01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
25.01.10 р. № 13/87
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Разіної Т. І
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
представники сторін у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 06.11.2009 року відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна на рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року
у справі № 13/87 (суддя -Босий В.П.),
за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії, м. Лохвиця Полтавської області,
до відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна, с. Криниця Лохвицького району Полтавської області.
про стягнення 80 132,71 грн., -
встановив:
18.06.2009 року відкрите акціонерне товариство «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії (позивач у справі) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна (відповідач у справі) про стягнення 80 132,71 грн. (а.с.2-5).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №63 від 26.05.2003 року щодо оплати спожитої електричної енергії та оплати за споживання електричної енергії понад договірну величину.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року у справі №13/87 позов задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ ім. Мічуріна на користь ВАТ «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії 58 835,36 грн. за спожиту електричну енергію та кошти в сумі 11 037,54 грн. за споживання електричної енергії понад договірну величину, пеню в сумі 6 051,34 грн. та індекс інфляції в сумі 4 208,47 грн., 801,33 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.96-100).
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору про постачання електричної енергії №63 від 26.05.2003 року та вимог чинного законодавства України не провів оплату отриманої електричної енергії, в результаті чого у нього утворилась заборгованість щодо оплати спожитої електричної енергії та оплати за споживання електричної енергії понад договірну величину, а також нарахованих на суму боргу пені та інфляційних втрат.
Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року, відповідач, відкрите акціонерне товариство імені Мічуріна, через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу б/н від 06.11.2009 року (вх. №2-04/2/863/3169 від 25.11.2009 року), в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року у справі №13/87 та відмовити в позові.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що рішення господарського суду Полтавської області прийняте на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи і не доведені у суді, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.11.2009 року у справі №13/87 апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна прийнято до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. -головуючий суддя, суддів: Разіна Т.І., Мазур Л.М. та призначено до розгляду на 11.01.2010 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року розгляд апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна було відкладено на 25.01.2010 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача.
У судове засідання 25.01.2010 року представники сторін у справі не з'явились. До початку судового засідання від позивача до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшла телеграма (вх. №1-10/45 від 25.01.2010 року), в якій позивач просить суд розглянути справу за відсутності його представників.
Відповідач про причини неявки не повідомив. З наявних матеріалів справи вбачається, що процесуальні документи, які надсилались на адресу апелянта, були повернуті Київському міжобласному апеляційному господарському суду у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Згідно з п. 3.5.1. «Інструкції з діловодства в господарських судах України»затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Як підтверджують матеріали справи, процесуальні документи Київського міжобласного апеляційного господарського суду були направлені апелянту (відповідачу у справі) на адресу, яку він вказав в апеляційній скарзі і яка є його офіційним місцезнаходженням відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Отже, як вбачається із наявних матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи №13/87.
У судовому засіданні 11.01.2010 року представник позивача у справі (за довіреністю) заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві №01-3/11236 від 11.12.2009 року (вх. №2-05/5313 від 16.12.2009 року) на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
26.05.2003 року між відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго»в особі Лохвицької філії (постачальник за договором, позивач у справі) та відкритим акціонерним товариством імені Мічуріна (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії №63 (далі договір, а.с.7-10).
Відповідно до п. 1 договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору (якщо сторони уклали такі додатки), що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.2.3. договору визначено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатку «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії»(у випадку укладення даного додатку).
Згідно з п. 1 додатку №2 до договору «Порядок розрахунків»розрахунковим вважається період з 20 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця (а.с.12).
Відповідно до ч.1, 5, 7 п.2 додатку до договору споживач до 19 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж у сумі вартості 100% договірних величин споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду. Починаючи з дня складання «Акту про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії» електропостачальна організація надає споживачу рахунок вартості фактично спожитої електроенергії. Остаточний розрахунок за минулий розрахунковий період здійснюється споживачем самостійно протягом 5 (10 для споживачів, які здійснюються розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію) днів з дня виписки рахунку.
У відповідності до п. 9.4. договору він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2003 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Матеріали справи свідчать, що договір №63 від 26.05.2003 року є продовженим, оскільки жодною із сторін не було письмово заявлено про припинення його дії.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, в силу вимог ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Договір про постачання енергії та інших ресурсів є консенсуальним, двостороннім та оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору постачання зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що постачальнику сплачується вартість наданих енергетичних ресурсів у грошовому вираженні.
Об'єктом договору постачання енергетичними ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природний газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
Істотною ознакою даних видів договорів є спосіб транспортування (доставки) енергетичних та інших ресурсів споживачеві, а саме - через приєднану мережу, яка може перебувати у власності чи управлінні не тільки постачальника чи абонента, а й третіх осіб.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України «Про електроенергетику», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про енергозбереження», та ін., а також прийнятими на їх основі підзаконними нормативно-правовими актами, такими як, Правила користування електричною енергією, Правила користування електричною енергією для населення, Порядок постачання електричної енергії споживачам тощо.
