01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
13.01.10 р. № 18/2243
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддяЧорногуз М.Г. (доповідач по справі),
СуддіЖук Г.А.,
Мазур Л.М.
секретар судового засідання: Данчук В.В.,
В судове засідання з'явились:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: ОСОБА_4 -особисто (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Соснівським РВ УМВС України в Черкаській області 17.11.2006 р),
ОСОБА_5 -представник за усною довіреністю, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Черкаським РВ УМВС України в Черкаській області 25.01.2000 р.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
на рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року,
у справі №18/2243 (суддя Васянович А.В.),
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Чернігів,
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси,
про стягнення 33 942 грн. 37 коп.,,
ФОП ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року по справі № 18/2243 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_6 22 000 грн. 00 коп. основної заборгованості, 4 452 грн. 73 коп. пені, 2 728 грн. 00 коп. інфляційних, 4 761 грн. 64 коп. 25 % річних, 339 грн. 42 коп. витрат на сплату державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 26-27).
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що 7 листопада 2008 року кошти за двері «Фортеза»отримав ОСОБА_7 В підтвердження своєї позиції скаржник надав розписку ОСОБА_7 від 7 листопада 2008 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 грудня 2009 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судове засідання, яке відбулось 13 січня 2010 року, представник позивача не з'явився, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином (в матеріалах справи міститься поштове повідомлення про вручення ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25 грудня 2009 року).
Представник скаржника підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
За згодою присутнього представника скаржника та у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 13 січня 2010 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
17 липня 2008 року між ФОП ОСОБА_6 (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір поставки № 159/08 (надалі -Договір) (а.с. 19-20).
Відповідно до п. 1.1 Договору, на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві: двері та супутні до них товари (надалі -Товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього постачальнику певну грошову суму, передбачену даним Договором.
Як зазначено в п. 6.1 Договору, цина товару встановлюється за домовленістю сторін і вказується в видаткових накладних і рахунках-фактур на його оплату. Оплата рахунків-фактур на товар або підписання покупцем видаткових накладних є підтвердженням його згоди з ціною товару.
На виконання умов цього Договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 22 000 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № Ч151008001808 від 15 жовтня 2008 року (а.с. 21). Відповідачем отримання товару не заперечується.
Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 7.1 Договору, оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на п/р постачальника, вказаний в цьому Договорі, на підставі відповідних рахунків-фактур та видаткових накладних постачальника.
Відповідно до п. 7.2 Договору, оплата проводиться в національній валюті України -гривні.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний повністю оплатити постачальнику ціну (вартість, суму) партії товару, зазначену у видатковій накладній на наступних умовах: відстрочення платежу строком 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару (з дати підписання видаткової накладної).
Відповідач, в порушення умов цього Договору, взяті на себе зобов'язання по оплаті товару не виконав, за прийнятий по видатковій накладній товар не сплатив.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Надана скаржником розписка ОСОБА_7 від 7 листопада 2008 року не приймається апеляційним господарським судом до уваги, оскільки: відповідачем не надано доказів наявності у ОСОБА_7 довіреності позивача на отримання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Договором поставки № 159/08; в розписці не міститься посилання на договір або видаткову накладну, за якою відповідач отримав товар; за Договором поставки, оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на п/р постачальника; оплата повинна проводитися в національній валюті України -гривні, а не в доларах США, як зазначено в розписці.
Таким чином, посилання скаржника на розписку, як на підставу своїх заперечень, відхиляється колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, як на неналежний та недопустимий доказ по господарській справі.
Відповідач не надав доказів оплати боргу за Договором № 159/08, а відтак судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборгованість за поставлений позивачем товар не погашена.
Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 22 000 грн. 00 коп. боргу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 9.4 Договору встановлено, що в разі прострочення покупцем строків оплати товару, визначених п. 7.3 Договору, покупець:
«9.4.1. сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення. При нарахуванні пені, передбаченої цим пунктом правила п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються.
9.4.2 Договору, сплачує постачальнику 25 % річних з простроченої суми за весь час користування чужими грошовими коштами.»
Також, частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що Договором поставки встановлено інший розмір річних, судова колегія апеляційної інстанцій прийшла до висновку, що з відповідача підлягає стягненню саме 25 % річних.
Перевіривши правильність нарахування пені, індексу інфляції та 25 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1», колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила, що місцевим господарським судом розмір пені, інфляційного збільшення суми боргу та 25 % річних встановлено вірно.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 ( зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1980 року за № 4, від 25 грудня 1992 року за № 13, від 25 травня 1998 року № 15) “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Тому рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року по справі № 18/2243 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року у справі № 18/2243 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 22 вересня 2009 року по справі № 18/2243 залишити без змін.
3. Справу № 18/2243 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.
Головуючий суддяМ.Г. Чорногуз
СуддіГ.А. Жук
Л.М.Мазур
Дата відправки 20.01.10