01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
17.12.09 р. № 22/50
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Федорчук Р. В (доповідач по справі),
суддів:
Лобань О.І.
Ткаченка Б.О.
секретар судового засідання Цуркан Л.В.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 17.12.2009 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полив'яне -Агро»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року
у справі № 22/50 (суддя -В.Д. Георгієвський)
за позовом Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі:
1. Миргородської районної державної адміністрації
2. Полив'янської сільської ради Миргородського району
3. Зубівської сільської ради Миргородського району
до товариства з обмеженою відповідальністю «Полив'яне -Агро»
третя особа: Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області
про стягнення грошових коштів в сумі 321 352, 59 грн.,
Господарський суд Київської області рішенням від 29.09.2009 року позовні вимоги Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі: Миргородської районної державної адміністрації, Полив'янської сільської ради Миргородського району, Зубівської сільської ради Миргородського району до товариства з обмеженою відповідальністю «Полив'яне -Агро»та за участю третьої особи -Управління з контролю за використанням та охороною земель у Полтавській області про стягнення грошових коштів в сумі 321 352, 59 грн., задоволено повністю.
При цьому господарським судом Київської області було встановлено факт безоплатного використання відповідачем земельних ділянок на території Полив'янської та Зубівської сільських рад, суд керувався нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про плату за землю»та нормами Закону України «Про оренду землі».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов Миргородського міжрайонного прокурора залишити без розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення господарського суду Полтавської області прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.10.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до апеляційного провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
13.11.2009 року через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду від першого позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві Миргородська районна державна адміністрація просить оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області залишити без змін, розгляд апеляційної скарги на оскаржуване рішення, проводити за відсутності представника державної адміністрації.
Миргородський міжрайонний прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду 16.11.2009 року. У вказаному відзиві Миргородський міжрайонний прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суд Полтавської області без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Від третього позивача та третьої особи до початку судового засідання, через канцелярію Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшли листи про розгляд справи у відсутності їх представників.
У судове засідання, що відбулось 17.12.2009 року представники прокуратури, відповідачів та третьої особи не з'явились. Відповідно до абзацу 3 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представники прокуратури, позивачів та третьої особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, відповідно до п 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року за відсутності представників прокуратури, позивачів та третьої особи.
В судовому засіданні 17.12.2009 року колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції 20.07.2003 року генеральний директор ТОВ «Полив'яне-Агро»Михайленко В.П., будучи службовою особою вищевказаного товариства та представляючи його інтереси у відносинах з третіми особами, одночасно займаючи посаду директора Сільськогосподарського комплексу ім. Щорса НГВУ «Полтаванафтогаз», звернувся до голови Миргородської paйонної державної адміністрації з заявою про надання ТОВ «Полив'яне-Агро»в тимчасове користування з оформленням договору оренди, земель СГК ім. Щорса.
З постанови про порушення кримінальної справи від 25.03.2009 року вбачається, що генеральний директор ТОВ «Полив'яне-Агро»знав, що право користування вказаними землями СГК ім. Щорса не припинено у встановленому законом порядку, зокрема акти І-ПЛ № 001960 від 30.03.1999 року № 1 та ІІ-ПЛ № 001326 від 14.06.2003 року постійного користування земельними ділянками не скасовані, а договори оренди земель державної власності з Миргородською райдержадміністрацією і земель комунальної власності з Полив'янською та Зубівською сільськими радами не припинені, що унеможливлює оформлення орендних відносин на означені землі у встановленому законом порядку.
20.08.2003 року з вказаної постанови також вбачається, що головою Миргородської РДА видано розпорядження № 254 «Про прийняття земельних ділянок до земель державної власності і надання земельних ділянок в оренду та приватну власність в межах сільських рад району».
Згідно вказаного розпорядження, ТОВ «Полив'яне-Агро»надано в оренду земельні ділянки із земель державної та комунальної власності в межах Полив'янської та Зубівської сільських рад, загальною площею 2342,378 га (якими раніше користувався СГК ім. Щорса), терміном на 5 років, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відповідачем в апеляційній скарзі.