Відповідно до п. 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»у випадку укладання даного додатку). У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін, розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії на рівні відповідних періодів поточного року.
Додатком №1 до даного договору встановлено «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»на 2006 рік (а.с.11), де зазначено, що вказані обсяги дійсні на кожен наступний рік даного договору, якщо до 1 грудня поточного року жодною із сторін не буде письмово заявлено про їх зміну.
Матеріали справи підтверджують, що обсяги вказані на 2006 рік є дійсними і на 2008-2009 роки, оскільки жодною із сторін не було письмово заявлено про їх зміну.
Договірні величини споживання електричної енергії та потужності на розрахунковий період визначаються відповідно до «Порядку постачання електричної енергії споживачам», затвердженого Постановою КМУ №441 від 24.03.1999 року, в редакції Постанови КМУ №475 від 09.04.2002 року. Договірні (граничні) величини доводяться постачальником електричної енергії до відома споживача письмовим повідомленням, що є невід'ємною частиною договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку наступного календарного місяця, а в разі ненадання повідомлення сторони керуються додатком №1 до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»(п.5.2. даного договору).
З наявних матеріалів справи, а саме актів про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії від 20.06.2008 року, 20.07.2008 року, 20.08.2008 року, 20.09.2008 року вбачається, що за період з 20.05.2008 року по 20.06.2008 року відповідачем було спожито 8 625 квт/год. електричної енергії на загальну суму 4 854,16 грн. (а.с. 15), за період з 20.06.2008 року по 20.07.2008 року -6 548 квт/год. на загальну суму 3 858,08 грн. (а.с.17), за період з 20.07.2008 року по 20.08.2008 року - 7 766 квт/год. на загальну суму 4 752,79 грн. (а.с.19), за період з 20.08.2008 року по 20.09.2008 року -7 776 квт/год. на загальну суму 4 983,79 грн. (а.с.21). За твердженнями позивача, виставлені рахунки на оплату вищезазначених спожитих об'ємів електричної енергії відповідачем оплачено не було.
Згідно із додатком №1 до договору, договірна величина споживання електричної енергії відповідача за період із 20.09.2008 року по 20.10.2008 року була встановлена 6200 кВт/год. із застереженням. Вказані у даному додатку обсяги постачання електричної енергії є договірними за умови відсутності у споживача заборгованості за спожиту електроенергію, а договірна (гранична) величина споживання електричної енергії споживача за підсумками місяця коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Складений позивачем та підписаний його трьома представниками «Акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії»за період із 20.09.2008 року по 20.10.2008 року (а.с.23) свідчить, що відповідачем спожито електричної енергії 10795 квт/год., що згідно виставленого рахунку №А 063/10 від 20.10.2008 року складає 7285,33 грн. (а.с.23).
Як вказує позивач, за вказаний період фактично відповідачем кошти не сплачувались. Різниця між плановим і фактичним споживанням електричної енергії є перевитрата, яка складає 4595 квт/год. (10795 квт/год. - 6200 квт/год.).
Відповідно до підпункту 7 п. 8.1., та підпункту 3 п. 8.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року (далі -Правила) постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії, а також зобов'язаний розглядати та коригувати договірні величини обсягу споживання електричної енергії протягом дії договору у порядку передбаченому нормативно-правовими актами. Таким чином, перевищення договірної величини споживання електричної енергії за період із 20.09.2008 року по 20.10.2008 року становить 2584,23 грн. (4595 квт/год. х 0,5624 грн. (тариф місяця). Виставлений відповідачу з боку ВАТ «Полтаваобленерго»рахунок від № 063/06 5.11.2008 року на суму 2584,23 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії за період із 20.09.2008 року по 20.10.2008 року, як стверджує позивач, не оплачений.
На період із 20.10.2008 року по 20.11.2008 року додатком №1 до договору планове споживання електричної енергії відповідачем за період з 20.10.2008 року по 20.11.2008 року передбачено в об'ємі 6500квт/год. Фактично відповідачем за вказаний період спожито 11067 квт/год., що підтверджується «Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії»від 20.11.2008 року (а.с.25) та згідно рахунку №А063/11 від 20.11.2008 року (а.с.25) вартість за відпущену електричну енергію складає 7 763,74 грн. Різниця між плановим та фактичним споживанням є перевищенням договірної величини споживання електричної енергії, яке складає 4567 квт/год. За період із 20.10.2008 року по 20.11.2008 року відповідачу належить додатково сплатити однократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у сумі 2669,87 грн.(4567 квт/год. х 0,5846 грн. (тариф місяця). Виставлений відповідачу з боку BAТ «Полтаваобленерго»рахунок №063 від 03.12.2008 року на суму 2669,87 грн., як стверджує позивач, відповідачем не оплачений.
