01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
27.01.10 р. № 13/306-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Поліщука В.Ю. (доповідач по справі),
суддів Чорногуза М.Г.,
Мазур Л.М.,
при секретарі судового засідання Лебедєвій С.В.,
розглянувши апеляційні скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3,
на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року
у справі №13/306-08 (суддя Наріжний С.Ю),
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1),
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2),
про стягнення 78222 грн. 00 коп. збитків,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність №3817 від 9.12.2008 року);
ОСОБА_2 -(свідоцтво про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_1)
від відповідача: ОСОБА_5 - представник (довіреність №293 від 23.04.2009 року),-
8.09.2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення спричиненої шкоди на суму 78 222 грн. 00 коп. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 224, 225 ГК України, та мотивовані спричиненням відповідачем збитків шляхом виконання ремонту неналежної якості паливного насосу позивача та включають себе 7251 грн. 00 коп. -понесених витрат та 70971 грн. 00 коп. - неотриманого прибутку.
20.11.2008 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області з Заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині втраченої вигоди від 17.11.2008 року (арк. справи 75), згідно якої просив суд стягнути з відповідача на його користь втрачену вигоду у розмірі 65 511 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 78 222 грн. 00 коп. було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача -5 691 грн. 01 коп. - збитків, 5640 грн. 00 коп. - в якості відшкодування витрат за проведення судової експертизи, 56 грн. 91 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита та 9 грн. 23 коп. -в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог про стягнення 65511 грн. 00 коп. збитків - відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідачем заподіяно позивачеві збитків на суму 5 691 грн. 01 коп. шляхом виконання ремонту неналежної якості паливного насосу позивача, а також тим, що позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем збитків позивачеві у вигляді упущеної вигоди на суму 65 511 грн. 00 коп. у зв'язку з неналежним виконанням ремонту паливного насосу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 2-04/1/1313/3145 від 19.11.2009 року), в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь упущену вигоду у розмірі 65 511 грн. 00 коп. В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що ним в повному обсязі, в порядку ст. 33 ГПК України, доведено факт заподіяння йому відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 65 511 грн. 00 коп., а висновки господарського суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності таких збитків вважає помилковими.
Поряд з цим, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 2-04/1/1312/3143 від 19.11.2009 року), в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, стягнути з позивача на його користь витрати, понесені у зв'язку з проведенням експертизи, у розмірі 5 640 грн. 00 коп. В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що ним належним чином виконано ремонт паливного насосу позивача, а регулювання роботи паливного насосу при встановленні на автомашину позивачем не замовлялось та не могло бути здійснено, оскільки автомашина позивача знаходилась в іншому населеному пункті. На підтвердження зазначеного відповідач посилається на Висновок судової експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5893/5894 від 14.08.2009 року, призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 9.06.2009 року у справі №13/306-08, згідно якого паливний насос позивача є справним, але потребує фахового регулювання (арк. справи 122-126).
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.11.2009 року у справі №13/306-08 апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, розгляд зазначених апеляційних скарг об'єднано в одне судове провадження та призначено розгляд справи №13/306-08 в судовому засіданні на 14.12.2009 року за участю представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року (у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. на лікарняному та судді Жук Г.А. у відпустці) склад колегії суддів у справі №3/306-08 було змінено на наступний: головуючий, суддя - Мазур Л.М., судді: Фаловська І.М. та Чорногуз М.Г.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року у справі №13/306-08 розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було відкладено на 21.12.2009 року для надання відповідачеві можливості ознайомлення з матеріалами справи та апеляційною скаргою позивача.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року (у зв'язку з хворобою судді Фаловської І.М.) склад колегії суддів у справі №13/306-08 було змінено на наступний: головуючий, суддя - Поліщук В.Ю., судді: Мазур Л.М. та Чорногуз М.Г.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 направив до Київського міжобласного господарського суду Клопотання (вх.№ 2-05/4758/Н та вх.№ 2-05/4764 від 21.12.2009 року) про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи №13/306-08.
Водночас від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Київського міжобласного господарського суду надійшла Телеграма (вх.№ 1-10/666 від 21.12.2009 року) з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання його представника.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.12.2009 року у справі №13/306-08 розгляд апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 було відкладено на 20.01.2010 року, враховуючи клопотання відповідача та у зв'язку з неявкою представника позивача.
14.01.2010 року до Київського міжобласного апеляційного суду надійшли Заперечення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (вх.№ 2-05/139 від 14.01.2010 року), в яких позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, обґрунтовуючи доводами, наведеними в Запереченнях.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 направив до Київського міжобласного апеляційного суду Заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 2-05/165 від 19.01.2010 року), в яких відповідач просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, обґрунтовуючи доводами, наведеними в Запереченнях.
