, здійснюється на підставі даних про кошторисну вартість будівництва об'єкту, зазначену замовником, згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами за формулою: ПУ - (ЗКВБ - Вз - Вбм - Вім) х 10%, де: ПУ - пайова участь, грн.; ЗКВБ - загальна кошторисна вартість будівництва, грн.; Вз - витрати, пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки, грн.; Вбм - витрати, пов'язані зі звільненням будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, грн.; Вім - витрати на влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, грн.; 10 % - розмір пайової участі від загальної вартості будівництва, визначений згідно з Порядком.
Відповідно до розрахунку величина збитків за неприйняття пайової участі у розвитку інфраструктури міста Запоріжжя становить: ПУ = 636 951,00 грн. х 10 % = 63 695,10 грн., де: ЗКВБ = 636 951,00 грн.; Вз = 0 грн.; Вбм = 0 грн.; Вім = 0 грн.
В статті 13 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.
Згідно з частиною 1 статті 691 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів, зокрема, належать надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів (визначені в частині першій статті 71 цього Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів, зокрема, включають кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з частиною 2 статті 77 Бюджетного кодексу України місцеві бюджети затверджуються рішенням відповідної місцевої ради на наступний бюджетний період.
Таким чином, в рішенні Запорізької міської ради про бюджет міста на відповідний рік передбачаються, в тому числі, надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, отримані відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною 7 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції від 19.09.2013) встановлювався обов'язок замовника протягом семи календарних днів з дня реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або з дня набуття права на виконання будівельних робіт письмово поінформувати виконавчий орган міської ради за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт.
Однак, відповідач всупереч вимогам законодавства не виконав вказаного обов'язку та не повідомив про реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт.
Таким чином, в 2014 році (на момент здійснення відповідачем забудови земельної ділянки у місті Запоріжжі) позивач не знав про початок виконання відповідачем будівельних робіт та не мав змоги запланувати надходження коштів пайової участі від ТОВ «ЗТМК» до бюджету розвитку міста.
З викладеного слідує, що територіальна громада м. Запоріжжя могла реально одержати і не отримала дохід в розмірі 63 695 грн. 10 коп.
Таким чином, територіальній громаді м. Запоріжжя завдано збитків в розмірі 63 695 грн. 10 коп.
В діях відповідача наявний другий елемент складу цивільного правопорушення - збитки.
Обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту встановлено в статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Порядок участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначено в рішенні № 77.
Відповідачем не прийнято участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя. Неприйняття участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя є протиправною поведінкою відповідача.
Невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя є збитками, тобто об'єктивним зменшенням майнових благ територіальної громади міста Запоріжжя. Територіальній громаді міста Запоріжжя протиправними діями відповідача завдано збитків в розмірі 63 695 грн. 10 коп.
Наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Територіальна громада міста Запоріжжя могла реально отримати до місцевого бюджету кошти в розмірі 63 695,10 грн. за умови дотримання відповідачем приписів містобудівного законодавства України: статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого рішенням № 77.
Таким чином, наявний причинно-наслідковий зв'язок між неприйняттям відповідачем участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та збитками, понесеними територіальною громадою міста Запоріжжя в розмірі 63 695 грн. 10 коп.
Враховуючи вищевикладене, в діях відповідача наявний третій елемент складу цивільного правопорушення - причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
Норма статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - це норма імперативного характеру, яка обов'язкова для виконання замовником будівництва.
Рішенням № 77 Запорізька міська рада визначила порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя.
Статтею 144 Конституції України та статтею 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Рішення № 77 є чинним та обов'язковим для виконання на території міста Запоріжжя.
Відповідач не взяв участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя.
З огляду на викладене, відповідач:
1) знав про необхідність взяти участь у створенні та розвитку
інфраструктури міста Запоріжжя шляхом перерахування коштів пайової участі
до місцевого бюджету міста Запоріжжя до моменту введення об'єкту в
експлуатацію;
2) мав можливість виконати свої зобов'язання;
3) не виконав і не вжив дій, що свідчать про його намір виконати
зобов'язання.
Викладене доводить наявність вини в діях відповідача четвертого елементу складу цивільного правопорушення.
12.06.2015 р. на адресу Запорізької міської ради надійшла вимога Державної фінансової інспекції в Запорізькій області від 12.06.2015 р., підготовлена за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради за період з 01.05.2012 р. по 01.04.2015 р. та на підставі інформації Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області.
Відповідно до вказаної вимоги протиправною бездіяльністю ТОВ «ЗТМК» завдано територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради збитків.
З метою планування надходжень бюджету розвитку місцевого бюджету, рішеннями Запорізької міської ради від 07.10.2015 р. № 27 внесено зміни до рішення Запорізької міської ради від 15.01.2015 р. № 34 «Про бюджет міста на 2015 рік». Вказаними змінами заплановано надходження коштів пайової участі, в тому числі від ТОВ «ЗТМК», до бюджету розвитку міста. Роздруківки рішень Запорізької міської ради додаються.