Пункт 7 розпорядження № 254 від 20.08.2003 року зобов'язує орендарів оформити документи на право оренди земельних ділянок у встановленому законом порядку, а саме орендарі повинні були оформити договір оренди землі з відповідними додатками, тобто актом прийому -передачі земельних ділянок від Миргородської районної державної адміністрації до ТОВ «Полив'яне-Агро», актом встановлення меж земельних ділянок в натурі з нанесенням меж земельних ділянок на планово-картографічний матеріал.
Відповідно до пункту 9 розпорядження, товариству «Полив'яне-Агро»дозволялось приступати до використання спірних земельних ділянок лише після оформлення, підписання та реєстрації вказаних документів.
Проте, як встановлено в постанові про порушення кримінальної справи від 25.03.2009 року товариство «Полив'яне-Агро»всупереч вимогам чинного законодавства з 20.08.2003 року по 01.04.2005 року безоплатно використовувало землі державної та комунальної власності в межах Полив'янської та Зубівської сільських рад загальною площею 2 342, 378 га.
Підставою для звернення до суду стало те, що відповідач в супереч чинному законодавству безоплатно користувався земельними ділянками на території Полив'янської та Зубівської сільських рад, що призвело до недоотримання державним бюджетом орендної плати за використання вказаних земельних ділянок.
Господарський суд Полтавської області в обґрунтування задоволення позовних вимог Миргородського міжрайонного прокурора про стягнення грошових коштів в сумі 321 352, 59 грн. послався на норми Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про плату за землю»та нормами Закону України «Про оренду землі».
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Приписами ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує таке право та його державної реєстрації. Крім того, право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документів, які посвідчують право на неї, та державної реєстрації забороняється.
За приписами наведених норм, необхідною умовою допуску землекористувача до використання земельної ділянки є встановлення меж в натурі і одержання документа, що посвідчує право власності, постійного користування чи оренди на земельні ділянки та державної реєстрації даного документа.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 126 ЗК України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Господарським судом Полтавської області установлено факт використання товариством «Полив'яне -Агро»спірних земельних ділянок в межах Полив'янської та Зубівської сільських рад загальною площею 2 342, 378 га з 20.08.2003 року по 01.04.2005 року без відповідних правовстановлюючих документів. Крім того, вказані земельні ділянки використовувались товариством безоплатно.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним.
Відповідно до висновку судово -економічної експертизи № 119 від 27.02.2009 року розмір орендної плати за час користування товариством «Полив'яне - Агро» спірними земельними ділянками в межах Полив'янської та Зубівської сільських рад складає 321 352, 59 грн.
Із змісту ст. 1172 ЦК України вбачається, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Миргородського міжрайонного прокурора в інтересах держави про стягнення з ТОВ «Полив'яне -Агро»на користь Полив'янської та Зубівської сільських рад збитків, які завдані користуванням спірними земельними ділянками без правовстановлюючих документів.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування судового рішення у справі, оскільки не спростовують встановленого господарським судом Полтавської області. Зокрема довід скаржника про те, що товариством сплачувався фіксований сільськогосподарський податок у зв'язку з чим відповідач використовував спірні земельні ділянки не безоплатно є необґрунтованим з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»передбачено перелік податків і зборів в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок. Орендна плата за землю до переліку податків і зборів в рахунок яких сплачується фіксований сільськогосподарський податок не входить.
Крім того, ст. 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Таким чином, обґрунтування скаржника, що він користувався земельними ділянками в межах Полив'янської та Зубівської сільських рад не безоплатно є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, скаржником в розумінні ст. 33 ГПК України не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року по справі № 22/50 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полив'яне -Агро»на рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року у справі № 22/50 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 29.09.2009 року у справі № 22/50 залишити без змін.
3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
5. Матеріали справи № 22/50 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Федорчук Р. В
Судді:
Лобань О.І.
Ткаченко Б.О.