За наслідками судового засідання апеляційного господарського суду від 20.01.2010 року було оголошено перерву до 27.01.2010 року.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 27.01.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Згідно зі ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, на підставі усної домовленості між сторонами спору, позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання по здійсненню ремонту паливного насосу ТНДВ 1175-40 ЄВРО до автомобіля МАЗ. Зазначена обставина учасниками спору не заперечується.
12.08.2008 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №СВ00000047 від 12.05.2008 року на суму 7251 грн. 00 коп. на оплату за ремонті роботи, з яких вартість робіт по ремонту ТНВД 1175 - 40 ЕВРО зч складає 4742 грн. 51 коп. без податку на додану вартість, а сума вартість форсунки ЯЗТА 51.1112010.01 складає 1299 грн. 99 коп. без податку на додану вартість (арк. справи 12).
За платіжним дорученням № 14 від 12.05.2008 року, позивач перерахував відповідачеві 7251 грн. 00 коп., на підставі рахунку-фактури №СВ00000047 від 12.05.2008 року (арк. справи 13).
Матеріали справи свідчать, що заперечення відповідача проти заявлених до нього позовних вимог зводяться до того, що з 12.05.2008 року по 14.05.2008 року ним був проведений ремонт паливного насосу, який після здійснення ремонту перевірений на «Стенде для испытания и регулирования топливных насосов высокого давления марки КИ-22205-01», відремонтований насос запломбований відповідачем власною пломбою, та по Видатковій накладній №49 від 14.05.2008 року (арк. справи 15) та Акту прийому-здачі виконаних робіт від 14.05.2008 року (арк. справи 16) переданий довіреній особі позивача, що не заперечується останнім.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що доводи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог зводяться до того, що при встановленні на автомашину відремонтованого паливного насоса по місцю знаходження автомашини було виявлено, що він невідремонтований належним чином, на підтвердження чого надано Акт-висновок Інспекції Держтехнагляду України від 27.05.2008 року (арк. справи 17), яким було встановлено, що паливний насос ТНДВ 1175-40 ЄВРО після ремонту у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, внаслідок неякісного виконання ремонту, не забезпечує подачі палива і стабільності роботи двигуна.
Разом з тим, матеріали справи містять Висновок судової автотехнічної експертизи №5893/5894 від 14.08.2009 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, відповідно до якого паливний насос ТНВД 1175-40 ЄВРО після ремонту, проведеного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, опломбований його пломбами із позначенням «ЛТА», відповідає технічним нормам, які встановлюються для даного виду виробів та знаходиться у справному стані, але не відповідає нормативно-технічним вимогам по регульованим параметрам, а саме, потребує фахового регулювання (арк. справи 122-126).
Крім того, відповідно до доданого до Висновку судової автотехнічної експертизи №5893/5894 від 14.08.2009 року Акта від 05.08.2009 року (арк. справи 127), складеного працівниками ТзОВ «НВФ «ДАЛАР»: начальником паливного відділу Мухіним В.Я, слюсарем паливної апаратури Ганзенко Є.Л. в присутності замовника ОСОБА_3, характеристики паливоподачі по деяким параметрам не відповідають вимогам заводу виробника. Водночас, зазначений Акт містить висновок, що «для якісної робот двигуна необхідне як мінімум додаткове регулювання паливного насосу».
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та третіми особами були укладені договори про надання позивачем третім особам послуг з перевезення та продажу продукції (арк. справи 20-21, 27-28, 31-32, 33-34), однак, згідно з довідками третіх осіб (контрагентів позивача за вказаними договорами), що містяться в матеріалах справи, зазначені договори позивачем не виконано (арк. справи 25, 29, 35).
Підставою для звернення до господарського суду у цій справі стало те, що, по переконанню позивача, відповідачем заподіяно йому збитків шляхом неякісного виконання ремонту насосу позивача, і крім того, збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки позивач не мав можливості користуватись власним автотранспортом та не виконав своїх зобов'язань по договорам з третіми особами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги фізичних осіб -підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору підряду.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами спору було досягнуто домовленість про здійснення відповідачем ремонту паливного насосу ТНДВ 1175-40 ЄВРО до автомобілю МАЗ позивача.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Позивачем в повному обсязі оплачено вартість зазначеного ремонту, а саме: за ремонті роботи, з яких вартість робіт по ремонту ТНВД 1175-40 ЕВРО зч складає 4742 грн. 51 коп. без податку на додану вартість, а вартість форсунки ЯЗТА 51.1112010.01 складає 1299 грн. 99 коп. без податку на додану вартість, що підтверджується платіжним дорученням № 14 від 12.05.2008 року.
Після виконання ремонтних робіт відповідачем паливний насос повернуто позивачеві. Однак, як стверджує позивач, насос відповідачем належним чином не відремонтовано. Наслідком неналежних за якістю ремонтних робіт відповідача, по переконанню позивача, є необхідність проведення нового ремонту паливного насосу та невиконання ним домовленостей з третіми сторонами.
