01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
12.01.10 р. № 16/1516
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання -Цуркан Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Локшин А.В. -представник за дов. № 3380 від 17.07.2009 р.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2009 року,
у справі № 16/1516 (суддя Спаських Н.М.),
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг», м. Київ,
до
про суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4, м. Черкаси,
розірвання договору лізингу та про вилучення предмету лізингу на користь позивача,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(далі - позивач, ТОВ «ВіЕйБі Лізинг») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (далі - відповідач) про стягнення 14 438,53 грн., з яких 11 341,10 грн. основного боргу, 819,21 грн. пені, 102,47 грн. 3% річних, 515,67 грн. збитків, понесених в зв'язку із знеціненням грошових коштів, 1 660,08 грн. штрафу; про розірвання договору лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року та про вилучення предмету лізингу, а саме м'ясорубки LM-98/L, машини для виробництва квадратних млинців С 1, 2007 року випуску залишковою вартістю 18 560,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині своєчасного внесення платежів за лізингове майно.
До винесення рішення по справі представник позивача подав до місцевого господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 24 480,94 грн., з яких: 18 856,06 грн. основного боргу, 2 167,74 грн. пені, 291,18 грн. 3% річних, 675,84 грн. інфляційних , 2 490,12 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2009 року позовні вимоги ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»задоволено повністю, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь позивача 18 856,06 грн. основного боргу з лізингових платежів, 2167,74 грн. пені, 291,18 грн. процентів річних, 2490,12 грн. штрафу та 675,84 грн. інфляційних, розірвано договір фінансового лізингу від 21.06.2007 року № 070621-27/ФЛ -Ф-О та вилучено у суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на користь ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»предмети лізингу, а саме м'ясорубку LM-98/L та машину для виробництва квадратних млинців С 1, 2007 року випуску.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 звернулась з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.12.2009 р. вказана апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено на 22.12.2009 року за участю уповноважених представників сторін.
Позивач не скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 96, 99 ГПК України.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р. змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Мазур Л.М. та суддя Чорногуз М.Г.
В судовому засіданні 12.01.2010 р. представник позивача зазначив, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом Черкаської області та підтверджується матеріалами справи, 21.06.2007 року між сторонами по справі було укладено договір фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-0 (а.с. 26-32) (далі - Договір), у відповідності до умов якого позивач (за договором - лізингодавець) передав відповідачу (за договором - лізингоодержувач) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу м'ясорубку LM-98/L та машину для виробництва квадратних млинців С 1 вартістю 41 502,00 грн.
Сторонами Договору встановлено, що об'єкт лізингу передається в користування відповідачу на 37 місяців ( до вересня 2010 року) і це майно є власністю позивача протягом всього строку дії договору ( п. 1.2, 2.1).
Згідно умов розділу 3 Договору, відповідач повинен сплачувати на користь позивача лізингові платежі, які складаються з платежів по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, винагороду (комісію) позивачу за отримане в лізинг майно, в порядку, передбаченому графіком сплати лізингових платежів (а.с. 33). Згідно графіку платежів з 09.08.2008 року відповідач сплачує на користь позивача щомісячно по 806,98 грн. (відшкодування частини вартості майна ) та визначену помісячну суму винагороди (комісії) на користь лізингодавця.
Законом України «Про лізинг»від 11.12.2003 року N 1381-IV, який було викладено в новій редакції «Про фінансовий лізинг», встановлено наступне.
Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі.
На переконання позивача, відповідач в порушення умов Договору свої обов'язки з оплати лізингових платежів не виконав належним чином, у зв'язку з чим станом на 22.10.2009 року, за ним утворилась заборгованість в розмірі 18 856,06 грн.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділової обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати відповідачем коштів у розмірі 18 856,06 грн. на користь позивача. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 18 856,06 грн.
Крім цього, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 167,74 грн. пені, нарахованої за період з 19.11.2008 року по 13.05.2009 року та штрафу у розмірі 2 490,12 грн.
Відповідно до розділу 11 Договору за порушення сплати лізингових платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний день прострочення. За ненадання інформації про стан та місцезнаходження майна (щоквартальна у формі згідно додатку №3 до договору фінансового лізингу) відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 1% від загальної вартості майна на момент укладення договору за кожний випадок такого порушення.
