01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
16.11.09 р. № 14/049-08/11/8
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Шевченко В. Ю. (доповідач по справі),
суддів:
Шкурдової Л. М.
Тарасенко К. В.
секретар судового засідання Лебедєва С.В.,
представники сторін:
від позивача: Коваленко О.М. -представник за дов. № 01-43 від 12.01.2009 р.;
від відповідача: Музика Т.М. -представник за дов. б/н від 17.12.2008 р.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Броваритепломережа”на рішення господарського суду Київської області від 03.09.2009р.
по справі №14/049-08/11/8 (суддя Чорна Л.В..)
за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа”,
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба”,
про стягнення 19219,20грн.
Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба” про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання в розмірі 19219,20грн.(т.1а.с.2-3). Позов мотивований наявністю у відповідача перед позивачем заборгованості за період жовтень 2005р.-червень 2007р. в сумі 19219,20грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2008р. позов задоволено (т.1 а.с.69-71). Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.06.2008р. рішенням суду від 26.02.2008р. змінено. Позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17804,42грн. заборгованості, в частині 1414,78грн. боргу провадження припинено (т.1 а.с.145-150).
Постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2008р. постанову апеляційного суду від 24.06.2008р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області (т.1 а.с.172-174).
24.11.2008р. позивач надав суду зміни до позовної заяви про збільшення розміру позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю ”Броварська меблева фабрика ”Дружба”(т.1 а.с.179-186).
Рішенням господарського суду Київської області від 03.09.2009р в позові відмовлено (т.2 а.с.35-36 ).
Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.09.2009р.
Відповідач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 03.09.2009р. у справі №14/049-08/11/8, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, а представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.
01.09.2005р. між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа” та Дочірнім підприємством „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „ Меблева фабрика „Дружба” укладено договір про надання послуг з теплопостачання №113, згідно умов якого позивач поставляє теплову енергію, а ДП „Меблевик” ТОВ „Меблева фабрика „Дружба” зобов'язується оплачувати вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (т.1а.с.4-5).
Згідно п.1.2 Статуту, Дочірнє підприємство „Меблевик” ТОВ „Броварська меблева фабрика „Дружба” створено за рішенням зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба”, є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банках, печатку і штамп із своєю назвою, бланки, емблему, товарний та інші реквізити (т.1 а.с.208-215).
Листом вих.№150 від 23.10.2006р. відповідач повідомив позивача, що згідно з рішенням загальних зборів з 01.07.2006р. Дочірнє підприємство “Меблевик” ліквідується шляхом злиття з його головним підприємством. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “Броварська меблева фабрика “Дружба” з 01.07.2006р. є правонаступником Дочірнього підприємства “Меблевик” і зобов'язання останнього перед кредиторами бере на себе (т.1 а.с.125). Зазначеним листом відповідач також просив направити акти звірки.
Листом вих.№151 від 23.10.2006р. відповідач просив позивача зв'язку із ліквідацією ДП “Меблевик” укласти договори про надання послу з теплопостачання з позивачем.
Згідно довідки Головного управління статистики у Київській області вих.№02/2-08/1182 від 12.12.2008р., станом на 12.12.2008р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Київській області значиться ДП „Меблевик” ТОВ „ Меблева фабрика „Дружба” (т.1 а.с.201).
Під час апеляційного провадження представники сторін додатково підтвердили що ДП „Меблевик” із ЄДРПОУ не виключене.
Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишене без змін, з наступних підстав.
Підставою вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги теплопостачання в розмірі 19219,20грн. позивач зазначив договір про надання послуг з теплопостачання №113, сторонами якого є Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області „Броваритеплоенергомережа” та Дочірнє підприємство „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „ Меблева фабрика „Дружба”.
Згідно умов даного договору позивач поставляє теплову енергію, а ДП „Меблевик” ТОВ „Меблева фабрика „Дружба” зобов'язується оплачувати вартість отриманої теплової енергії за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п.п.3.1.1 договору №113, позивач зобов'язався здійснити відпуск теплової енергії для об'єктів, перерахованих в додатку №1 до даного договору.
Отже, безпосереднім споживачем теплової енергії, поставленої за договором №113, на стягненні вартості якої наполягає позивач, є ДП „Меблевик”.
Стаття 59 ГК України передбачає, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.
Статтею 104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №755-IV від 15.05.2003р. (далі - Закон №755-IV), якою визначений статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно ст. 33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців” юридична особа є такою, що припиняється, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи.
Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем не надано доказів ліквідації та злиття у встановленому законодавством порядку Дочірнього підприємства „Меблевик” Товариства з обмеженою відповідальністю „Броварська меблева фабрика „Дружба”.
Таким чином, споживач теплової енергії за договором №113 існує як юридична особа, а отже саме він є належним відповідачем про стягнення заборгованості за поставлену по договору №113 енергію.
Позивач звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Броварська меблева фабрика „Дружба” як до головного підприємства відповідача, до якого нібито перейшов обов'язок відповідати за договором про надання послуг з теплопостачання №113 від 01.09.2005р.
Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення. Стаття 34 ГПК України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 104 ЦК України, ліквідація підприємства це припинення діяльності юридичної особи внаслідок якого права та обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до іншої особи (правонаступника).
Відповідні за правовим змістом норми закріплені також в ст.ст. 56, 59 Господарського кодексу України, Законі України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. №1576-XII та в Законі України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. №755-IV.
Стаття 106 ЦК України передбачає, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Згідно ч.1 ст.145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. Статтею 150 ЦК України визначено, що товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників.