За період із 20.11.2008 року по 20.12.2008 року додатком №1 до договору планове споживання електричної енергії відповідачем передбачено в об'ємі 6500 квт/год. Фактично відповідачем за вказаний період спожито 12085 квт/год., що підтверджується «Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії»від 20.12.2008 року (а.с.27), відповідно до виставленого позивачем рахунку №А063/12 від 25.12.2008 року (а.с.27) вартість спожитої електричної енергії становить 8 477,86 грн. Різниця між плановим та фактичним споживанням є перевищення договірної величини споживання електричної енергії, яке складає 5585 квт/год. За період з 20.11.2008 року по 20.12.2008 року відповідачу належить сплатити додатково однократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у сумі 3 264,99 грн. (5585квт/год. х 0,5846 (тариф місяця). Виставлений відповідачу з боку ВАТ «Полтаваобленерго»рахунок від 08.01.2009 року на суму 3264,99 грн., як стверджує позивач, відповідачем не оплачений.
За період з 20.01.2009 року по 20.02.2009 року додатком № 1 до договору планове споживання електричної енергії відповідачем передбачено в об'ємі 6500 квт/год. Фактично відповідачем за вказаний період спожито 8327 квт/год., що підтверджується «Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії»від 20.02.2009року (а.с.31). Однократна вартість 8327 квт/год. нарахована в рахунку №А063/02 від 24.02.2009 року і становить 5 841,55 грн. (а.с.31). Різниця між плановим та фактичним споживанням є перевищення договірної величини споживання електроенергії, яке становить 1827 квт/год. За період із 20.01.2009 року по 20.02.2009 року відповідачу належить додатково сплатити однократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини у сумі 1068,06 грн.(1827 квт/год. х 0,5846 (тариф місяця). Виставлений відповідачу з боку ВАТ «Полтаваобленерго»рахунок від 03.03.2009 року на суму 1068,08 грн., як стверджує позивач, відповідачем не оплачений.
За період з 20.02.2009 року по 20.03.2009 року додатком № 1 до договору планове споживання електричної енергії відповідачем передбачено в об'ємі 6300 квт/год. Фактично відповідачем за вказаний період спожито 8781 квт/год., що підтверджується «Актом про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії»від 20.03.2009 року (а.с.33). Однократна вартість 8781 квт/год. нарахована в рахунку № А063/03 від 24.03.2009 року (а.с.33) і становить 6 160,04 грн. Різниця між плановим та фактичним споживанням є перевищення договірної величини споживання електроенергії, яке становить 2481 квт/год. За період із 20.02.2009 року по 20.03.2009 року відповідачу належить додатково сплатити однократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у сумі 6 160,04 грн. (2481 квт/год. х 0,5846 (тариф місяця). Виставлений відповідачу з боку ВАТ «Полтаваобленерго»рахунок від 03.04.2009 року на суму 1 450,39 грн., як стверджує позивач, відповідачем не оплачений.
Таким чином, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору не розрахувався за спожиту електричну енергію за період з 20.06.2008 року по 20.03.2009 року у сумі 58 835,36 грн. та за спожиту електричну енергію понад договірну величину у розмірі 11 037,54 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що факт обсягів поставленої відповідачу електричної енергії за період з 20.06.2008 року по 20.03.2009 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії. За результатами спожитої електричної енергії позивачем відповідачу були виставлені рахунки, які останнім оплачені не були. Відповідно до розрахунків позивача за період з 20.06.2008 року по 20.03.2009 року заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію становить 58 835,36 грн., за спожиту електричну енергію понад договірну величину за період з 20.10.2008 року по 20.12.2008 року та з 20.01.2009 року по 20.03.2009 року становить 11 037,54 грн.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у справі відповідач зазначений розрахунок не спростував, доказів проведення оплати у передбачений договором спосіб не надав.
Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав відповідні докази на підтвердження проведення оплати за поставлену електроенергію. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів відкритим акціонерним товариством імені Мічуріна надано не було.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність наявності заборгованості відповідача перед позивачем за використану електричну енергію на суму 58 835,36 грн. та за спожиту електричну енергію понад договірну величину на суму 11 037,54 грн.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманих послуг згідно укладеного між сторонами договору доведено позивачем належними та допустимими доказами, та не заперечено відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сторони, укладаючи договір, в п. 4.2.1. договору узгодили спосіб забезпечення виконання зобов'язання, а саме визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктом 2.2.3. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 6 051,34 грн. пені за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання. Перевіривши розмір суми пені на підставі зробленого позивачем розрахунку, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що він є арифметично вірним.
Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат від простроченої суми.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.
Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу в розмірі 4 208,47 грн., які нараховано у відповідності і в порядку визначеному у листі Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 року «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року у справі №13/87 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, п.1) ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства імені Мічуріна на рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року у справі №13/87 -залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року у справі №13/87 -залишити без змін.
3. Справу №13/87 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Мазур Л. М.
Разіна Т. І
Дата відправки 27.01.10