Зазначене відповідач вважає збитками, які повинен відшкодувати відповідач.
Пунктом 4 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Аналогічний припис міститься у ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.
По переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевим господарським судом вірно встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо якості ремонту насосу позивача. Зазначені обставини підтверджено Актом-висновком Інспекції Держтехнагляду України від 27.05.2008 року, Висновком №5893/5894 від 14.08.2009 року судової автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, і крім того, Актом від 05.08.2009 року, складеним працівниками ТзОВ «НВФ «ДАЛАР».
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що висновки господарського суду першої інстанції про неякісність виконаного відповідачем ремонту паливного насосу є неправильними, оскільки двигун автомобіля позивача не працював разом з відремонтованим насосом саме у зв'язку з невідрегульованістю цього насосу, відхиляються колегією судів апеляційної інстанції в силу наступного. Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач зобов'язався здійснити оплачений позивачем ремонт насосу і передати насос в такому стані, коли він може використовуватися за призначенням, а саме, бути справним, належним чином налагодженим та відрегульованим (в нашому випадку забезпечувати стабільну подачу палива для двигуна на всіх режимах його роботи).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В нашому випадку, реальними збитками позивач вважає вартість неякісного ремонту, проведеного відповідачем, оскільки позивачеві доведеться повторно ремонтувати вказаний насос, а невиконання домовленостей з третіми сторонами у зв'язку з несправністю власного автотранспорту позивач вважає упущеною вигодою.
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які були використані кредитором в силу правопорушення боржника, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв'язку з правопорушенням.
Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протиправна поведінка відповідача (неналежний ремонт паливного насосу) є підставою для здійснення позивачем нового ремонту належного йому насосу, а тому витрати, які поніс позивач, є збитками у його майновій сфері та підлягають відшкодуванню відповідачем.
При цьому, як правильно зазначено господарським судом першої інстанції, витрати позивача на форсунку ЯЗТА 51.1112010.0 у сумі 1299 грн. 99 коп. (без податку на додану вартість) не є збитками, оскільки, як підтверджено Висновком №5893/5894 від 14.08.2009 року судової автотехнічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, паливний насос, а відповідно і форсунка ЯЗТА 51.1112010.0, є справним.
Виходячи з наведених законодавчих положень та встановлених обставин справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого господарського суду про те, що витрати позивача на ремонт паливного насосу підлягають задоволенню частково в сумі 4742 грн. 51 коп. разом із сумою 20% податку на додану вартість, що разом становить 5691 грн. 01 коп., та є збитками, заподіяними діями відповідача, і підлягають відшкодуванню відповідачем. Разом з тим, витрати позивача на форсунку ЯЗТА 51.1112010.0 відшкодуванню не підлягають, оскільки не є збитками.
Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 65 511 грн. 00 коп. упущеної вигоди, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.
Проаналізувавши договори, укладені між позивачем та третіми особами про надання позивачем третім особам послуг з перевезення та продажу продукції, і крім того, довідки третіх осіб (контрагентів позивача за вказаними договорами) про те, що зазначені договори позивачем не виконано, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що зазначеними документами позивачем не доведено того, що позивач взяв на себе зобов'язання щодо виконання договорів з третіми особами саме за допомогою автомашини МАЗ.
При цьому, колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції враховано те, що згідно з довідкою від 17.06.2008 року Новоукраїнського комбінату хлібопродуктів (арк. справи 25), відповідач взяв на себе зобов'язання по перевезенню готової продукції 13.05.2008 року, тоді як паливний насос відповідачеві для ремонту передано 12.05.2008 року, а згідно з довідкою №657 від 19.06.2008 року Професійно-технічного училища №40 м. Новоукраїнки, відповідач в травні 2008 року здійснював постачання продуктів харчування та вугілля, а отже, відповідач мав можливість виконувати договори з третіми особами.
За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що прибутки, які позивач мав отримати згідно договорів з третіми особами, пов'язані з правовідносинами щодо ремонту відповідачем паливного насосу позивача.
Таким чином, позивачем не доведено, що протиправна дія чи бездіяльність відповідача (неякісне виконання ремонту паливного насосу) є причиною, а збитки, які виникли у позивача (неотримання прибутку за договорами з третіми особами), - наслідком такої протиправної поведінки.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування або зміни не вбачається. З огляду на зазначене, апеляційні скарги Фізичних осіб -підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.43,32,33,43,99,101, п.1) ст.103, ст.105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2009 року у справі №13/306-08 залишити змін.
4. Справу №13/306-08 повернути до Господарського суду Київської області.
5. Копію цієї постанови надіслати учасникам судового провадження у справі.
Головуючий суддя Поліщук В.Ю.
Судді Чорногуз М.Г.
Мазур Л.М.
Дата відправки 29.01.10