Отже, належними доказами ліквідації або реорганізації ДП „Меблевик” є відповідні рішення загальних зборів учасників товариства, докази фактичного проведення ліквідації або реорганізації та внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
В якості доказів ліквідації/реорганізації ДП „Меблевик” ТОВ „Меблева фабрика „Дружба” позивач надав лише лист вих.№150 від 23.10.2006р., яким відповідач повідомив позивача про рішення загальних зборів з 01.07.2006р. за яким ДП “Меблевик” ліквідується шляхом злиття з його головним підприємством, а відповідач з 01.07.2006р. є правонаступником ДП “Меблевик” (т.1 а.с.125).
Апеляційний суд не приймає до уваги в якості належного і достатнього доказу ліквідації/реорганізації ДП „Меблевик” зазначений лист, оскільки ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження позивачем не надано інших доказів на підтвердження даного факту.
Таким чином, ТОВ „Броварська меблева фабрика „Дружба” є неналежним відповідачем за позовом про стягнення заборгованості за поставлену енергію по договору №113 і такий позов задоволенню не підлягає.
Позивач не позбавлений права подальшому звернутися до належного відповідача, яким за розглядаємим позовом є ДП „Меблевик” ТОВ „ Меблева фабрика „Дружба” .
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що місцевим судом оскаржуване рішення винесене за відсутності його представника і це позбавило права позивача змінити предмет, підставу позову, з наступних підстав.
Ухвалою місцевого суду від 03.07.2009р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.08.2009р. (т.2 а.с.28). Ухвалою від 25.08.2009р. розгляд справи за клопотанням позивача був відкладений на 03.09.2009р. (т.2 а.с.32), дана ухвала надіслана учасникам провадження відповідно до вимог ст. 87 ГПК України, про що свідчить штамп про відправку на ухвалі (т.2 а.с.32зворот).
Повторного клопотання про відкладення розгляду справи позивачем не заявлялося.
Судова колегія констатує, що провадження у даній справи триває з 22.11.2007р. Під час її розгляду прийнята Постанова Вищого господарського суду України від 18.09.2008р. (т.1 а.с.172-174), в якій зазначено, що особа, яку позивач визначив як відповідача за позовом, не є стороною по договору № 113 від 01.09.2005 р., в зв'язку з чим справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області
З 30.10.2008р. справа знаходилася на розгляді в місцевому суді і позивач у будь-який час мав можливість звернутися з уточненнями/змінами до позову.
Твердження позивача про те що скористатися своїм правом змінити позов йому перешкодило нез'явлення його представника до суду на діючому законодавстві не ґрунтується.
Відповідно до вимог ст. ст. 22, 54, 56, 57 ГПК України, звернення з позовом або зміна позову здійснюється шляхом звернення до суду з відповідною письмовою заявою, яка може бути надіслана поштою. Необхідність особистого з'явлення представника сторони до суду для того щоб змінити позов діючим законодавством не вимагається.
25.11.2008р. позивач збільшив розмір позовних вимог (т.1 а.с.179-186). Можливість для реалізації права на зміну позову він мав як з початку розгляду справи, так і з часу ухвалення постанови ВГСУ від 18.09.2008р., але за цей час вказаною можливістю так і не скористався. Будь-які докази того, що це сталося з поважних причин у справі відсутні.
Таким чином, посилання позивача на відсутність його працівників в засіданні як на поважну причину для неможливості змінити позовні вимоги, апеляційний суд вважає необґрунтованими
Сторонами по розглядаємій справі є юридичні особи.
Згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відповідно ст.92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Тому відсутність в певний час одного із юристів підприємства не є поважною причиною для незабезпечення представництва у суду.
Статтею 75 ГПК України встановлює, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Стаття 77 ГПК України передбачає, що господарський суд відкладає розгляд справи, лише у випадку якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, місцевий суд має право розглянути справу за відсутності учасників провадження, якщо відсутні обставини, за яких спір не може бути вирішено без їх участі. В справі було достатньо матеріалів для прийняття рішення по справі за заявленим позивачем позовом.
В судове засідання 16.11.2009р. позивач надав уточнення до апеляційної скарги від 16.11.2009р., в яких посилається на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла не в зв'язку з невиконанням договору №113 від 01.09.2005р., а в зв'язку з тим що відповідач не виконав вимоги Постанови КМ України № 208 від 03.06.1986 р. виділяти кошти на утримання гуртожитку за адресою м. Бровари, вул. В.Інтернаціоналістів, 7-Б, який можливо знаходиться на його балансі.
Зазначене свідчить про те, що позивач в підтвердженні раніше заявленого позову висуває доводи, які стосуються інших відносин - передбаченого законодавством обов'язку власника або балансоутримовача будинку забезпечити своєчасне фінансування на його утримання.
На протязі розгляду справи позивач із вказаними вимогами не звертався і не надав жодного доказу на їх підтвердження. Він не позбавлений права звернутися із такими вимогами в окремому провадженні.
Таким чином, зазначені посилання відповідача не можуть вважатися підставою для скасування рішення місцевого суду по справі №14/049-08/11/8.
За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 03.09.2009р. по справі №14/049-08/11/8 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 03.09.2009р. по справі №14/049-08/11/8 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області “Броваритепломережа” - без задоволення.
2. Справу №14/049-08/11/8 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Шевченко В. Ю.
Судді:
Шкурдова Л. М.
Тарасенко К. В.
Дата відправки 14.12.09