Таким чином, надходження коштів пайової участі до бюджету розвитку місцевого бюджету передбачено рішеннями Запорізької міської ради про бюджет міста на 2015 рік.
23.11.2015 р. Запорізька міська рада в інтересах територіальної громади міста Запоріжжя з метою досудового врегулювання спору шляхом добровільного виконання зобов'язання відповідачем, звернулась до відповідача з вимогою про відшкодування збитків в розмірі внеску пайової участі (лист від 19.11.2015 р. № 01/02-21/04593). До вимоги додано розрахунок та обґрунтування збитків, а також встановлено строк виконання - двадцятиденний термін з дня отримання даної вимоги. Вимогу отримано відповідачем - 25.11.2015 р., про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
Вимога залишена відповідачем без задоволення.
Отже, Запорізькою міською радою було вжито всіх можливих заходів для отримання доходу у вигляді надходження до бюджету суми коштів пайової участі.
Аналіз положень частин 2, 3 та 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання. Відповідальність за невиконання такого зобов'язання передбачена законодавством (постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 331/801/16-ц, від 26.04.2018 у справі № 908/6327/15).
Визначений частиною 9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» строк - 15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію - встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною обов'язку щодо звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.
Невиконання зобов'язання з укладення договору про пайову участь у встановлений законом строк не є підставою для звільнення замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі, й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію або від відповідальності за порушення обов'язку прийняти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Невиконання ТОВ «ЗТМК» обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовниками будівництва, що виконали свій обов'язок згідно з вимогами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Суд дійшов висновку, що позивачем доведено повний склад цивільного правопорушення.
Позивач в позовній заяві довів наявність всіх елементів правопорушення відповідача:
- протиправну поведінку відповідача, яка полягає у неприйнятті участі;
- збитки, завдані територіальній громаді міста Запоріжжя в розмірі -
63 695 грн. 00 коп.;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та
завданими територіальній громаді міста Запоріжжя збитками.
Відповідач не уклав договір про пайову участь, не взяв участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя. Вказана бездіяльність відповідача є протиправною поведінкою та прямим порушенням вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77.
Виконання відповідачем вимог містобудівного законодавства України мало б наслідком надходження до місцевого бюджету міста Запоріжжя коштів пайової участі в розмірі 10 % кошторисної вартості будівництва об'єкту, а саме 63 695 грн. 10 коп. Протиправна поведінка відповідача та ухилення ним від участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя стало причиною ненадходження до місцевого бюджету міста Запоріжжя коштів в розмірі 63 695 грн. 10 коп.
- вина ТОВ «ЗТМК» полягає в наявності у відповідача можливості
виконати імперативні приписи статті 40 Закону України «Про регулювання
містобудівної діяльності» та його ухиленні від обов'язку від прийняття участі у
створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя.
Одночасно, Запорізькою міською радою доведено розмір збитків, завданих протиправною поведінкою відповідача. Позивачем вживались заходи для одержання коштів пайової участі у зв'язку зі здійсненням відповідачем капітального ремонту об'єкту будівництва.
Таким чином, позивачем повністю доведено, що в діях відповідача наявний склад правопорушення, необхідний для стягнення збитків, завданих територіальній громаді міста Запоріжжя.
Отже, за наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відповідач знав про необхідність укладення договору та внесення коштів пайової участі, мало можливість більш ніж на протязі трьох місяців та було зобов'язане укласти такий договір, проте не виконало і не вжило дій, які б свідчили про намір виконати своє зобов'язання, адже всупереч вимогам закону та чинних актів органів місцевого самоврядування зареєструвало декларацію про готовність об'єкту до експлуатації без виконання обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі.
Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Законом України “Про судоустрій і статус суддів” передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України» зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Щодо заперечень відповідача, необхідно зазначити, що розмір збитків є чітко визначений, підтверджений нормативним обґрунтуванням та відповідним розрахунком. Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Запорізька міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигод. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Доводи відповідача судом спростовані наведеними вище доказами та обставинами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2017 р. по справі № 908/312/16, від 26.04.2018 р. по справі № 908/6324/15, від 04.06.2018 р. по справі № 908/6331/15.
За таких обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 1 762 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя , пр. Соборний, 206, розрахунковий рахунок 31512921700002 в ГУДКСУ у Запорізькій області, отримувач: УК м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 38025409, МФО 813015, код платежу 24170000 “Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту”) суму збитків в розмірі 63 695 (шістдесят три тисячі шістсот дев'яносто п'ять) грн. 10 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600 м. Запоріжжя, вул. Теплична, 18, код ЄДРПОУ 38983006) на користь Запорізької міської ради (69105 м. Запоріжжя , пр. Соборний, 206, розрахунковий рахунок 35418024034816 в УДКСУ у м. Запоріжжі, Запорізької області, отримувач: виконавчий комітет Запорізької міської ради, МФО 813015, код ЄДРПОУ 02140892) суму судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 07.09.2018 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Дроздова