01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
11.01.10 р. № 8/129
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Тарасенко К. В.
Шкурдової Л. М.
В судове засідання з'явилися:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуція Майстер” на рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р.
по справі № 8/129 (суддя Плеханова Л.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Демос-Принт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуція Майстер”
про стягнення 51049,35грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю „Демос-Принт” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуція Майстер” про стягнення боргу, інфляційних витрат, пені та 3% річних на загальну суму 51049,35грн. (а.с.2-7). Позов мотивований тим, що позивач на виконання умов договору № 04-05-08 здійснив поставку продукції, за яку відповідач розрахувався частково, в результаті чого виникла заборгованість.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р. по справі №8/129 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 51049,35грн. заборгованості, в т.ч. 43660,00 грн. основного боргу, 4753,80 пені, 2635,55 грн. 3% річних та інфляційних витрат (а.с.53-55). Рішення мотивовано наявністю у відповідача заборгованості по оплаті отриманої від позивача продукції на загальну суму 51049,35грн.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р.
Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р. у справі №8/129, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Їх нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Вивчивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду виходить із наступних обставин.
29.05.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Демос-Принт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дистрибуція Майстер” був укладений договір № 04-05-08 (а.с.14-15), згідно якого позивач виготовляє, а відповідач купує готову продукцію - самоклейну етикетку (п.1.1 договору).
09.06.2008р. сторонами було укладено протокол розбіжностей (а.с.16).
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав, здійснив поставку продукції на загальну суму 46960,00грн., що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями замовлення №147 від 14.10.2008р., №149 від 27.10.2008р., № 157 від 11.11.2008р., № 170 від 16.12.2008р. та довіреностями серії № 00023 від 14.10.2008р., № 00032 від 27.10.2008р., № 00048 від 11.11.2008р., № 00077 від 16.12.2008р. (а.с.19-29).
Відповідач у визначений термін за виготовлену продукцію розрахувався частково, так 07.10.2008р. було сплачено 2300,00грн., 16.12.2008р. 1000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.11-12).
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором №04-05-08 складає 43660,00 грн.
07.07.2009р. позивач на адресу відповідача направив претензію вих.№6 від 06.07.2009р. з вимогою до відповідача про погашення заборгованості за договором №04-05-08 на суму 43660,00грн., пені на суму 3901,57грн., інфляційних витрат та 3%річних на суму 2025,01грн.(а.с.31-36).
В зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за поставлену продукцію, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних витрат, 3% річних та пені за прострочення оплати.
Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто, законодавчий строк - це встановлений законом період часу, протягом якого особа має можливість реалізувати належні їй права, виконати покладені на неї обов'язки тощо.
Відповідно п.4.2 договору №04-05-08 оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок позивача протягом 15 банківських днів з моменту поставки готової продукції.
09.06.2008р. сторонами було укладено протокол розбіжностей, відповідно до якого п.4.2 договору №04-05-08 було викладено у наступній редакції: «Оплата вартості товару здійснюється в національній валюті України в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця -100% передоплатою за друковані форми.
З 01.10.2008р. по 31.12.2008р. сума відстрочення не повинна перевищувати 30000,00грн. та строк -не більше трьох місяців.
З 01.01.2009р. по 31.03.2009р. сума відстрочення не повинна перевищувати 50000,00грн. та строк -не більше трьох місяців.
З 01.04.2009р. оплата за відвантажену продукцію здійснюється за плановим режимом згідно укладеного договору».
Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання договору №04-05-08 та протоколу розбіжностей від 09.06.2008р. протягом жовтня-грудня 2008р. передав відповідачу товар на загальну суму 46960,00грн., що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями замовлення (а.с.19-29).
Вартість поставленого товару сплачена частково, що підтверджується банківськими виписками (а.с.11-12) і на час звернення з позовом заборгованість відповідача становила 43660,00грн.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43660,00грн.
Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно п.5.1 договору №04-05-08, за порушення умов оплати, передбачених п.4.2 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені від вартості отриманого товару.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, відповідає.
Вимога позивача про стягнення пені на суму 4753,80грн., інфляційних витрат на суму 2011,03грн. та 3% річних на суму 624,52грн. є похідною від вимоги про стягнення боргу за поставлений товар.
Згідно зі ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення певними засобами доказування.
Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження оплата отриманого товару в повному обсязі, доведення якої покладається на відповідача, ним у передбачений законом спосіб не підтверджена.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 43660,00грн. основного боргу, 4753,80грн. пені, 624,52грн. 3% річних та 2011,03грн. інфляційних витрат відповідають діючому законодавству та обґрунтовано задоволені місцевим судом.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р. у справі №8/129 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2009р. у справі №8/129 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дистрибуція Майстер” - без задоволення.
2. Справу №8/129 повернути до господарського суду Полтавської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Тарасенко К. В.
Шкурдова Л. М.
Дата відправки 20.01.10