Як вбачається із п. 3 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено вище, відповідачем було порушено строки внесення лізингових платежів з жовтня 2008 року, тому вимога про стягнення пені є обґрунтованою і правомірною.
Також, враховуючи те, що обов'язок доказування відсутності підстав для стягнення штрафу належить відповідачу, то останній доказів про щоквартальне надання позивачу звіту про стан та місце знаходження об'єкту лізингу за весь період дії договору лізингу з 2 кварталу 2008 року по 3 квартал 2009 року (6 кварталів) як до суду першої інстанції так і до апеляційної інстанції не надав, що дає можливість вважати про невиконання відповідачем п. 8.2.1 Договору щодо складання такого звіту та правомірність заявленої вимоги позивача про стягнення штрафу.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені в розмірі 2 167,74 грн. за період з 19.11.2008 року по 21.10.2009 року та штрафу в сумі 2 490,12 грн. (41502 грн. * 6%) за ненадання за 6 кварталів звіту про стан і місце перебування об'єкту лізингу зазначає, що позивачем вірно та у відповідності до умов договору, проведено зазначений розрахунок, а отже колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої до сплати суми лізингових платежів в розмірі 291,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 675,84 грн.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, за порушення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо більшу суму процентів річних не було обумовлено договором між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно нараховано розмір боргу внаслідок застосування встановленого індексу інфляції і 3% річних та погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення вимоги позивача про стягнення 675,84 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по жовтень 2009 року та 291,18 грн. 3% річних за період з 19.11.2008 року по 21.10.2009 року з відповідача, в зв'язку із несвоєчасним виконанням останнім зобов'язань за Договором.
Позивач також просить розірвати договір фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року між сторонами та вилучити і передати позивачу предмет лізингу - м'ясорубку та машину для виробництва квадратних млинців з мотивів недотримання відповідачем умов розрахунків за договором.
У відповідності до п. 16.3 Договору на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним в односторонньому порядку, зокрема, у випадку якщо лізінгоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленому в графіку сплати лізингових платежів.
Таке ж право на відмову від договору лізингу для позивача передбачено і ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Однак, правом на односторонній порядок розірвання договору, який допускається також і ч. 3 ст. 651 ЦК України, позивач не скористався і просить суд розірвати договір лізингу в судовому порядку на підставі ст. 651 ЦК України.
У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Незважаючи на те, що договір фінансово лізингу між сторонами носить господарський характер і виключень для застосування на випадок його розірвання ст. 188 ГК України немає, суд враховує роз'яснення з інформаційних листів ВГСУ № 01-8/471 від 06.08.2008 року та № 01-8/482 від 13.08.2008 року, у відповідності до яких «недотримання позивачем вимог ч.2 т. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору».
Колегія суддів зазначає, що порушення відповідачем графіку внесення лізингових платежів і існування боргу за договором фінансового лізингу є істотним порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу, а отже зазначене дає право позивачу вимагати його розірвання.
На підставі викладеного, вимога позивача про розірвання договору фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року підлягає задоволенню.
Що стосується вилучення та передачі позивачу предмету лізингу колегією суддів встановлено наступне.
У відповідності до ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
У статті 10 Договору сторони досягнули згоди щодо порядку вилучення об'єкту лізингу, у відповідності до якої лізінгодавець має право вилучити майно, зокрема, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково чи повністю) з простроченням більше 30 днів з дня настання строку платежу по графіку лізингових платежів та з інших підстав.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Черкаської області щодо наявності підстав для задоволення вимоги позивача про вилучення об'єктів лізингу у відповідача.
Крім цього, слід зазначити, що відповідач в апеляційній скарзі зауважив, що останнім було сплачено основну частину боргу, тому, на його думку, заявлена сума основного боргу в розмірі 18 856,06 грн. є не підтвердженою.
Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження відповідача та вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки, до матеріалів справи відповідачем не подано жодного належного доказу в розумінні ст. 34 ГПК України, який би свідчив про погашення заборгованості за Договором перед позивачем.
Отже, доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються а ні матеріалами справи, а ні чинним законодавством.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2009 року у справі № 16/1516 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2009 року у справі № 16/1516 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Мазур Л. М.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки